Постанова № 25321502, 16.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2139/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

суддів Левчук О.М., Балан Я.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про надання права ведення обліку платника податків без цифрового ідентифікатора (індивідуального ідентифікаційного номера, номера облікової картки платника податків, обліку платника податків без використання серії та номеру паспорту) і заміною його на ідентифікацію за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації і проставленням відмітки в паспорті.

Ухвалою суду від 05.06.2012 року роз'єднано у самостійні провадження заявлені у справі № 1570/2139/2012 позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій.

Справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про зобов'язання Державної податкової адміністрації України не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зобов'язання Державної податкової адміністрації України зберегти форму обліку платника податків (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації -ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України); зобов'язання Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області здійснювати в подальшому облік, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії на номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації); зобов'язання Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області проставити у паспорті ОСОБА_1 (на стор 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою - залишено № 1570/2139/2012.

У судовому засіданні 16.07.2012 року судом здійснено заміну відповідача -Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на його правонаступника - Любашівську міжрайонну державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є віруючими громадянином Української Православної Церкви, сповідує православну релігію, яка суворо застерігає про те, що приймати будь - який цифровий замінник імені віруючого категорично не можливо, а присвоєння їм індивідуального ідентифікаційного коду є порушенням їх конституційних прав.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, разом з цим, від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив провести у відсутність позивача та його представника за наявними матеріалами.

Представник відповідача - Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. При цьому, до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд розглянути дану справу без участі його представника.

Представник відповідача -Державної податкової служби України у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Разом з цим, жодних повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви позивача та одного з відповідачів про розгляд справи за їх відсутності, з урахуванням належного сповіщення іншого відповідача про розгляд справи, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є прихожаном Свято-Покровської церкви с. Боково Любашівського району Одеської області (а.с. 95).

Судом встановлено, що 02.11.2011 року ОСОБА_1, посилаючись на релігійні переконання, подав до Любашівської МДПІ Одеської області заяву, в якій просив здійснювати в подальшому його облік як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем проживання), не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, проставити у паспорті на сторінці 7,8 або 9 відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без номера облікової картки та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою (а.с. 21).

Крім того, у цей же день, ОСОБА_1, посилаючись на релігійні переконання, подав до Державної податкової адміністрації України заяву в якій просив не вносити до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію про нього та зберегти за ним форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по - батькові, роком народження -ст.ст.28,294,296 ЦК України) (а.с. 47).

Листом від 02.12.2011 року № 13719/9/31-018 Любашівська МДПІ Одеської області повідомила позивачу, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта, без використання реєстраційного номера облікової картки (а.с. 34).

У свою чергу, Державна податкова служба України листом № 1755/П/18-8014 від 18.11.2011 року повідомила ОСОБА_1 про те, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта (без використання реєстраційного номеру облікової картки). У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (а.с. 60).

Для реалізації такого права фізична особа-платник податків, яка відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, особисто подає повідомлення про відмову до органу державної податкової служби за місцем свого проживання. При заповненні повідомлення використовуються дані паспорта громадянина України та інших необхідних документів.

Судом встановлено, що 13.12.2011 року позивач направив поштовим зв'язком до Любашівської МДПІ Одеської області повідомлення за формою № 1П щодо відмови від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, яке згідно повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано Любашівською МДПІ Одеської області 16.12.2011 року (а.с.71).

Як вбачається з вказаного повідомлення, у ньому не заповнено усі необхідні реквізити, а саме - рядки 12-15, 25 - 31 («Місце народження», «Місце роботи», «Телефон», «Паспорт фізичної особи»). У вказаному повідомленні, позивач здійснив відмітку про те, що з дією ст. 63-70 Податкового кодексу України не згоден.

Проте зазначене повідомлення Любашівською МДПІ 22.12.2011 року залишено без задоволення та рекомендовано заповнити повідомлення відповідно до діючих норм законодавства.

Не погоджуючись із встановленим у державі порядком відмови від ідентифікаційного номеру та обліком платників податків, які відмовились від цього номеру, ОСОБА_1 звернулися до суду з даним позовом.

Суд вважає, що при розгляді заяв позивача відповідачі, як суб'єкти владних повноважень діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.1994 р. (який діяв до 01.01.2011 року), для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.1994 р. заборонено внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера.

Суд зазначає, що зазначений Закон втратив чинність з 01.01.2011 р. згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів 63.5, 63.6 статті 63 Податкового кодексу України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по-батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Пунктом 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України передбачено, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Таким чином Податковим кодексом України на відміну від норм Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.1994 р. (який діяв до 01.01.2011 року) не передбачено можливості вилучення інформації з реєстру чи заборони її внесення щодо осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та проставлення у паспортах зазначених осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Натомість, нормами Податкового кодексу України передбачено ведення обліку осіб, які відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки та проставлення в паспортах таких осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Нормативним актом, який регулює відносини, які виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України, - у Державному реєстрі є Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Державної податкової служби України від 17.12.2010 р. № 954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за № 1388/18683 (надалі -Положення).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України, усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України (далі - паспорт) без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Пунктом 2 Розділу ІІ Положення визначено, що порядок проведення реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі включає, зокрема внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Положення фізична особа, яка раніше не подавала облікову картку і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби Повідомлення за формою N 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України.

У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред'являє свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та надали до органу державної податкової служби Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (пункт 2 розділу VIII Положення).

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VIII Положення, фізична особа подає Повідомлення до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання. Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта громадянина України та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних.

Відповідно до пункту 6 Розділу VIII Положення взяття на облік фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється протягом десяти робочих днів від дня подання до органу державної податкової служби Повідомлення.

У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні фізичній особі може бути відмовлено у взятті на облік та/або внесенні відмітки до паспорта або продовжено строк взяття на облік.

Згідно з пунктом 8 Розділу VIII Положення за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення для обліку її в окремому реєстрі Державного реєстру, орган державної податкової служби після отримання інформації з Державного реєстру про взяття такої особи на облік за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією і номером паспорта вносить до паспорта громадянина України такої особи (сьома, восьма або дев'ята сторінка) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено у додатку 8.

Відповідно до пункту 10 Розділу VIII Положення у разі якщо фізична особа подавала облікову картку і відомості про неї включено до Державного реєстру, але яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, вона зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби Повідомлення за формою N 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України.

Облік таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється у порядку, визначеному цим Положенням. Підставою для виключення відомостей про фізичну особу з Державного реєстру є її облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Враховуючи наведені норми, механізм відмови особи від ідентифікаційного номеру є формалізованим процесом, який передбачає подання заяви згідно з установленою формою, а також певних документів, що стосуються особи.

В силу статей 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Це означає, що порядок обліку платників податків та дії органів податкової служби у зв'язку з веденням цього обліку визначаються актами законодавства. Вимоги цих законодавчих актів є загальними, вони поширюють свою дію на необмежене коло осіб і не залежать від бажання особи, її згоди чи незгоди з встановленим правовим порядком.

Це також означає, що порядок обліку платника податку, який відмовився від ідентифікаційного номеру, не може визначатися й судовим рішенням, адже це виходить за межі компетенції суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідачів не вносити інформацію про нього до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зобов'язання зберегти форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації -ст.ст.28,294,296 ЦК України); зобов'язання здійснювати в подальшому облік позивача, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії на номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації), суперечать порядку обліку осіб, які відмовляються від прийняття реєстраційного номера встановленому Податковим кодексом України.

Відтак, вищевказані вимоги ОСОБА_1 стосовно здійснення його податкового обліку в інший спосіб, ніж це передбачено законодавством (на момент вирішення спору -п.п. 63.5, 63.6 ст. 63, ст. 70 Податкового кодексу України), задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Любашівську МДПІ Одеської області Державної податкової служби проставити у паспорті позивача на сторінці 7, 8 або 9 відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, у грудні 2012 року позивач звернувся до податкового органу із заявою встановленої форми - Повідомленням фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відносно себе, проте у вказаному повідомленні не зазначив усю необхідну інформацію, а саме: «Місце народження», «Місце роботи», «Телефон», «Паспорт фізичної особи»(«серія і номер», «дата видачі», «ким видано»).

Це означає, що ОСОБА_1, не дотримався вимог, передбачених актами чинного податкового законодавства та не вчинив дії, що пов'язуються з реалізацією права на відмову від ідентифікаційного номеру відносно себе. Разом з цим, зміст відмітки, яку позивач просить проставити в його паспорті, не відповідає змісту відмітки, проставлення якої у випадку відмови особи від прийняття реєстраційного номера передбачено Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, факт порушення прав позивача з боку відповідачів відсутній, тому позовні вимоги щодо внесення у його паспорт відмітки про право здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.О. Cтефанов

Судді О.М. Левчук

Я.В. Балан