Ухвала суду № 25313779, 17.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2012 р. м. Київ К-18855/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року

у справі № А27/235-08 (А38/10-08)

за позовом Приватного підприємства «ТУТ»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року, позов Приватного підприємства «ТУТ»(далі -позивач) до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі -відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003292300/0 від 15 травня 2007 року, № 0003292300/1 від 19 червня 2007 року, № 0003292300/2 від 22 серпня 2007 року, № 0003292300/3 від 07 листопада 2007 року, № 0003302300/0 від 15 травня 2007 року, № 0003302300/1 від 19 червня 2007 року, № 0003302300/2 від 22 липня 2007 року, № 0003302300/3 від 07 листопада 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ТУТ»3,40 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ТУТ»за період з 17 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 220/230-32906476 від 03 травня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003292300/0 від 15 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 139 341,00 грн. (92 894,00 грн. -основний платіж, 46 447,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0003302300/0 від 15 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156 044,00 грн. (104 029,00 грн. -основний платіж, 52 015,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003292300/1 від 19 червня 2007 року, № 0003292300/2 від 22 серпня 2007 року, № 0003292300/3 від 07 листопада 2007 року та № 0003302300/1 від 19 червня 2007 року, № 0003302300/2 від 22 липня 2007 року, № 0003302300/3 від 07 листопада 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по операціям з придбання плит у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Долинське»з огляду на відсутність як належного документального підтвердження, так і самого факту нарахування та сплати витрат, а також неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Вега», Свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на лист Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 квітня 2007 року, в якому вказано що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2006 року у справі № Б/26/24-05 юридичну особу СТОВ «Долинське»ліквідовано. В період здійснення взаєморозрахунків між підприємствами з 17 січня 2005 року по 31 серпня 2006 року СТОВ «Долинське»не звітувало до податкового органу за місцем реєстрації. Крім того, відповідно до пояснень керівника вказаного підприємства ОСОБА_3, чиє прізвище вказано в первинних документах, виписаних СТОВ «Долинське»на адресу позивача, вона розрахунків з ПП «ТУТ» не здійснювала, документів не надавала.

Також, відповідач виходив з наданої Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 1786/7/23-51 від 29 березня 2007 року інформації, відповідно до якої рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2003 року у справі № Б24/4/03 ПП «Вега»ліквідовано. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Вега» анульовано 21 жовтня 2003 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правомірність віднесення позивачем вартості плит, придбаних у СТОВ «Долинське», до складу валових витрат підтверджується оформленими первинними документами, зокрема, накладними, які містять усі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, суди виходили з того, що правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підтверджується податковими накладними, виписаними на адресу позивача СТОВ «Долинське»та ПП «Вега».

Однак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, залишили поза увагою доводи відповідача про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ПП «Вега»не мало статусу платника податку на додану вартість.

Зокрема, суди не дослідили на підставі належних та допустимих доказів факт того, чи було на час вчинення спірних правочинів ПП «Вега»виключено з Реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того, з урахуванням інформації, наданої Жовтоводською ОДПІ, судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити достовірність підпису ОСОБА_3 в первинних документах, виписаних СТОВ «Долинське»на адресу позивача, зокрема, шляхом призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.