Ухвала суду № 25317793, 19.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3372/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагран»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кагран» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003892310/0 від 27.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції.

В обгрунтування позову зазначено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі хибних висновків акту перевірки щодо заниження позивачем у період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року об'єкту оподаткування податку на прибуток рішенням від 27.05.2010 №0003892310/0 необґрунтовано визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 532 348 грн., а також штрафні санкції в сумі 429 159 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі акту планової виїзної перевірки ТОВ «Кагран»від 17.05.2010 року №6151/23-1/32199634 прийнято рішення від 27.05.2010 року №003892310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 532 348 грн. та штрафні санкції в сумі 429 159 грн. на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновок податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1. ст.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 пп.7.3.3 п.7.3, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтований тим, що у ІІІ кварталі 2008 року позивач не включив до складу валових доходів доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а саме, з надання послуг спортивно-оздоровчих фітнес центрів, які сплачені фізичними особами та зараховані на банківський рахунок позивача, в сумі 94 245 грн.; у І кварталі 2009 року Товариством до складу валових витрат не включено прибуток, отриманий від продажу цінних паперів (простих векселів) на суму 1 643 583 грн. та не надано додаток КЗ до декларації з податку на прибуток; впродовж ІІІ кварталу 2008 року -ІІІ кварталу 2009 року позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат розраховану курсову різницю по кредиторській заборгованості по кредиту та суму відсотків за кредит, який фактично не використаний у господарській діяльності, в сумі 1 698 960 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кагран», виходив з того, що відповідачем не доведено факту заниження Товариством податкових зобов'язань по операціям з з надання послуг по відвідуванню фітнес центру, фінансовий результат від операцій з цінними паперами відображено позивачему декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2006 року, що також підтверджено попередньою перевіркою за інший податковий період, а також з того, що позивач правомірно включив витрати по відсоткам за кредит до складу валових витрат, у зв'язку з чим донарахування податковим органом позивачеві суми податку, належного до сплати, а також застосування штрафних санкцій є необґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним лише частково, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі- ЗУ № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.4.1.1. п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 п.3.11 ст.11 ЗУ № 334 передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з акту перевірки, позивач а ні в ході перевірки, а ні під час розгляду спору в суді першої інстанції не підтвердив документально факт включення в повному обсязі отриманої виручки від фізичних осіб у 3 кварталі 2008 року в сумі 94 245 грн. до складу валових доходів, хоча податкове зобов'язання за цими господарськими операціями підприємством включено в декларацію по податку на додану вартість відповідного періоду в повному обсязі.

Так, колегією суддів в ході розгляду апеляційної скарги з метою з'ясування обставин щодозаниження валового доходу за вказаними операціями витребувано у позивача декларації з податку на додану вартість за липень-вересень 2008 року та декларацію з податку на прибуток за піврфччя та 3 квартали 2008 року.

З аналізу відображених в цих деклараціях показників вбачається, що позивачем не віднесено до складу валових доходів суму отриманого доходу за надані послуги фітнес центру.

Таким чином, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 561,25 грн. з операцій по наданню послуг фітнес центру є правомірним, а висновок суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем цього факту спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставного визначення податковим органом зобов'язання з податку на прибуток за операціями з продажу цінних паперів.

Так відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 ЗУ № 334 платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем у ТОВ «Торгівельний дім «Альфаторгсервіс»на підставі укладеного з ним договору від 28.20.2008 року були придбані прості векселі на пред'явителя, емітовані ТОВ «Торгівельний дім «Голден Лайн»номинальною вартістю 9 260 000 грн. за ціною їх номінальної вартості.

В акті перевірки зазначено, що позивачем від ТОВ «Торгівельний дім «Голден Лайн»отримано в погашення цих векселів 10 903 584,44 грн., з чого податковий орган зробив висновок про заниження позивачем валового доходу на 1 639 928 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, зазначені кошти, а саме, 1 639 928 грн., позивач отримав не від ТОВ «Торгівельний дім «Голден Лайн», а від ТОВ «Мета Консалтінг», якому згідно договору від 06.12.2006 року позивач продав цінні папери у вигляді простих векселів. Кошти за отримані векселі перераховані на рахунок позивача 10.02.2009 року.

Доводи податкового органу, з посиланням на положення пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», щодо не підтвердження позивачем факту того, що отримані від ТОВ «Мета Консалтінг»грошові кошти приймали участь у розрахунку фінансового результату І кварталу 2009 року є необгрунтованими, оскільки в ході перевірки відповідачем взагалі не досліджувались первинні документи стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Мета Консалтінг».

До того ж, враховуючи положення пп. 11.3.1 п.3.11 ст.11 ЗУ № 334, яким передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку, а також, те, що дана перевірка охоплювала період з 01.07.2008 року, колегія суддів вважає, що позивач не зобов'язаний доводити факт здійснення господарських операцій, які мали місце у 2006 році та факт відображення цих операцій у податковій звітності, оскільки вони повинні були бути перевірені податковим органом в ході попередньої перевірки.

Оскільки відповідачем не доведено того факту, що позивач не включив до складу валових доходів операції з продажу цінних паперів у 2006 року, тобто на момент їх продажу, відображення позивачем цих операцій у складі валового доходу у І кварталі 2009 року є подвійним оподаткуванням.

Відповідно до пп. 5.5.1п.5.5 ст.5 ЗУ № 334 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати,пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 ст.1 ЗУ № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз наведених правових норм дає колегії суддів підстави дійти висновку, що відтворення в податковому витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) як валових вират презумує, що ці витрти якщо не виключають, то зводять до мінімуму можливість збитків внслідок такої господарської операції. Таке відповідає суті підприємництва, яким за визначенням статті 42 Господарського кодексу україни є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АКБ «Фінбанк»27.09.2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкриває позивачеві відкличну відновлювальну кредитну лінію для поповнення обігових коштів.

За користування кредитними коштами позивач сплатив банку відсотки у сумі 3 769 156 грн. та нарахував на заборгованість по кредитному договору курсову різницю загальною сумою 1 698 960 грн., яка відносилась до складу валових витрат.

Поряд з цим, в ході перевірки встановлено, що, сплачуючи відсотки за кредит та нараховуючи курсові різниці на непогашений кредит, ТОВ «Кагран»надавало поворотну фінансову допомогу іншим юридичним особам, не отримуючи будь-якого доходу від проведення такої діяльності. Таким чином колегія суддів вважає обгрунтованим висновок податкового органу, що отриманий позивачем кредит фактично не використано у господарській діяльності позивача (його витрачено на надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам), що, в свою чергу, позбавляє ТОВ «Кагран»відносити витрати на погашення цього кредиту до складу валових.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішння суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Нарахування податку на прибуток з урахуванням помилкової бази оподаткування прибутку виключає визнання рішення податкового органу недійсним в якійсь сумі цих податків. Таке рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд перевіряє обгрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори, штрафні (фінансові) санкції.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суди оцінюють їх на відповідність критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і не можуть підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

У випадку донарахування суми податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у зазначеній нормі, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону).

Зазначеній нормі відповідає абзац перший підпункту 6.1.3 пункту 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459, відповідно до якої зобовязання зі сплати штрафу виникає у разі, коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків.

Ураховуючи приписи зазначених норм, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, що, в свою чергу, не позбавляє податковий орган права визначити позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції з урахуванням встановлених апеляційною інстанцією обставин та прийняти новее рішення, якщо не закінчилися сторки давності, встановлені законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, однак мотиви, з яких виходив суд, є частково помилковими, що, однак, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч1 ст. 205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагран" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас.