Рішення № 25324226, 17.07.2012, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/205/844/2012 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2012 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Буга Р.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Жмеринського заводу «Сектор», ліквідатора ВАТ «Жмеринського заводу «Сектор»Слободяна Василя Миколайовича про стягнення середньої заробітної плати, індексації та компенсації на заробітну плату за час безпідставного утримування розрахунку при звільненні з посади,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача ВАТ «Жмеринського заводу «Сектор» на його користь загальну суму в розмірі 70 866, 09 грн., що складається з: 30000 грн. - середня заробітна плата за період з 01 березня 2006 року; 1104, 94 грн. - індексація на суму заробітної плати; 804 грн. - індексація на щомісячну середню заробітну плату; 6 762,91 грн. - компенсація на суму боргу на момент звільнення з посади; 36563,57 грн. - компенсація на середню заробітну плату яка повинна виплачуватись за період з 01 березня 2006 року по момент розгляду справи в суді.

Свої позовні вимоги аргументував тим, що 23 червня 2003 року на підставі наказу № 1 та трудового контракту № 1 він був прийнятий на посаду директора дочірнього підприємства (ДП) «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», який був засновником та єдиним власником ДП «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор». Згідно наказу № 65 від 27.02.2005 року виданого по ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» його було звільнено з займаної ним посади директора ДП «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор».

27.02.2005 року позивачу було зроблено відповідний запис в трудовій книжці, яка була видана йому на руки, крім того він отримав копію наказу про звільнення та довідку № 122 від 24.02.2006 року про нараховану та не виплачену заробітну плату за період з 23 червня 2003 року по 27 лютого 2006 року. Згідно даної довідки арбітражний керуючий (ліквідатор) Лещенко А.М. не оспорює заборговану позивачу заробітну плату в сумі 6808, 15 грн.. Проте на момент звільнення позивача 27.02.2006 року бухгалтерією ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на підставі ст. 44 КЗпП України йому було виплачено лише вихідну допомогу, в розмірі середнього місячного заробітку, а суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 6808,15 грн. відповідач не погасив, при фінансовій на те можливості.

17.07.2012 року в судове засідання сторони не з'явились, позивач надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав частково, просив позов в частині стягнення середньої заробітної плати за період з березня 2006 року до травня 2012 року в сумі 30000 грн., компенсацію та індексацію на цю заробітну плату залишити без розгляду.

Відповідачі, в особі арбітражного керуючого Слободяна В.М. надав заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив справу розглянути у його відсутність.

Суд вважає, що оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно ст. 169 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Ухвалою суду від 17.07.2012 року позов ОСОБА_1 в частині стягнення середньої заробітної плати за період з березня 2006 року до травня 2012 року в сумі 30000 грн., компенсації та індексації на цю заробітну плату - залишено без розгляду.

Суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки він визнаний відповідачем, це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Як встановленому в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 був прийнятий по контракту на посаду директора дочірнього підприємства «Радіосервіс» при ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» з 23.06.2003 року, а згідно наказу № 65 від 27.02.2006 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у зв'язку з ліквідацією. 27.02.2005 року позивачу було видано трудову книжку, копію наказу про звільнення, та довідку № 122 про нараховану та не виплачену заробітну плату за період з 23 червня 2003 року по 27 лютого 2006 року в сумі 6808,15 грн., яку відповідачі не оспорють.

В день звільнення позивача 27.02.2006 року бухгалтерією ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» не виплачено з вини власника належної звільненому ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 6808,15 грн., при фінансовій на те можливості. Вказана сума заборгованості по заробітній платі не виплачена ОСОБА_1 до даного часу.

Як вбачається зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як вбачається зі ст.43 Конституції, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, ця норма кореспондується зі ст. 21 ЗУ «Про оплату праці».

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону ( 108/95-ВР ) в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" ( 1282-12 ) і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N 663 ( 663-98-п ) (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації);

2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 ( 1427-97-п ) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 ( 692-99-п ), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до абзацу 4 п. 25 ППВСУ №13 від 24.12.1999 року, закінчення строку виплати заробітної плати (ст.115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.

У відповідності до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 33 Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 34 цього Закону, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі абзацу 4 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін - віднесено до соціальних державних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2003 року № 1078 та постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За пунктом 2 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян в гривнях на території України, які не мають разового характеру - оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

За пунктом 4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Зі ст. 4 даного Закону вбачається, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року.

За період з 1 березня 2006 року по травень 2012 року, в зв'язку із порушенням строків виплати позивачу заборгованої заробітної плати при звільненні в розмірі 6808, 15 грн., повинен виплатити позивачу 1104, 94 грн. - сума індексації на заборгованість по заробітній платі; 6762,91 грн. - сума компенсації на невиплачену заробітну плату, на підтвердження чого позивач надав відповідні розрахунки (а.с.2 зворот - 5 зворот), які відповідачами були визнані.

За вищезазначених обставин, з урахуванням безумовного визнання позову відповідачами, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Крім того з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в межах задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 3, 5, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 8, 43 Конституції України, ст.ст. 21, 33, 34 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 96, ч.1 ст.116 КЗпП України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», п. 2, 4 Постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", п. 22, 25 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на користь ОСОБА_1 суму індексації на невиплачену заробітну плату (6808, 15 грн.) за період з 01.03.2006р. по 31.05.2012р. в розмірі 6762 (шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 91 коп. та суму індексації в розмірі 1104 (одна тисяча сто чотири) грн. 94 коп..

Стягнути з ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» на користь держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., банк одержувач коштів УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринці (м. Жмеринка) 22030001, код ЄДРПОУ 37755173 рахунок отримувача 31211206700006)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: А. М. Заярний