Рішення № 25324129, 19.07.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5013/744/12 Господарський суд у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім "Нива", м. Сімферополь

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Ясенівська", Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ясинове

про стягнення 7585,01 грн

за участю представників:

від позивача - Сень Л.С., директор, протокол № 1 від 15.08.2005;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничим домом "Нива" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву від 15.06.2012 № 5 про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Ясенівська" заборгованості у сумі 7585,01 грн, з яких 5000,00 грн основного боргу, 554,63 грн збитків від інфляції, 280,38 грн 3% річних, 1750,00 грн штрафу.

У судовому засіданні позивачем заявлений позов підтримано повністю.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, витребувані судом документи, зокрема, відзив на позовну заяву, не подав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю Видавничим домом "Нива" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Ясенівська" (Замовник) укладено договір від 23.07.2010 б/н на інформаційні чи рекламні послуги (надалі за текстом - Договір).

За умовами розділу 1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати інформаційні послуги в журналі "Нива" № 8 2010 року: підготувати та опублікувати статтю на комерційній основі, об'ємом 2 сторінки.

Згідно розділу 2 Договору сторонами складається акт здачі-приймання виконаних робіт: після виконання зобов'язань однією стороною; після закінчення дії Договору; одночасно із укладенням Договору.

За змістом розділу 4 Договору сторонами узгоджено, що форма розрахунку - безготівкова, вартість інформаційних послуг складає 5000,00 грн.

Замовник гарантує оплату послуг. Розрахунок проводиться перерахуванням 100 % вартості замовлення на поточний рахунок Виконавця до 01.08.2010.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 7) сторонами 23.08.2010 складено акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 5000,00 грн, який підписано та скріплено печатками обох сторін.

Поряд з тим, відповідачем зобов'язання за Договором в частині 100 % передоплати вартості замовлення у строки, визначені Договором, не виконано, суму вартості наданих послуг у розмірі 5000 грн на користь позивача не оплачено.

Позивачем 01.06.2011 направлено на адресу відповідача претензію від 25.05.2011 № 4 стосовно сплати існуючої заборгованості, яка отримана відповідачем 09.06.2011 (а.с. 9).

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позивачем для долучення до матеріалів справи надано суду примірник Всеукраїнського щомісячного журналу "Нива" № 9 за 2010 рік, на стор. 28-29 якого розміщена замовлена відповідачем стаття.

Згідно пояснення від 19.07.2012, наданого позивачем, розміщення даної статті у № 9, а не № 8 журналу, як то передбачено умовами Договору, було спричинено тим, що акт виконаних робіт був сторонами складений одночасно із укладенням Договору, при цьому, за практикою погодження статей по телефону Виконавець чекав згоди Замовника 3 тижні і тільки після отримання такої згоди стаття була опублікована у № 9 журналу.

Претензій з цього приводу, а також з приводу змісту статті відповідно до Закону України "Про засоби масової інформації в Україні" від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 5000,00 грн, відтак господарський суд задовольняє їх у повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 554,63 грн збитків від інфляції за період з серпня 2012 року по травень 2012 року, 3 % річних у сумі 280,38 грн за період з 02.08.2010 по 14.06.2012, а також неустойки у вигляді штрафу у сумі 1750,00 грн.

При розгляді даних позовних вимог господарський суд враховує наступне.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у сумі 554,63 грн та 3 % річних у сумі 280,38 грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

За умовами пункту 4.5 Договору сторони погодили, що за затримку оплати Замовник сплачує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 35 % від суми боргу за весь період прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 1750,00 грн, що становить 35 % від суми боргу - 5000,00 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарський суд враховує співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як Виконавцем, своїх зобов'язань за Договором, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну оплати за надані послуги, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення, неподання відповідачем доказів добровільного усунення допущеного порушення та сплати заявленої до стягнення суми за надані послуги.

Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню повністю.

За вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі, а саме сплата судового збору у сумі 1609,50 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 86, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" (27325, Кіровоградська область, Олександрівський район, село Ясинове, вул. Гагаріна, буд. 18, ідентифікаційний код 30798692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Нива" (95011, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, вул. Пушкіна, буд. 36, кв. 16) - 5000,00 грн основної заборгованості, 554,63 грн збитків від інфляції, 280,38 грн 3% річних, 1750 грн штрафу, а також 1609,50 грн судового збору.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити відповідачеві за адресою: 27325, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ясинове, вул. Гагаріна, 18.

Повне рішення складено 20.07.2012.

Суддя В.Г. Кабакова