Постанова № 25321715, 13.07.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/2145/12

Ряд стат. звіту № 8.2.8

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 р. 14.07 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Сабадаш В.І., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ТОВ «Світязь»- представник Чернобук Я.Л.;

відповідача: ДПІ в м. Ужгород - представник Бондарєва В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь»до Державної податкової інспекції в м. Ужгород про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 13 липня 2012 року було винесено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 16 липня 2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світязь»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними дій по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 232 459, 55 грн., заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429, 65 грн. та про донарахування суми 1 106, 16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2008р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, діючи всупереч норм чинного законодавства України, дійшов хибного висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат суми 1 013 518, 21 грн., в тому числі сума 83 333, 33 грн. -оплата вартості отриманих юридичних послуг від ТОВ «Укрпромцентр»згідно з договором про надання юридичних послуг № 3-7 від 02.07.2010р. та Актом № 30/11 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які нібито не пов'язані з господарською діяльністю позивача, сума 60 000 грн. -оплата вартості отриманих послуг з оренди металевого риштування від ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»згідно з Договором оренди № 1 від 11.01.2011 року, акти здачі прийняття-робіт (наданих послуг) по яких оформлені не належним чином, сума 793 814, 88 грн. -оплата вартості будівельних робіт, одержаних ним від ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», які нібито не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а також сума 76 370 грн. -нібито безпідставно задекларований позивачем показник у рядку 06.6 податкової декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду». А відтак, за твердженням позивача, відповідач помилково вчинив дії по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 232 459, 55 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Позивач також стверджує, що відповідач протиправно здійснив дії по внесенню до вищезазначеного Акту перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 187 429, 65 грн., оскільки включення позивачем суми 187 429, 65 грн. ПДВ з господарських операцій з приватним підприємством фірма «Укрпромцентр»на суму 16666,67 грн. за надані юридичні послуги, з товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна промислово-будівельна компанія»на суму 12000 грн. за надані послуги оренди металевого риштування, по операціях з приватним підприємством фірма «Укрпромцентр»та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна промислово-будівельна компанія» на суму 158 762, 98 грн. за виконані будівельні роботи, до податкового кредиту було здійснено правомірно, згідно приписів податкового законодавства України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, посилаючись на пп. 4.2.9 «б»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, позивач зазначає про те, що оскільки міжнародні телефонні розмови (роумінг) не підпадають під ознаки додаткового блага, вони були пов'язані з виконанням працівниками позивача своїх трудових обов'язків, а при перевірці посадовими особами відповідача не доведено, що відповідні телефонні розмови здійснювались працівниками для власних потреб, то обов'язку сплачувати з перерахованих закритому акціонерному товариству «Український мобільний зв'язок»коштів у розмірі 7370,94 грн. за міжнародні телефонні розмови (роумінг) працівників податок з доходів фізичних осіб у позивача немає. А тому, позивач вважає неправомірними дії відповідача про внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновку про донарахування йому суми 1106,16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, надавши суду письмові заперечення на адміністративний позов від 06.07.2012 року. Зокрема, зазначив про те, що акт перевірки не порушує права позивача, не спричиняє для нього негативних наслідків, тому заявлена позивачем вимога не може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві. За твердженнями відповідача, його посадові особи час проведеної перевірки позивача діяли правомірно, лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/01 від 31.01.2011 року, № 31/03-1 від 31.03.2011 року, № 29/04-1 від 29.04.2011 року, які були подані позивачем під час перевірки в якості доказів, що підтверджують одержання ним послуг з оренди металевого риштування площею 620 м2 і стали підставою для включення сум витрат по вказаних актах до валових витрат позивача, оформлені не належним чином, а саме: затверджувались та підписувались директором ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»Горбунов О.В., а виконавцем у вищевказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено приватне підприємство фірма «Укрпромцентр»в особі Боєва Г.Є. Відповідач також зіслався на те, що відповідно до п. 4.1 укладених між позивачем та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»договорів підряду № 84/09/10 від 24.09.2010 року, № 85/09/10 від 20.09.2010 року, № 74/10/10 від 22.10.2010 року, № 110105550 від 13.01.2011 року, субпідрядник (Позивач) зобов'язався своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені в п. 1.1 цього Договору, в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати роботи Замовнику (ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України») в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації. У п. 5.6 вищевказаних договорів підряду зазначено про те, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони. Посилаючись на вищезазначені умови договорів підряду, відповідач вважає, що позивач не мав права без письмової згоди Замовника -ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»залучати до виконання будівельних робіт інші субпідрядні організації -ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія». Крім того, посилаючись на журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, журнал обліку виданих тимчасових перепусток КС Ужгород Закарпатського ЛУВМГ та пояснення окремих працівників позивача, відповідач стверджує про невиконання будівельних робіт окремими субпідрядниками на компресорній станції «Ужгород»та про не проходження позивачем з працівниками ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»інструктажів з техніки безпеки на об'єкті. А тому, відповідач вважає, що позивач безпідставно включив суму 793 814, 88 грн. будівельних послуг, одержаних ним від ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», до його валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, яким здійснювалося правове регулювання порядку оподаткування прибутку підприємств за 2010 рік, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищенаведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати позивача у розмірі 83 333, 33 грн. за надані йому юридичні послуги ТОВ «Укрпромцентр»та факт їхнього використання у господарській діяльності позивача підтверджуються поданими суду договором про надання юридичних послуг № 3-7 від 02.07.2010р., Актом № 30/11 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та довідкою позивача від 10.07.2012 року.

Перелік витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю встановлено п. 5.3.1. п. 5.3. вказаного Закону, і він не містить обмежень щодо віднесення до валових витрат витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг, тому суд погоджується з доводами позивача про те, що в даному випадку Відповідач намагається встановити додаткові обмеження щодо віднесення витрат на оплату юридичних послуг до складу валових витрат виробництва і обігу, однак встановлення додаткових обмежень прямо заборонено п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»..

Відповідач в ході судового розгляду справи не довів, що надані позивачу юридичні послуги не пов'язані з його господарською діяльністю, в той же час як відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доказування правомірності оскарженого рішення покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, оскільки факт понесення витрат позивачем за юридичні послуги підтверджується відповідними первинними документами, висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат суми витрат за вищевказані юридичні послуги є помилковими.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Згідно з пунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У доказ підтвердження здійснення позивачем витрат за надані товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна промислово-будівельна компанія»послуги з оренди металевого риштування площею 620 м2 у розмірі 60 000 грн. позивачем подано суду Договір оренди № 1 від 11.01.2011р. та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/01 від 31.01.2011 року, № 2 від 28.02.2011 року, № 31/03-1 від 31.03.2011 року, № 29/04-1 від 29.04.2011 року.

Разом із тим, проаналізувавши зміст вищевказаних актів здачі-прийняття робіт, суд встановив, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/01 від 31.01.2011 року, № 31/03-1 від 31.03.2011 року, № 29/04-1 від 29.04.2011 року підписані директором ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»Горбунов О.В., а виконавцем у вищевказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено приватне підприємство фірма «Укрпромцентр»в особі Боєва Г.Є.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/01 від 31.01.2011 року, № 31/03-1 від 31.03.2011 року, № 29/04-1 від 29.04.2011 року складені не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть бути належним доказом понесення позивачем витрат у сумі 45 000 грн.

Тому правомірними є висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до валових витрат витрат за одержані послуги з оренди металевого риштування лише в частині 45000 грн. та висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 10950 грн. (7500 грн. за І квартал 2011 року та 3450 грн. за ІІ квартал 2011 року).

На підтвердження правильності зарахування позивачем до валових витрат суми 793 814, 88 грн. будівельних послуг, одержаних від ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», ним надано суду копії договорів підряду № 84/09/10 від 24.09.2010 року, № 85/09/10 від 20.09.2010 року, № 74/10/10 від 22.10.2010 року, № 110105550 від 13.01.2011 року, договору № 101207209 від 15.12.2010р., договору про надання послуг № 110207255 від 09.02.2011 року, договорів № 022-Р від 23.09.2010 року, № 023-Р від 23.09.2010 року, договорів субпідряду № 2 від 18.01.2011 року, № 4 від 30.07.2010р., копії Актів приймання виконаних будівельних робіт № 2, 3 за лютий 2011р., № 31/10-1, № 31-10-6 за жовтень 2010р., № 30/11-24, № 30/11-25, № 30/11-26 за листопад 2010р., № 1, № 2, № 3 за грудень 2010р. та копії податкових накладних № 2282 від 28.02.2011р., № 10301 від 31.10.2010р., № 10302 від 31.10.2010р., № 11326 від 30.11.2010р., № 12030 від 03.12.2010р., № 12031 від 03.12.2010р.

Відповідно до п. 4.1 укладених між позивачем та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»договорів підряду № 84/09/10 від 24.09.2010 року, № 85/09/10 від 20.09.2010 року, № 74/10/10 від 22.10.2010 року, № 110105550 від 13.01.2011 року, субпідрядник (Позивач) зобов'язався своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені в п. 1.1 цього Договору, в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати роботи Замовнику (ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України») в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації.

Відповідно до п. 5.6 вищевказаних договорів підряду жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

Твердження відповідача про неможливість залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт, передбачених договорами підряду, що укладені між позивачем та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»спростовуються частиною 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, згідно з якою підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Оскільки у вищезазначених договорах підряду немає прямої вказівки на те, що залучення позивачем до виконання будівельних робіт інших субпідрядників є неможливим без письмової згоди Замовника, то у даному випадку слід керуватися загальними нормами Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини підряду. Зі змісту ЦК України не вбачається обов'язку підрядника отримувати письмову згоду Замовника у випадку залучення до виконання робіт інших осіб -субпідрядників.

У відповідності до ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником -за порушення субпідрядником cвого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначена норма беззаперечно підтверджує, що при укладенні договору субпідряду до субпідрядника не переходять права та обов'язки підрядника по відношенню до замовника на підставі укладеного між ними договору.

Таким чином, у даному випадку, Позивач, навіть після залучення субпідрядників, є відповідальним перед замовником за всі виконані будівельні роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, в тому числі і ті, що виконані субпідрядниками. А відтак, у випадку залучення підрядником до виконання робіт інших осіб -субпідрядників, переходу його прав за основним договором підряду до третіх осіб не відбувається.

Не можуть бути належними доказами, що свідчать про невиконання субпідрядниками -ПП фірмою «Укрпромцентр» та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»будівельних робіт на об'єкті -компресорна станція Ужгород, пояснення працівників позивача -ізоліровщиків, оскільки останні за своїми функціональними обов'язками можуть бути необізнаними з усіма контрагентами, з якими позивач має господарські відносини і які залучаються до виконання робіт. Суд вважає недоречними у даному спорі твердження відповідача про не проведення позивачем з працівниками субпідрядників інструктажів з техніки безпеки на об'єкті, оскільки не проведення інструктажу з техніки безпеки не являється порушенням приписів податкового законодавства України.

Факт виконання ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»будівельних робіт на загальну суму 793814,88 грн. та факт використання вказаних будівельних послуг у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах даної справи первинними документами позивача (відповідними договорами, актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними), а відтак правомірним є включення позивачем до валових витрат суми 793 814, 88 грн. Відповідач не заперечує, що роботи, які відображені у відповідних актах виконаних робіт фактично виконані, тому відсутні правові підстави для висновку про недостовірність наданих позивачем первинних документів. Відповідачем на вимогу суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання контрагентом позивача робіт, які відображені в первинних документах.

Враховуючи вищенаведені обставини, якими спростовуються факти порушень позивачем податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2 акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року, невірним є висновок відповідача про те, що сума 76 370 грн. є безпідставно задекларованим позивачем показником у рядку 06.6 податкової декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду».

Тому, суд приходить до висновку, що протиправними є дії відповідача по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509, 55 грн. В іншій частині вимоги на дії відповідача по внесенню до Акту перевірки висновку про заниження податку на прибуток підприємств позивачу слід відмовити.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата отримання платником податку товарів-послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Факт отримання позивачем юридичних послуг, наданих ПП фірма «Укрпромцентр», послуг з оренди металевого риштування, наданих ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»згідно з Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2 від 28.02.2011 року, а також будівельних послуг, наданих ПП фірма «Укрпромцентр»та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»підтверджується відповідними податковими накладними, що оформлені належним чином та були пред'явлені позивачем під час перевірки відповідачу. Відповідачем не доведено, що роботи і послуги, отримані позивачем на підставі вищевказаних договорів, не пов'язані з його господарською діяльністю.

Тому, правомірним є включення позивачем до податкового кредиту суми 187 429, 65 грн. податку на додану вартість, сплаченої ним за отримані ним вищевказаних робіт та послуг. Таким чином, суд приходить до висновку, що протиправними є дії відповідача по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 187 429, 65 грн.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.2.9 «б»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, який діяв до 01.01.2011 року, та відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, який діє з 01.01.2011 року, встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з пп. «б»п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Всупереч вищенаведеному, як вбачається з Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року, позивач перерахував закритому акціонерному товариству «Український мобільний зв'язок»кошти у розмірі 7370,94 грн. за міжнародні телефонні розмови (роумінг) працівників, без утримання суми 1 106, 16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, правомірними є дії відповідача про внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновку про донарахування позивачу суми 1106,16 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Посилання податкового органу в обґрунтування своїх заперечень на те, що акт перевірки не є тим рішенням субєкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки для субєкта господарювання, у звязку з чим не може бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляються судом як безпідставні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у дані справі є визнання протиправними дій відповідача, по внесенню до акту перевірки висновків про заниження позивачем сум податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а не сам акт перевірки, як вважає відповідач. Відповідно до ч.2 ст.2. КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Оскаржені дії відповідача порушують права та охоронювані інтереси позивача, оскільки безпосередньо впливають на його показники податкового обліку сум податку на прибуток та податку на додану вартість, зумовлюють виникненням розбіжностей з показниками його податкової звітності, і як наслідок необхідність їх коригування.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позов задоволено частково, а саме в частині визнання протиправними дій відповідача по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509, 55 грн., про заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429, 65 грн., а в частині визнання протиправними дій відповідача по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 10950 грн., та про донарахування суми 1106, 16 грн. податку з доходів фізичних осіб, - відмовлено, то на користь позивача слід присудити до стягнення із Державного бюджету України понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 грн.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними дій - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії по внесенню до Акту перевірки № 807/22-02/13599852 від 07.06.2012 року висновків про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 221 509, 55 грн. та про заниження податку на додану вартість у розмірі 187 429, 65 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 30,00 грн. (тридцять) гривень.

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.