Постанова № 25315503, 19.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №5006/13/36/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012року

по справі №5006/13/36/2012 /головуючий суддя Макарова Ю.В., судді Захарченко Г.В., Осадча А.М./

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»с. Молодіжне

до відповідача -1: Приватного підприємства «Діоніс»м. Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»м. Донецьк

про стягнення 6756718 грн. 26 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -Шубчинська Л.М. -за довіреністю №27/2012-юр від 11.01.2012р.

від відповідача -1 - не з»явився

від відповідача -2 - Климович В.П. - директор - довідка №101-753 від 08.02.07р., паспорт серії НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Діоніс" про стягнення суми заборгованості в розмірі 8265273 грн. 00коп., індексу інфляції у розмірі 6491 грн. 10 коп. та 3% річних у сумі 21725 грн.91коп.

13.03.2012р. позивачем було надано через канцелярію господарського суду Донецької області заяву № 07/12-6-юр від 06.03.2012р., якою останній просив суд залучити до участі у справі в якості відповідача 2 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" та заяву № 07/06-2юр від 06.03.2012р., якою позивач просив господарський суд стягнути з Приватного підприємства "Діоніс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» суму заборгованості у розмірі 6165273 грн. 00 коп., індекс інфляції у розмірі 6491 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 88332 грн.06 коп., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»суму заборгованості в розмірі 2100000 грн.00 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2012р. було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі у якості відповідача - 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш".

17.04.2011 року позивач звернувся з заявою №б/н про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з Приватного підприємства «Діоніс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»суму заборгованості у розмірі 6165273, 00 грн., суму індексу інфляції у розмірі 8466, 16 грн., 3 % річних у розмірі 68089, 01 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» суму заборгованості у розмірі 1600000,00 грн.

25.04.2011 року позивач звернувся з заявою №1078-юр від 20.04.2012 р. про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з Приватного підприємства «Діоніс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»суму заборгованості у розмірі 6165273, 00 грн., суму індексу інфляції у розмірі 8466, 16 грн., 3 % річних у розмірі 72677, 42 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» суму заборгованості у розмірі 1150000,00 грн.

Заявою № 1204-юр від 10.05.2012р. про уточнення розміру 3 % річних та індексу інфляції позивач просив стягнути з Приватного підприємства «Діоніс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» суму індексу інфляції у розмірі 1174 грн.18 коп. та 3% річних у сумі 22271 грн. 08 коп.

17.05.2012р. позивач заявою відмовився від позовних вимог до Приватного підприємства «Діоніс» в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1174 грн.18 коп. та 3% річних у сумі 22271 грн.08 коп., та остаточно просив стягнути з Приватного підприємства «Діоніс» суму основного боргу в розмірі 6165273 грн. 00 коп.

17.05.2012 р. позивач заявою остаточно просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»суму боргу в розмірі 568000грн.00коп.

Рішенням від 17.05.2012 року господарський суд Донецької області частково задовольнив позовні вимоги. Стягнуто з Приватного підприємства "Діоніс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" суму основного боргу в розмірі 6165273 грн.00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47478 грн.00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" суму основного боргу в розмірі 568000 грн.00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16171 грн. 80 коп. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Діоніс" інфляційних нарахувань у розмірі 1174 грн.18 коп. та 3% річних у розмірі 22271 грн.08 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" сплачений платіжним дорученням № 91 від 14.02.2012р. судовий збір у розмірі 730 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2012 року у справі №5006/13/36/2012, відповідач -2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити згадане рішення в частині розподілу судових витрат, оскільки судом першої інстанції порушено норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме судовий збір стягнуто не пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, в апеляційній скарзі заявник просив Донецький апеляційний господарський суд відновити пропущений строк для апеляційного оскарження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.12 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.12 р. по справі № 5006/13/36/2012.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача -2 у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача -1 відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, відповідач-1, що належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-1.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

03.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» (далі - постачальник) та Приватним підприємством «Діоніс» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 4 (далі-договір№4).

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцю побутову техніку в кількості, асортименті та по цінам, вказаним у даному договорі та додатках до нього та остаточно узгодженим у накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити оплату його договірної вартості.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна кількість товару, що поставляється по даному договору, його часткове співвідношення по групам, видам, маркам та типам товару визначаються в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, та прийнятих сторонами як документи, що мають силу специфікації у розумінні ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 7.1 договору, ціни на товар, який поставляється по даному договору, вказуються в рахунках постачальника та остаточно узгоджуються сторонами в момент отримання товару шляхом підписання та скріплення печаткою товарно -транспортної накладної/накладної представника сторін. При цьому наявність печатки або по домовленості -відбитків штемпеля на приймо -здавальному документі, підписаному будь -яким із робітників сторін, або підпис уповноваженої на отримання товару особи свідчать про безумовне прийняття товару по даним цінам.

Пунктом 7.2 договору, сторони встановили, що сума договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії даного договору по всім накладним та орієнтовно складає 13000000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 8.1 договору, покупець оплачує вартість товару на умова 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків або узгодженої заявки.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 03.11.2010р. та діє до 31.11.2011р.

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2010р. до договору № 4 від 03.11.2010р. сторонами було внесено зміни в п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яким є день підписання накладних. Крім того, зазначеною додатковою угодою був введений у дію Протокол узгодження ціни № 2 від 09.12.2010р., який є додатком до договору.

Додатковою угодою № 1/1 (2) від 14.01.2011р. до договору № 4 від 03.11.2010р. п. 7.2 договору викладений в остаточній редакції: сума договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії даного договору по всім накладним та орієнтовно складає 100000000грн.00коп.

Додатковою угодою № 7 від 10.06.2011р. до договору був введений у дію останній протокол узгодження цін № 7, а протокол узгодження цін № 6 від 11.05.2011р. був визнаний таким, що втратив свою силу.

01.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»(далі-кредитор), Приватним підприємством «Діоніс»(далі-первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» (далі-новий боржник) був укладений трьохсторонній договір про переведення боргу (далі-договір про переведення боргу).

Пунктом 1 договору про переведення боргу передбачено, що договором про переведення боргу регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору купівлі-продажу № 4 від 03.11.2010р., укладеного між первісним боржником та кредитором (далі -основний договір).

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 5000000 грн.00 коп., що виник на підставі п. 1.1 -1.2 (основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Згідно із п. 3 договору про переведення боргу, кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4 договору про переведення боргу, новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором.

Пунктом 7 договору про переведення боргу, сторони встановили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, після підписання договору про переведення боргу відповідач - 2 частково оплатив суму заборгованості за отриманий за договором поставки товар, сплативши за грудень -лютий 2011 року суму в розмірі 2900000 грн.00 коп., отже неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в сумі 8265273 грн.00 коп., у зв'язку з чим борг відповідача - 1 складав 6165273 грн. 00 коп., а борг відповідача 2 -2100000 грн.00 коп.

21.02.2012 р. позивачем було заявлено до відповідача-2 вимогу № 536 щодо погашення суму заборгованості в розмірі 2100000 грн.00 коп. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач-2, листом № 1035 від 03.03.2012р. заперечив проти застосування позивачем до виниклих правовідносин положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з посиланням на узгоджений між позивачем та відповідачем - 1 графік оплати заборгованості від 22.11.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма права кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищезгадане вбачається, що у позивача на підставі договору № 4 від 03.11.2010р. виник обов'язок поставити товар, а у відповідача 1 прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлений у період з 06.09.2011р. по 16.11.2011р. згідно видаткових накладних товар, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 11 від 01.11.2011р., № 9 від 01.09.2011р., № 10 від 01.10.2011р., який було прийнято уповноваженою особою відповідача -1.

В двосторонньому акті звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем - 1, який підписаний директорами та скріплений печатками підприємств без заперечень, станом на 01.12.2011р. на користь позивача значиться сальдо у розмірі 6165273грн.00коп.

Доказів погашення суми в розмірі 6165273 грн. 00 коп. за отриманий товар відповідачем -1 не надано, наявність заявленої до стягнення суми ним не спростована.

Стосовно посилання відповідача-2 у листі №1035 від 03.03.2012 р. на вимогу позивача №536 від 21.02.2012 р. на график погашення заборгованості від 22.11.2011 р., як домовленість сторін щодо зміни строків оплати колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, пунктом 13.5 договору поставки № 4 від 03.11.2010р. позивач та відповідач 1 дійшли згоди, що додаткові угоди та доповнення до даного договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (при наявності).

Таким чином сторони, передбачивши порядок внесення змін у договір, надали даній умові договору статусу істотної, а значить і обов'язковою для виконання сторонами.

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2010р. до договору сторони змінили порядок оплати товару, обумовивши обов'язок покупця оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яким є день підписання накладних. Дана додаткова угода оформлена належним чином, складена в письмовій формі, підписана уповноваженими представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств.

Однак, з графіку погашення заборгованості від 22.11.2011р., вбачається, що він підписаний в односторонньому порядку, а саме лише директором ПП "Діоніс" та скріплений печаткою саме цього підприємства.

З огляду на що, вказаний графік погашення заборгованості не може вважатися домовленістю сторін щодо зміни строків оплати, оскільки він не оформлений належним чином згідно умов п.13.5 договору.

Тобто, матеріали справи не містять відомостей про те, що після укладання позивачем та відповідачем-1 додаткової угоди №1 від 09.12.2011р. вносились змінити до умов п. 8.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - 2 було частково оплачено суму боргу, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 4432000грн.00коп. наступним чином: в період з грудня 2012р. по лютий 2012р. суму в розмірі 2900000грн.00коп., за період з 22.03.2012р. по 27.03.2012р. суму в розмірі 500000грн.00коп., за період з 17.04.2012р. по 20.04.2012р. суму в розмірі 450000грн.00коп., станом на 17.05.2012р. оплачена сума в розмірі 582000 грн.00 коп.

Таким чином, у відповідача - 2 залишилась заборгованість у розмірі 568000 грн.00коп.

Враховуючи наведене місцевий господарський суд обгрунтовано за оскаржуваним рішенням задовольнив позовні вимоги у частині стягнення на користь позивача з відповідача-1 боргу в сумі 6165273,00 грн., а з відповідача-2 боргу в сумі 568000,00 грн., та припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних нарахувань в сумі 1174, 18 грн. та 3 % річних в сумі 22271, 08 грн.

Вищевказані заяви позивача, за якими він він визначався з розміром позовних вимог, слід вважати як зменьшення розміру позовних вимог, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Тобто, позовними вимогами стосовно відповідача-2 слід вважати стягнення боргу в сумі 568000, 00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що оскільки часткова оплата заявленої суми боргу в сумі 1532000грн.00коп. здійснена відповідачем - 2 вже після звернення позивача до суду, то в цій частині судові витрати покладаються судом на відповідача - 2, оскільки спір у даному випадку виник внаслідок прострочки боржника з виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів апеляційної інстанції ввжає, що судом першої інстанції при розрахунку судових витрат пропорційно заявлених вимог, було порушено норми ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процессуального кодексу України, судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія вважає, що спір у даній справі виник не внаслідок неправильних дій відповідача-2, який був залучений до участі у справі вже після винесення ухвали від 24.02.2012 р. про порушення провадження у справі (т.1. а.с 1).

Таким чином, з урахуванням положення ст. 49 Господарського процессуального кодексу України стягненню на користь позивача підлягають з відповідача -2 витрати зі сплати судового збору за позовом в розмірі 4371 грн. 40 коп.

За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача-2 судового збору за подання позовної заяви.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача в сумі 391 грн. 34 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012 року по справі №5006/13/36/2012 -задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012 року по справі №5006/13/36/2012 -змінити.

3) Абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012року по справі № 5006/13/36/2012 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, будинок 20-Б, код ЄДРПОУ 31297292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (юридична адреса: 85710, Донецька обл., Волноваський р-н, с-ще Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849) суму основного боргу в розмірі 568000 грн.00коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 4371 грн. 40 коп.»

4) Перший, другий, четвертий, п»ятий, шостий абзац рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012року по справі № 5006/13/36/2012 -залишити без змін.

5) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (юридична адреса: 85710, Донецька обл., Волноваський р-н, с-ще Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, будинок 20-Б, код ЄДРПОУ 31297292) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 391 грн. 34 коп.

6) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС 1-госп.суду