Постанова № 25312644, 10.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2012 р. № 2-а- 3393/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_4, відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Харківській області, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просить суд скасувати рішення РУ ДСАТ ДПА у Харківській області від 05.03.2012 року №200045/20/09/32-255 та № 200046/20/09/32-255 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 13600 грн. та Розпорядження про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 05.03.2012 року №253-Р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приймаючи спірні рішення та розпорядження, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для застосування фінансових санкції та анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі -Закон України №481/95-ВР). Разом з тим обставини, які слугували підставами для прийняття спірних рішень, були встановлені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме позивач не був завчасно попереджений про проведення перевірки та її було проведено без його участі, в зв'язку з чим був позбавлений правами щодо надання пояснень.

Також вказує, що у продавця ОСОБА_2 під час здійснення продажу гр. ОСОБА_3 2-х пляшок пива та пачки сигарет не виникло сумнівів про вік покупця, оскільки він мав на вигляд понад 18 років. Крім того, ОСОБА_2 взагалі не є найманою особою позивача, а перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_5., яка відповідно до договору оренди від 01.10.2007 року орендує 20 кв. м. торгівельного залу магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій та розпорядження про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами слугували матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Харківській області, згідно із якими був встановлений факт реалізації 2-х пляшок пива та пачки сигарет особі, яка не досягла 18-річного віку, що є порушенням вимог ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР. Факт скоєння правопорушення підтверджується поясненнями продавця гр.. ОСОБА_2 та неповнолітньої особи гр. ОСОБА_3, протоколом огляду та вилучення речей, що складений у присутності понятих, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. В зв'язку з чим, винесені відповідачем оскаржувані рішення та розпорядження є законними та такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

У судовому засіданні 10.07.2012 року позивач підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, поряд із цим звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі. Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що неявка зазначеної сторони у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі вказаного учасника судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 зареєстрований фізичною особою підприємцем на підставі рішення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області за № НОМЕР_1.

Згідно із виданої РУ ДСАТ ДПА у Харківській області ліцензії серії НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_4 надано право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1.

18.02.2012 року співробітниками кримінальної міліції у справах дітей Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області було виявлено факт продажу пива та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. та належить ФОП ОСОБА_4

За даним фактом відносно продавця ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) №003583 від 18.02.2012 р., а матеріали адміністративного правопорушення направлено до РУ ДСАТ ДПА у Харківській області.

Проведеною перевіркою встановлений факт реалізації двох пляшок пива «Оболонь Світле» та однієї пачки сигарет з фільтром «Вінстон»неповнолітній особі, а саме:гр.. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, головою комісії з проведення реорганізації РУ ДСАТ ДПА у Харківській області були прийняті рішення від 05.03.2012 року №200045/20/09/32-255 та № 200046/20/09/32-255 про застосування до позивача фінансових санкцій на загальну суму 13600 грн. та розпорядження про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 05.03.2012 року №253-Р.

Не погоджуючись із вказаним рішеннями та розпорядженням, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних рішень та розпорядження, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Також згідно із п. 10 та п. 11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. №218 закріплена антологічна норма щодо заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Суд зазначає, що факт скоєння співробітником позивача -гр.. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, а саме продажу 18.02.2012 року пива та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років (ОСОБА_3) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією протоколу про адміністративне правопорушення №003583 від 18.02.2012 р., поясненнями продавця гр. ОСОБА_2 та неповнолітньої особи гр. ОСОБА_3, протоколом огляду та вилучення речей, що складений у присутності понятих. (а.с. 36, 38-39, 41)

Зі змісту пояснень гр. ОСОБА_2 слідує, що вона продала дві пляшки пива «Оболонь Світле»по ціні 4 грн. 40 коп. та однієї пачки сигарет з фільтром «Вінстон»ціною 10 грн. неповнолітній особі, яка на вигляд була начебто старшою свого віку. В поясненнях зазначено, що вони написані зі слів вірно та прочитані.

Суддів зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Рішення про застосування до позивача фінансових санкцій прийнято з урахуванням матеріалів перевірки, які надійшли від Відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Харківській області.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів приймається органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями у межах їх компетенції, визначеної законами України.

За порушення частини 1 статті 15-3 Закону України №481/95-ВР абзацом 9 частини 2 статті 17 цього ж Закону передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом спірних рішень про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ч. 1 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР у загальному розмірі 13 600 грн. (6800 грн. за продаж пива неповнолітній особі та 6800 грн. за продаж тютюнових виробів неповнолітній особі).

З приводу посилання позивача на вказану норму Закону № 481 в частині наявності у продавця алкогольних напоїв та тютюнових виробів права вимагати від покупця пред'явлення документів, підтверджуючих його вік, суд зазначає, що відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця не виключає факт вчинення порушення та не є підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що у продавця магазину ОСОБА_2 не виникло сумніву щодо досягнення ОСОБА_3 віку, з якого дозволяється продаж алкогольних напоїв, однак продавець не скористалась правом на отримання від покупця документів, що підтверджують його вік та відмови у продажу алкогольних напоїв.

Також суд зазначає, що згідно із ст. 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.

Відповідно до ч. 17 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості -і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем для здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у магазині за адресою АДРЕСА_1 було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії НОМЕР_3, термін дії з 29.09.2011 року по 29.09.2012 року.

Відповідно до абз. 8 ч. 28 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 153 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку також про правомірність прийняття відповідачем спірного розпорядження, яким позивачу на підставі абз. 8 ч. 25 ст. 15 Закону України №481/95-ВР за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Посилання позивача на те, що особа яка здійснила реалізацію пива та тютюнових виробів неповнолітній особі (гр. ОСОБА_2), не є найманою особою позивача, а перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_5., суд оцінює критично, виходячи з наступного

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно ст.24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Суд зазначає, що реалізовані неповнолітньому гр. ОСОБА_3 дві пляшки пива «Оболонь Світле»по ціні 4 грн. 40 коп. та одна пачка сигарет з фільтром «Вінстон»ціною 10 грн., перебували у власності позивача, що ним під час розгляду справи не заперечувалось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що гр. ОСОБА_2 здійснила реалізацію двох пляшок пива «Оболонь Світле» та однієї пачки сигарет з фільтром «Вінстон»неповнолітній особі від імені та в інтересах саме позивача. Також дані обставини підтверджуються також наданими гр. ОСОБА_2 письмовими поясненнями.

Посилання позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірок суд вважає необґрунтованими, оскільки РУ ДСАТ ДПА у Харківській області не проводило перевірку позивача, а прийняло спірні рішення та розпорядження на підставі матеріалів, які надійшли від правоохоронних органів згідно із вимогами пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

Доводи позивача про неправомірне зазначення у спірних рішення дати протоколу про адміністративне правопорушення, а саме замість 18.02.2012 року зазначено 23.12.2011 року, суд вважає такими, що не впливають на правомірність прийняття рішення суду, оскільки факт порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР щодо реалізації неповнолітній особі слабоалкогольного напою підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо посилання на порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Нормами КУпАП визначений порядок оскарження та опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Позивачем під час розгляду справи у не було надано доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку фактів зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення №003583 від 18.02.2012 року.

Враховуючи наведене, посилання позивача на порушення встановленого порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчать про відсутність допущених порушень Закону України №481/95-ВР, оскільки факт скоєння адміністративного правопорушення підтверджується також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що положення ч. 3 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР носять імперативний характер та підлягають обов'язковому виконанню усіма суб'єктами господарювання. Позивач через невірне трактування зазначеної норми закону помилково зазначає, що продавець не скориставшись правом вимагати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, алкогольні напої та тютюнові вироби, документ, що засвідчує його вік, позбавляється обов'язку щодо заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, що не досягли 18 років.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду справи не було надано жодного доказу, який би спростовував факт вчинення ним порушення щодо продажу пива та тютюнових виробів особі, що не досягла 18 років..

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про правомірність винесення спірних рішень про застосування до позивача фінансових санкцій та прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій та скасування рішень - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.