Ухвала суду № 25324711, 07.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р.Справа № 2а-17765/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року по справі № 2а-17765/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "КОННЕКТОР"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "КОННЕКТОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001672330 від 19.12.2011 р., яким збільшено суму податкового зобов'язання ПАТ „Коннектор" з податку на додану вартість в сумі 180596 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова №0001672330 від 19.12.2011 року прийнятим з порушенням ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, п. 6.2 Розділу II „Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА № 984 від 22 грудня 2010р., а отже є повністю незаконним

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року по справі № 2а-17765/11/2070 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "КОННЕКТОР" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001672330 від 19.12.2011 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили, просили розгляд справи проводити без їх участі в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі службового посвідчення серія УХК №146348, виданого ДПА у Харківській області, наказу № 1698 від 28.11.2011 p., направлення на перевірку № 974 від 28.11.2011 p., головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірки платників податків було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ „Коннектор" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків TOB фірмою „Ліон" за період лютий 2011р.

Перевіркою було встановлено порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в часині завищення ПАТ „Коннектор" податкового кредиту з податку на додану вартість по договору №62/11-4 від 01.02.2011 р. на загальну суму 180 596 грн.

Як вбачається з акту перевірки такий висновок зроблений податковим органом на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки TOB фірми „Ліон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий-червень 2011 р.

Згідно отриманого акту, діяльність TOB фірми „Ліон" у перевіреному періоді суперечить вимогам ст.ст. З, 42, 44 Господарського кодексу України; згідно протоколу загальних зборів підприємства від 24.02.2011р. на посаду директора призначено ОСОБА_2 та відповідно до його пояснень „він немав ніякого відношення до даного підприємства, не здійснював від імені його ніяких фінансово-господарських операцій та дізнався, що є директором від працівників податкової міліції."

Також, згідно протоколу загальних зборів учасників TOB фірми „Ліон" від 28.03.2011р. на посаду директора призначено ОСОБА_3 та відповідно до її пояснень „вона не має ніякого відношення до здійсненню фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, ніякого товару не постачала, ніяких послуг не здійснювала та хто від мого імені здійснював або здійснює діяльність вказаної юридичної особи їй не відомо, ніяких доручень на здійснення від мого імені не

підписувала та не видавала".

Крім того, під час перевірки встановити фактичне місцезнаходження офісного, складського приміщення, будь якої бухгалтерської документації підприємства або осіб, які фактично керують господарської діяльності вказаної організації не вдається можливим. З врахуванням зазначеного перевіркою встановлено, що в наслідок порушення вимог Податкового кодексу України - податкова звітність складена з порушенням, а тому не може бути визнана як податкова звітність.

На підставі вищезазначеного податковим органом зроблено висновок, що правочини укладені між TOB фірмою „Ліон" та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, так як при перевірці не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю накладних, актів приймання-передачі товару, документів що засвідчують оприбуткування, транспортування, зберігання товарів.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що угоди, які укладені від імені TOB фірма „Ліон" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 6579/233/14312275 від 02.12.2011р.

На підставі акту перевірки головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова Плотніковим О.П, винесене податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року №0001672330, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ „Коннектор" з податку на додану вартість на суму 180596 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювань податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з порушенням чинного податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з підприємством TOB фірмою „Ліон" за договором поставки № 12/11-4 (62/11-4), відповідно до умов якого TOB фірмою „Ліон" (продавець) зобов'язується передати у власність товар, а ПАТ „Коннектор" (покупець) зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цій товар.

На підставі накладних б/н від 15.02.2011 р. підприємством TOB фірмою "Ліон" відвантажено ПАТ „Коннектор" товар (проволока, пруток, листи, штампи, блоки, універсальні формокомплекти, труби, пресформи) на загальну суму 5 175 775, 43 грн.

Товар було перевезено ДП „Коннекторавтотранссервіс" згідно товарно-транспортної накладної серії 02ААА №420418 та товарно-транспортної накладної серії 02ААА № 420419 від 15 лютого 2011 р.

На виконання умов договору №12/11-4 від 01.02.2011 р. TOB фірмою „Ліон" виписало на адресу ПАТ „Коннектор" податкові накладні № 13 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ -15228,06 грн., № 14 від 15.02.2011р. на суму ПДВ -196761,26 грн., № 15 від 15.02.2011 року на суму ПДВ -98764,58 грн., № 16 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 70733,53 грн., № 17 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 48752,93 грн., № 18 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 68119,28 грн., № 19 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 72117,04 грн., № 20 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 66870,27 грн., № 21 на суму ПДВ 75666,60 грн., № 22 від 15.02.2011 р. на суму 72631,57 грн., № 23 від 15.02.2011 р. на суму ПДВ 76983,62 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, позивачем сплачено за товар грошові кошти на суму 4 080 190 грн.

Докази виконання по вищезазначеному Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, суд зазначає, що вищевказаний договір виконаний сторонами у повному обсязі без

претензій та зауважень.

Згідно з п.п 14.1.179, п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, претензій та зауважень до яких в акті перевірки не зазначено.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2011 р.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п. 201.10, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно даних Реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою http://sts.gov.ua/reestr, TOB фірма "Ліон" (СДРПОУ 30590155) було зареєстроване платником ПДВ, свідоцтво № 29686249 було анульоване за ініціативою податкової лише 14.09.2011р., тобто після здійснення операцій з AT „Коннектор".

Згідно 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що TOB фірма „Ліон" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а ПАТ „Коннектор" правомірно віднесло суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд також критично ставиться до пояснень директора TOB фірми „Ліон" Коміхова О.О. та пояснень директора TOB фірми „Ліон" Єгорової Н.С. відображених в акті перевірки №6579/233/14312275 від 02.12.2011р.

Згідно цих пояснень, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджували, що вони не мають будь- якого відношення до діяльності TOB фірми „Ліон", будь-яких документів, що стосуються такої діяльності, не підписували.

Однак, такі пояснення не можуть бути підставою для визнання правочинів, укладених за участі TOB Фірми „Ліон" нікчемними, з наступного.

По-перше, вирішення питання щодо підписання документу певною особою потребує спеціальних знань та є предметом дослідження почеркознавчої експертизи згідно п. 1.2 „Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Мін'юсту № 53/5 від 08.10.1998р. В зв'язку з цим, такі пояснення, надані в межах оперативно-розшукової, або кримінальної справи, не можуть в силу ч. 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства в Україні вважатись допустимими.

По-друге, ані оригіналу, ані копії вказаних письмових пояснень на огляд суду надано не було, крім того, суду не надано докази винесення вироку у кримінальної справі по вказаному факту. Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем до суду документів -розрахункових документів, накладних, договорів та товарно-розпорядчих документів з подальшими покупцями, документацією з технологічного процесу, всі поставлені TOB фірмою „Ліон" товари були використані позивачем у його господарській діяльності з метою отримання прибутку. Так, частину товару, вартість якого з урахування націнки становить 4 120 006, 38 грн., позивач відвантажив на користь покупців за окремими договорами -ПАТ „Завод „Вимпел" за договором поставки № 14/042-4 від 11.03.2002 р. на суму товару 2 623 813, 15 грн.; ДП „Коннекторавтотранссервіс" за договором поставки № 30/01-02 від 11.01.2010 р. на суму товару 131861,72 грн.; ПАТ „Роганська картонна фабрика" за договором поставки № 69/11-4 від 01.08.2011 р. на суму товару 1023088,23 грн.; TOB „Контакт плюс" за накладною № 216 від 29.06.2011 р. на суму товару 50139,9 грн.; TOB „Інтер парес" за договором поставки № 39/11-4 від 11.04.2011 р. на суму товару 197870,4 грн., КП КХ „Харківкомуночиствод" за договором поставки промислової продукції та сировини № 106/3-ПЦ/09 від 27.03.2009 р. на суму товару 93232,98 грн. Решту товарів на суму 1083574грн. (у тому числі ПДВ 180596) позивач залишив у себе з метою використання у власній господарській діяльності з виготовлення електроз'єднувачів. Наведене підтверджується документами з інвентаризації зазначених матеріальних цінностей та документацією з технологічного процесу виготовлення електроз'єднувачів. Слід зазначити, що виходячи з аналізу змісту акту перевірки, саме на вартість товару, який залишився у власності позивача, відповідачем і було нараховано податок на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій між TOB фірмою „Ліон" та позивачем в лютому 2011 року підтверджується документально.

Отже, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаними договором купівлі - продажу інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Щодо посилання відповідача на те, що договір поставки № 12/11-4 від 01.02.2011р., укладений між позивачем та TOB фірмою „Ліон", є нікчемним, з посиланням на вимоги ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з 4.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.І ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до 4.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" до правочинів, що порушують публічний порядок, належать такі, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи, або справи про адміністративне правопорушення. Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб TOB фірми „Ліон" чи позивача, відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до 4.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою. Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу

України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договір поставки № 12/11-4 від 01.02.2011 p., укладений між позивачем та ТОВ фірмою „Ліон" суд вважає, що цей договір було укладені відповідно до вимог діючого законодавства, його зміст відповідає вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0001672330 від 19.12.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ „Коннектор" з податку на додану вартість на суму 180596 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 1 грн. винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від від 28.03.2012 року по справі № 2а-17765/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.