Постанова № 25315760, 17.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5023/781/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Шутенко І.А., Крестьянінов О.О.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Доманський О.А.

відповідача - Мар'їна І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2040 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. по справі № 5023/781/2011

за позовом ДК "Газ України" НК "Нафтогаз України", м. Київ

до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 146 288 432,83 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків заборгованості у сумі 146 288 432,83 грн. у тому числі 117 926 325,18 грн. основного боргу, 13 665 409,56 грн. пені, 11 318 278,07 грн. інфляційних та 3 378 420,02 грн. 3% річних за договором № 06/09-58 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 30.01.09 р. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Рішенням господарського суду Харківської області (Суддя Смирнова О.В.) від 18.04.2011 р. по справі № 5023/781/11 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 78 593 042,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77 грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 6 832 704,78 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 15 380,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 207,58 грн. В частині стягнення 28 996 919,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ГПК України. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на часткову законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що несплата заборгованості відповідачем має місце в зв'язку з несплатою поставленого відповідачем природного газу споживачами.

Крім того, відповідач вважає, що господарський суд при винесенні рішення керувався виключно доводами позивача, ігноруючи при цьому відповідні доводи відповідача, що є порушенням принципу рівності сторін, зокрема закріпленому в ст. 4 ГПК України.

В поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 10375 від 25.10.2011 р.) відповідач зазначає, що з 04.06.2011 р. набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який спрямований на покращення платіжного балансу підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, в т.ч. і підприємства відповідача. Відповідач вказує що у відповідності до вказаного закону списується заборгованість (в т.ч. встановлена судовим рішенням) з пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані зазначеним підприємствам.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про списання заборгованості стягнутої за оскаржуваним рішенням по даній справі в порядку, визначеному Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»та є підставами для скасування цього рішення в апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції стосовно порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати на користь позивача заборгованості.

В додаткових письмових пояснення позивач спростовує твердження відповідача стосовно списання заборгованості стягнутої за оскаржуваним рішенням по даній справі в порядку, визначеному Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», оскільки згідно з п. 2.2 зазначеного Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Пунктом 2.6. Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства. Прикінцевими положеннями Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію. Однак, станом на момент розгляду апеляційної скарги такий Порядок Кабінетом міністрів України не прийнятий, відповідно заборгованість по спірному договору та інша заборгованість за спожитий газ Відповідача перед Позивачем списанню відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» не підлягає.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався.

За відповідними клопотаннями відповідача, з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 р., було призначено судово-економічну експертизу та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 р. було призначено додаткову судово-економічну експертизу. Проведення експертиз було доручено ХНДІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса. На розгляд експерта поставлені питання, зазначені в даних ухвалах.

На виконання зазначених ухвал ХНДІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса надіслало на адресу суду експертні висновки № 9157 від 10.10.2011 р. та 11442 від 23.12.2011 р.

Відповідач надав до суду клопотання (вх. № 1161 від 07.02.2012 р.) в якому просив суд зупинити провадження у справі, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду від 02.02.2012 р. по справі № 5023/424/12 прийнято до провадження поданий ним позов до ДК "Газ України" НК "Нафтогаз України", м. Київ про визнання недійсним договору № 06/09-58 від 30.01.2009 р., тобто договору, за яким оскаржуваним рішенням господарського суду від 18.04.2011 р. по даній справі з нього була стягнута заборгованість.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. Клопотання відповідача про зупинення провадження по розгляду апеляційної скарги задоволено. Провадження по розгляду апеляційної скарги зупинено до закінчення розгляду справи № 5023/424/12 та набрання законної сили рішення по зазначеній справі.

Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням (вх. № 4894 від 12.06.2012 р.) в якому просив суд поновити провадження у справі, з посиланням на те, що справу № 5023/424/12 вже розглянуто, а відповідне судове рішення по ній набрало законної сили.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 р. клопотання відповідача задоволено, провадження у справі поновлено.

Відповідач надав суду пояснення та доповнення до апеляційної скарги (вх. № 5603 від 10.07.2012 р.) в яких наполягає на тому, що заборгованість в сумі 62632790,08 грн., стягнута за оскаржуваним рішенням суду, підлягає списанню на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Також, на думку відповідача, на підставі зазначеного закону підлягає списанню заборгованість з пені інфляційних та річних.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд стягнути змінити прийняте по даній справі рішення, а саме, стягнути з нього на користь позивача решту заборгованості в сумі 15960252,01 грн., а також 15380,57 грн. державного мита, 207,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 91629709,08 грн. основного боргу, 10872333,77 грн. інфляційних витрат, 3378420,02 грн. 3% річних, 6832704,78 грн. пені провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в пояснення та доповнення до апеляційної скарги.

Представник позивача просить задоволення апеляційної скарги заперечує, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 30.01.09 р. між сторонами був укладений договір на постачання природного газу за № 06/09-58 (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав протягом січня - грудня 2009 року природний газ на загальну суму 384370344,18 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, лише частково оплатив надані позивачем послуги постачання природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість. Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Матеріали справи також свідчать про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 03 серпня 2010 року по справі №33/139-10 позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" 107 589 961,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77 грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 6 832 704,78 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24 946,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,43 грн. В частині стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. змінено. Викладено пункт третій резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. по справі №33/139-10 в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, у тому числі р. № №260393534 в ВАТ "Інвестиційний банк" м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко,1, у тому числі р. № 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 107 589 961,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77 грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 997 581,50 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24 946,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,43 грн.». В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. по справі №33/139-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.10 р. у справі № 33/139-10 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу залишено без змін. В решті рішення та постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справі присвоєно № 5023/781/11.

Як зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.10 р. в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу залишено без змін.

Відповідачем було надано докази часткової оплати суми основного боргу в розмірі 28996919,00 грн.

Отже, сума основного боргу, з урахуванням зазначеної оплати, складала 78593042,09 грн.

В зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань позивачем також нараховані до стягнення штрафні санкції, інфляційні та річні.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд під час нового розгляду даної справи приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що провадження у справі в частині стягнення 28996919,00 грн. основного боргу підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору; що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати 78593042,09 грн. основного боргу; що внаслідок прострочення виконання зобов'язання з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню штрафні санкції, інфляційні та річні.

Викладені вище висновки господарського суду в певній частині відповідають матеріалам справи, проте, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з підстав списання частини боргу на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено вище постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.10 р. в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 10336364,09 грн. основного боргу залишено без змін.

Відповідачем було надано докази часткової оплати суми основного боргу 28996919,00 грн.

В цій частині господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. договору відповідач сплачує на користь позивача, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач під час розгляду даної справи просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Як свідчать матеріали справи газ, який поставлено за цим договором, використовується відповідачем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Станом на 01.04.2011 р. загальний борг споживачів перед ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" складав 209143300,00 грн., в тому числі борг населення 165726700,00 грн.., що складає 79,3% від загальної суми боргу. Крім того, відповідачем укладено договори з населенням на реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, згідно зі ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, зокрема має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказані вище обставини свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані. Враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, господарський суд правомірно задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % у відповідності до ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин, висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6832704,78 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок 3% річних та індексу інфляції.

Перевіривши правильність нарахування судом до стягнення зазначених платежів, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3378420,02 грн. річних та 10872333,77 грн.

Як вже було зазначено вище, після часткової сплати відповідачем заборгованості на суму 28996919,00 грн., заборгованість останнього перед позивачем за договором на постачання природного газу за № 06/09-58 від 30.01.09 р. становила 78593042,09 грн.

04.06.2011 р. набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319-VI від 12.05.2011р.

Вказаний закон, спрямований на покращення платіжного балансу підприємств незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Покращення платіжного балансу зазначених підприємств (суб'єктів на яких поширюється дія цього закону) передбачається шляхом списання їх заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, що обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Таким чином, дія вищезгаданого Закону поширюється як на позивача, так і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію , що обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, підлягає списанню на умовах, визначених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, частина заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ, а саме, в сумі 62632790,08 грн. обліковувалась станом на 01.01.2010 р. та не була сплачена відповідачем.

Згідно з п. 2.5 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 (далі - Порядок списання), обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"( далі -компанія "Газ України") - сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Згідно з пунктом 6 Порядку списання, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер, і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як свідчать матеріали справи, протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ від 22.09.2011 р. було вирішено про списання заборгованості за спірним договором в сумі 62632790,08 грн. (т. 3 а.с. 145-146).

Існування заборгованості в сумі 62632790,08 грн. за природний газ, поставлений до 01.01.2010 р. та її розмір позивачем не оспорюється.

Правомірність списання заборгованості в зазначеній сумі також підтверджується експертним висновком №11442 від 23.12.2011 р.

Листом від 29.09.2011р. відповідач повідомив позивача про списання заборгованості. Даний лист був отриманий 30.09.2011р. за вхідним №14682/2.

Таким чином, відповідачем виконані всі умови, передбачені Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядком списання стосовно списання заборгованості зі сплати основного боргу і дана заборгованість є списаною на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

При цьому, ні Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", ні Порядком списання заборгованості за природний газ позивачу не надавались повноваження із прийняття рішення стосовно прийняття списання або несписання заборгованості за природний газ та штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 603 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зазначене свідчить про відсутність предмету спору в частині позову про стягнення основної заборгованості за спожитий природний газ в сумі 62632790,08 грн. та є підставами для скасування прийнятого по даній справі рішення в даній частині та припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Посилання відповідача на списання заборгованості з пені, інфляційних та річних нарахованих позивачем на зазначену заборгованість в сумі 62632790,08 грн. є безпідставними, оскільки в протоколі комісії від 22.09.2011 р., на який посилається відповідач, відсутні відомості про списання заборгованості з зазначених платежів в порядку, визначеному Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, зокрема п. 7 згаданого порядку.

І хоча в протоколі і йдеться про списання заборгованості з інфляційних річних та пені, проте розмір списаних санкцій не вказано. Зазначена обставина свідчить про недодержання комісією при списанні зазначеного вище порядку, та взагалі, унеможливлює встановлення судом обсягу списаної заборгованості з пені, інфляційних та річних. Тобто, списання заборгованості з пені, інфляційних та річних відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України не доведені.

Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в даних бухгалтерського обліку ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" невірно відображені відомості про призначення платежів, вказаних в платіжних дорученнях № 1223 від 11.03.2010 р.; № 1263 від 12.03.2010 р.; № 1294 від 15.03.2010 р.; № 1332 від 16.03.2010 р.; № 1363 від 17.03.2010 р.; № 4821 від 21.07.2010 р.; № 1410 від 24.02.2011 р., за якими ПАТ "Харківміськгаз" розраховувався з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за отриманий у 2010-2011 р. р. природний газ за договором № 06/09-58 від 30.01.2009 р. та додатковій угоді № 7 від 29.01.2010р. на загальну суму 42333283,09 грн., оскільки відповідність Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відображення зазначених відомостей підтверджено експертним висновком № 11442 від 23.12.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір по даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, який не в повному обсязі виконав та з простроченням виконував взяті на себе зобов'язання за договором на постачання природного газу за договором № 06/09-58 від 30.01.09 р., що, як наслідок, з вини відповідача призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, та звернення останнього до суду з цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на відповідача, та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат понесених сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанці.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування в певній частині.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. по справі № 5023/781/2011 в частині стягнення 62632790,08 грн. основного боргу скасувати, та в даній частині позову провадження у справі припинити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.07.2012 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

судді Шутенко І.А.

Крестьянінов О.О.