Ухвала суду № 25324244, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-13025/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-13025/11/2070

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові:

1)№ 0000350840від 22.04.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 164 850,00 грн. ;

2)№ 0000360840 від 22.04.2011р. про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986,00 грн.;

3)№ 0000820840 від 08.07.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.;

4)№ 0000830840 від 08.07.2011р. про зменшення ДП завод "Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.;

В обґрунтування вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення він вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси. При цьому, в акті перевірки не вказано в чому саме полягає порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а всі необхідні первинні документи на підтвердження податкового кредиту наявні на підприємстві позивача і при проведенні їх надано до відповідача для ознайомлення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000350840 від 22.04.2011р. про зменшення Державному підприємству завод "Електроважмаш" суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 164 850,00 грн., № 0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986,00 грн., № 0000820840 від 08.07.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн., № 0000830840 від 08.07.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДП завод "Електроважмаш" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №315745, та є платником податку на додану вартість з 07.06.1993 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009р. № 96.

Судом встановлено, що в березні-квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 р. та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 р. яким встановлено порушення Державним підприємством завод "Електроважмаш" п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме - завищення суми податкового кредиту за червень, грудень 2010 р. на суму 662 986,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень та грудень 2010 р. на суму 662 986,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень та грудень 2010 р., та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 р. на суму 662986,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 р. на суму 456 103,00 грн.

Крім того, встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту за січень 2011 р. на 203298,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 р. на 203298,00 грн.

22.04.2011 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000350840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення у розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 164 850,00 грн. та №0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 165 747,00 грн.

ДП завод "Електроважмаш" оскаржило податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням №2771/10/25-103 від 24.06.2011 р. прийнятим ДПА в Харківській області скаргу задоволено частково, а саме скасовано рішення №0000360840 від 22.04.2011 р. та №0000350840 від 22.04.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 165 746,00 грн. та у розмірі 164 849,00 грн. в іншій частині вказані рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі рішення ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарги прийняла податкові повідомлення-рішення №0000820840 від 08.07.2011 р. та №0000830840 від 08.07.2011 р.

Не погодившись з висновками Держаної податкової адміністрації в Харківській області та новими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням Державної податкової адміністрації України №16419/6/25-0115 від 08.09.2011 р. податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 22.04.2011 р. №0000360840 та №0000350840 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 24.06.2011 р. №2771/10/25-103, прийнятого за розглядом скарги (податкові повідомлення рішення від 08.07.2011 р. №0000820840 та №0000830840) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому позов належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сновними контрагентами позивача у перевіряємому періоді, а саме у червні 2010 р. крім інших, були ТОВ "Український стандарт", ПП "Дівт"; у грудні 2010 р. були ТОВ "ПФК Промсталь", ТОВ "Зната", ТОВ "ІТЕР", ТОВ РБП "Мостокран-1"; у січні 2011 р. був ТОВ РБП "Мостокран-1". Податковий орган вважав, що дані контрагенти не мали можливості здійснювати реальну господарську діяльність через брак основних фондів, людських ресурсів.

Відповідач керувався актами №674/07-004/32867605 від 12.04.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ РБП "Мостокран-1", №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Зната", №714/23-3/33122033 від 09.03.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ІТЕР" №1324/7/23-3/33816258 від 08.04.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "ПФК "Промсталь" та №3102/40-028/00213121 від 19.08.2010 р. про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ДП завод "Електроважмаш" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 р.

Проте, суд з висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",, що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно з пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Крім того, у зав'язку з тим, що від'ємне значення формувалось також з податкового кредиту який виник у січні 2011 р., то слід застосовувати ще й норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України: датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізинг) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже сума від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В даній справі судом встановлено, що в червні 2010 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по наступним договорам: №9 від 17.10.2008 р. та №238-12/59-Т від 07.05.2010 р. які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Український стандарт"; №238-13/61-Т від 23.03.2010 р. який було укладено між ДП завод "Електроважмаш" та ПП "Дівт".

В грудні 2010 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по наступним договорам: №1/02 від 01.02.2010 р. та №1/06Т від 07.06.2010 р. які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Зната"; №139 від 23.02.2010 р., та №130Т від 18.05.2010 р. які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ РБП "Мостокран-1"; №238/15-180-Т від 20.12.2010 р., №238-15/135 від 27.07.2010 р. та №238-15/3688 від 26.11.2010 р. (договірний лист) які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "ІТЕР"; №238/10-31-Т від 22.03.2010 р. та №238/10-39-Т від 22.03.2010 р. які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "ПФК "Промсталь".

В січні 2011 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по договорам №130Т від 18.05.2010 р. та №140 від 25.10.2010 р. які були укладені між ДП завод "Електроважмаш"та ТОВ "РБП "Мостокран-1".

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії вищевказаних договорів та документів які підтверджують їх виконання (податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти виконаних робіт тощо) (а.с. 43-250, т.2; 1-157, т. 3).

Колегія суддів зазначає, що вказані документи також не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

З огляду на зазначене, всі обставини, визначені щодо контрагентів позивача в якості підстав для визнання укладених угод нікчемними, спростовуються зібраними по справі доказами.

Щодо посилань відповідача у акті про встановлення порушення платником податків податкового законодавства на акти перевірок інших суб'єктів господарювання у якості доказів порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ДП заводу "Електроважмаш". Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 22.02.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-13025/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.