Ухвала суду № 25324227, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1892/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1892/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про надання дозволу на стягнення коштів з рахунків у банках,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- надати дозвіл Ізюмській ОДПІ на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача у розмірі 68063,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг, що виник внаслідок несплати відповідачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань зі сплати зборів. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені діючим законодавством строки, на адресу відповідача направлено податкові вимоги, але зазначена сума податкового боргу до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року позов задоволено.

Надано Ізюмській ОДПІ у Харківській області (код 22706054) дозвіл на стягнення з розрахункових рахунків: №№ 37124007003237, 35448008003237, 35447010003237, 35447009003237, 37128003003237, 35440006003237, 35433002003237 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011; № 26054060351764, 26004060384996 ГРУ ПАТ КБ " Приватбанк" м. Харків, МФО 351533; № 26046010082419, 26002010082419 АТ "Банк Золоті ворота" МФО 351931; № 260273011487 Харківське обласне управління АТ Ощадбанк м.Харків, МФО 351823, які належать Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству (64300, м.Ізюм, вул. Калініна,11, код 24673063) податкового боргу у розмірі 68063,06 грн. (шістдесят вісім тисяч шістдесят три гривні 06 копійок).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 24673063, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) згідно довідки від 02.02.2012 року № 601/10/29-011 перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ з 07.05.1997 року за № 2-46.

Відповідачем до Ізюмської ОДПІ у Харківській області подано податкові декларації:

- збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води від 25.10.2011 року № 9009539494, яким визначено до сплати збір у розмірі 97814,10 грн. (а.с.8-10);

- з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 04.11.2011 року № 9010078927, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 45783,54 грн. (а.с.12-13);

- з екологічного податку від 10.10.2011 року № 9009207302, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 10353,89 грн. (а.с. 17-18)

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем по справі у строки, визначені діючим законодавством самостійно визначені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у повному обсязі не сплачено, внаслідок чого з урахуванням наявної переплати сума податкового боргу складає 68063,06 грн.

Відповідно до вимог підпункту 6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року відповідно, які відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи, проте сума податкового боргу, зазначена у вимозі відповідачем не сплачена.

Внаслідок несплати суми боргу відповідно до положень ст.8 Закону України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем прийнято рішення № 16/24-24673063/2448 від 18.03.2002 року про застосування податкової застави відносно майна підприємства відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 2181-ІІІ, що підтверджується витягом з реєстру обтяжень рухомого майна № 18175168.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду податковим органом вжито всі заходи на погашення суми заборгованості, проте остання відповідачем не сплачена, що підтверджується обліковими картками платника податку, які наявні у матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що коли платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обгрунтованість позовних вимог стосовно стягнення податкового боргу, тобто наявність у відповідача податкового боргу та необхідність його сплати до державного бюджету.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.02.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1892/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.