Рішення № 25321411, 19.07.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.12 Справа № 5021/413/12.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Суми,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 3198 грн. 53 коп.

Суддя Н.П.Лугова

Представники:

від позивача - Ємець В.М.,

від відповідача - ОСОБА_1

У засіданні брали участь: секретар судового засідання А.Г. Кириченко-Шелест.

В судовому засіданні 16.07.2012 року була оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 19.07.2012 року.

Суть спору: Позивач просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути на свою користь з відповідача, за неналежне виконання укладеного між сторонами 01.01.2008 року договору № 741 в період з квітня по жовтень 2010 року, заборгованість у сумі 2795 грн. 94 коп., інфляційні збитки у сумі 245 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 95 грн. 49 коп..

Позивач в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідач у відзивах на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає їх неправомірними та необгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 року між сторонами було укладено договір № 741 про надання послуг електрозв'язку (надалі- Договір), згідно якого позивач надає послуги електрозв'язку визначені Договором, а відповідач отримує послуги та сплачує за них, у порядку передбаченому Договором.

Згідно Договору відповідачу було встановлено 2 окремих номера телефонів, а саме: № 2-30-55 та скорочений багатоканальний номер 1504.

Позивач зазначає, що ним були виконані обов'язки передбачені Договором та надані відповідачу послуги, позивач за послуги розраховувався, однак за послуги електрозв'язку надані в період з квітня по жовтень 2010 року відповідач заборгував позивачу 2795 грн. 94 коп.

Як зазначає позивач, відповідач вищезазначену заборгованість не сплатив, а тому позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права про сятгнення заборгованості в розмірі 2795 грн. 94 коп. та про стягнення, на підставі ст. 625 Цивsльного кодексу України, інфляційні збитки у сумі 245 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 95 грн. 49 коп.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Між сторонами було укладено Договір № 741 від 01.01.2008 року про надання послуг електрозв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходився по АДРЕСА_1, де були встановлені телефони абонента та куди і надавались позивачем послуги електрозв'язку.

01 квітня 2007 року між Конотопською районною державною адміністрацією та відповідачем було укладено договір № 4 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Згідно вищезаначеного договору позивачу було надано приміщення площею 10,7 кв. м., що знаходиться на 2 поверсі будинку АДРЕСА_1, про що було складено акт прийому-передачі.

29 квітня 2010 року, що вбачається з акту приймання-передачі орендованого майна, відповідач передав орендоване приміщення Конотопській районній державній адміністрації, оскільки приміщення, як зазначає відповідач, знаходиться в аварійному стані.

Факт того, що позивач звільнив орендоване приміщення та те, що іншим особам приміщення в оренду не здавалось, встановлений перевіркою Конотопської міжрайонної прокуратури (лист № 118-111-12 від 28.05.2012 року).

Згідно з п. 3.2.1 Договору у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відповідач має право відмовитись від їх отримання та припинити дію Договору, повідомивши позивача письмовою заявою не пізніше ніж за 10 днів.

Згідно з п. 2.1.11 Договору позивач зобов'язаний розглядати заяви споживача у терміни, передбачені чинним законодавством та інформуватий його про результати розгляду.

Як зазначає відповідач, 29 квітня 2010 року він звернувся з заявою до відповідача про відключення телефону № 15.04 (064), оскільки фактично не мав можливості користуватись послугами зв'язку, так як звільнив орендоване приміщення.

22.06.2010 року відповідач повторно звернувся до позивача з заявою про відключення телефонного номеру, так як відсутня можливість фактично ним користуватись. Позивач в письмових та усних поясненнях факт отримання такої заяви підтвердив.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін позивач не відреагував на звернення відповідача про відключення телефону та продовжував надавати послуги електрозв'язку.

Слід зазначити, що з наданих позивачем розрахунків заборгованості не вбачається чіткого розмежування вартості отриманих, на думку позивача, послуг відповідачем за номером 2-30-55 та номером 1504.

Проведена на запит суду, Конотопською прокуратурою, перевірка не дала конкретної відповіді, щодо особи, яка використовувала послуги електрозв'язку з квітня по жовтень 2010 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Припущення позивача, що, саме, відповідач користувався послугами електрозв'язку не мають підтвердження.

Як свідчать матеріали справи, відповідач фактично звільнив орендоване приміщення, надав позивачу заяву про припинення надання послуг електрозв'язку, що не заперечується позивачем і фактично був позбавлений права користуватись послугами електрозв'язку.

Тоді як позивачем, в свою чергу, не надано доказів причин ухилення від розгляду заяви відповідача та не надано фактичних доказів наявності порушення відповідачем умов Договору та розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необгрунтованість, неправомірність позовних вимог та про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 20.07.2012 року.

Суддя Н.П.Лугова