Рішення № 25324113, 16.07.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2012Справа №5002-28/1574-2012

За позовом Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод», м. Ялта

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», смт. Курпати, м. Ялта

про стягнення 15 340,84 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача - Донцов С.С. - представник, довіреність від 25.05.2012 р.

Суть спору: Командитне товариство «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення 15 340,84 грн., з яких сума основного боргу складає 13 536,47 грн., сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції - 434,49 грн. (за період з 16.12.2011 по 30.03.2012), сума 3% річних - 591,02 грн. (за період з 01.04.2010 по 30.04.2012), сума пені - 778,86 грн. (за період з 16.12.2011 по 30.04.2012).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином та в повному обсязі договірні зобов'язання щодо сплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 460/11-ю від 10.06.2011 р.

29.05.2012р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, а сплату судового збору покласти на позивача, мотивуючи тим, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 13 536,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 491 від 16.05.2012 р. доданого до відзиву. Також, відповідач зазначив що позивач, звернувшись з даним позовом до суду, обмежив право останнього на досудове врегулювання спору.

25.06.2012р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 572,55 грн. (за період з 18.06.2011 по 30.04.2012), суму 3% річних в розмірі 163,38 грн. (за період з 18.06.2011 по 15.05.2012), суму пені в розмірі 834,92 грн. (за період з 18.06.2011 по 15.05.2012).

11.07.2012р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.07.2012р. в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що визнає зменшені позовні вимоги про стягнення: суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 572,55 грн., суму 3% річних в розмірі 163,38 грн. та суму пені в розмірі 834,92 грн., але просив покласти судові витрати на позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

10.06.2011 року між Командитним товариством «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (продавець) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Курпати» (покупець) укладено договір поставки № 460/11-ю (а. с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах цього договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця продукти харчування в асортименті згідно прас-листа продавця (далі - продукція), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цю продукцію.

Найменування (номенклатура, асортимент і т. п.), кількість і ціна продукції визначається в рахунках і накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Розділом 3 договору визначено порядок оплати продукції, а саме: ціна договору складає загальну суму всіх накладних. Оплату ціни продукції покупець здійснює не пізніше семи днів з дня її отримання в готівковій та/або безготівковій формі у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 3.1).

На виконання умов зазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар відповідно до наступних видаткових накладних: № 00012354 від 10.06.2011 р. на суму 6 282,25 грн., № 00028700 від 16.12.2011 р. на суму 1 857,73 грн., № 00028835 від 19.12.2011 р. на суму 2 219,21 грн., № 00029022 від 21.12.2011 р. на суму 1 347,49 грн., № 00029263 від 24.12.2011 р. на суму 2 050,00 грн., № 00029721 від 30.12.2011 р. на суму 1 604,77 грн., № 00029590 від 29.12.2011 р. на суму 4 457,27 грн., а всього 19 818,72 грн. (а. с. 15-21).

Відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар, а саме у розмірі 6 282,25 грн., у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 13 536,47 грн.

Позивач посилається на те, що він 13.04.2012р. направив відповідачу претензію № 390 (а. с. 14), в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 13 536,47 грн.

У свою чергу, відповідач направив позивачу гарантійний лист № 385 від 23.04.2012р. (а. с. 40), в якому посилаючись на тяжкий фінансовий стан та тимчасову відсутність можливості сплатити борг, визнав заборгованість у розмірі 13 536,47 грн. та зобов'язався повністю сплатити зазначену суму протягом травня 2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 13 536,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 491 від 16.05.2012 р. (а. с. 42).

Враховуючи повну сплату відповідачем суми боргу за договором поставки № 460/11-ю, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13 536,47 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п. 31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 834,92 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених договором за період, протягом якого порушуються ці зобов'язання, продавець може застосувати до покупця неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від належній до сплати суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач надав розрахунок суми пені у розмірі 834,92 грн. за 149 днів, яку розрахував наступним чином: за період з 18.06.2011р. по 21.06.2011р. (за 4 дні) пеня дорівнює 10,55 грн. та за період з 16.12.2011р. по 15.05.2012р. (145 днів) пеня дорівнює 824,37 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 834,92 грн. пені за період з 18.06.2011р. по 15.05.2012р.

Також, позивач просить стягнути суму 3% річних у розмірі 163,38 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 572,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів сплати суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, сума 3% річних та суми пені, у зв'язку з чим, враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 572,55 грн. (за період з 18.06.2011 по 30.04.2012), суми 3% річних в розмірі 163,38 грн. (за період з 18.06.2011 по 15.05.2012) та суми пені в розмірі 834,92 грн. (за період з 18.06.2011 по 15.05.2012) такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для покладання на нього судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» зазначено, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

З огляду на зазначене, суд не приймає позицію відповідача відносно того, що позивач, звернувшись з даним позовом до суду, обмежив право відповідача на досудове врегулювання спору в претензійному порядку.

При цьому, суд не приймає позицію відповідача щодо відсутності підстави покладання на останнього судових витрат, яка мотивована тим, що сума основної заборгованості була сплачена в день подання позову у зв'язку з наступним.

Як вбачається з платіжного доручення № 491, сума основної заборгованості була сплачена відповідачем 16.05.2012р., а позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим 14.06.2012р., про що свідчить штемпель поштової організації на конверті, в якому надійшла дана позовна заява з доданими документами (а. с. 24).

Враховуючи те, що сума основного боргу сплачена вже після надсилання позивачем позову до суду, а також те, що спір у цій справі виник внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суд покладає на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем зайве сплачено 31,50 грн. судового збору, які підлягають поверненню на користь останнього.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог від 25.06.2012.

2. Позов задовольнити частково.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 13 536,47 грн.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПО України 16514959) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (код ЄДРПО України 00443714) збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції (за період з 18.06.2011р. по 30.04.2012р.) в розмірі 572,55 грн., суму 3% річних (за період з 18.06.2011р. по 15.05.2012р.) в розмірі 163,38 грн., пеню (за період з 18.06.2011р. по 15.05.2012р.) в розмірі 834,92 грн. та судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

5. Повернути з державного бюджету України на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (код ЄДРПО України 00443714) 31,50 грн. зайве сплаченого судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 16.07.2012р.

Повне рішення складено - 20.07.2012 р.

Суддя С.О. Лукачов