Постанова № 25312451, 04.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р. № 2а-2091/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого -судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Максимович Г.С.

представника відповідача Ткачука Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стронибабський спиртовий завод»до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень -рішень №0000202311, №0000192311 та №0000991701 від 29.02.2012 року -

встановив :

Державне підприємство «Стронибабський спиртовий завод»(далі - ДП «Стронибабський спиртовий завод») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача:

- №0000202311 від 29.02.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 38 940, 00 грн., в тому числі 31 152, 00 грн. за основним платежем та 7 788, 00 грн. за штрафними санкціями;

- №0000192311 від 29.02.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34 144, 00 грн., в тому числі 27 315, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. за штрафними санкціями;

- №0000991701 від 29.02.2012 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції з податку на доходи найманих працівників на загальну суму 3 034, 31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом позивача ПП «ТАС Агротранс»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Крім того, відповідачем безпідставно було проведено донарахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивачем проводилася оплата вартості послуг оператора мобільного зв'язку виключно по номерах, які обліковуються на підприємстві, а не приватних номерів найманих працівників, а отже такі виплати не є додатковим благом в розумінні п.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України.

Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, ДПІ у Буському районі Львівської області перетворено у Державну податкову інспекцію у Буському Львівської області Державної податкової служби. За згодою представника позивача, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Буському районі Львівської області його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повінстю, надав пояснення суть яких зводиться до наступного. Під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ПП «ТАС Агротранс», зокрема, під час перевірки відповідачу не надано жодних документів, що підтверджують факт транспортування товару від ПП «ТАС Агротранс»до ДП «Стронибабський спиртовий завод». Зокрема, у ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином перевіркою було встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

Також в ході проведення планової документальної перевірки, було використано акт позапланової невиїзної документальної перевірки ПП АГРОТРАНС»(ЄДРПОУ 36420034) ДПА у Херсонській області від 17.03.2011 року №6/23-509/36420034 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтеракс-ЮГ»(код ЄРДГІОУ 37048928) та ПП «Стилет-ЮГ»(код ЄРДПОУ 37048886) за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року. Перевіркою, яку проводило ДПА у Херсонській області, встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Альтеракс-ЮГ»(код ЄРДПОУ 37048928) та ПП «Стилет-ЮГ»(код ЄРДПОУ 37048886) за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, ПП Агротранс»на ДП «Сторонибабський спиртзавод»не встановлено руху фактичного товару та операцій з даним. Крім того, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП Агротранс», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих становить 2 особи), виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація про прибуток підприємства), що свідчить про відсутність фактичного здійснення відповідної господарської діяльності (поточних операцій у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин) в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи вищенаведені факти, які було виявлені в ході проведення перевірки встановлено, що ДП «Сторонибабський спиртзавод»відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів у ПП Агротранс»на загальну суму 140 168, 40 грн. в тому числі ПДВ - 23 361, 00 грн., які фактично не відбувались, у зв'язку з тим, при перевірці не представлено документи (товарно-транспортні накладні на переміщеннятовару), не представлено сертифікати відповідності в яких вказується виробник продукції отже первинні документи отримані від ПП Агротранс»є недостовірними, а податкові зобов'язання сформовані за рахунок вищезазначеного контрагента та відповідні дані наведені у декларації з податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та як наслідок в обсягах продажу ( а отже і задекларовані податкові зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

ДП «Сторонибабський спиртзавод»зареєстровано як юридична особа 15.10.2002 року Буською районною державною адміністрацією Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи 00374775, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №365040. Позивача узято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Буському районі, дата перереєстрації 26.11.2002 року за №28.

У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрації платника податку на додану вартість №18354351 від 26.11.2002 року, видане Буським відділеням Бродівської МДПІ, індивідуальний податковий номер платника 003747713151.

Згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області №6198, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 15.92.0 виробництво етилового спирту з зброджуваних матеріалів; 24.11.0 виробництво промислових газів; 15.89.2 виробництво дріжджів; 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; 15.91.0 виробництво дистильованих алкогольних напоїв; 01.23.0 розведення свиней.

Судом встановлено, що в період з 27.01.2011 року по 09.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ДП «Сторонибабський спиртзавод»(код ЄДРПОУ 00374775) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.3011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2012 року №35/23-0/00374775 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 152, 00 грн., у тому числі на 3 квартал 2010 року в сумі 12 372, 00 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 18 780, 00 грн.;

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.2.6, п.п.7.2.3, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 27 315, 00 грн., в тому числі за травень 2010 року 1 555, 00 грн., за червень 2010 року 317, 00 грн., за вересень 2010 року 9 897, 00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 15 546, 00 грн.;

- пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003 року, п.164.2.17 Податкового кодексу України №2756-VІ від 02.10.2010 року, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010-2011 роки на суму 2 502, 70 грн., в тому числі за 2010 рік неутримано 2 083, 35 грн., за 2011 рік неутримано 419, 35 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Буському районі винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000202311 від 29.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 38 940, 00 грн., в тому числі: основний платіж -31 152, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -7 788, 00 грн.;

- №0000192311 від 29.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34 144, 00 грн., в тому числі: основний платіж -27 315, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -6 829, 00 грн.;

- №0000991701 від 29.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем застосування фінансових санкцій з податку на доходи найманих працівників в сумі 3 034, 31 грн., в тому числі: основний платіж -2 502, 70 грн., штрафні (фінансові) санкції - 531, 61 грн.

Оскільки позивач вважає вищезгадані податкової повідомлення-рішення неправомірними, ДП «Сторонибабський спиртовий завод»звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Розглядаючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000202311 від 29.02.2012 року, №0000192311 від 29.02.2012 року, суд виходить з наступного.

Виходячи з підстав прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, визначених ДПІ в акті перевірки, суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті заявлених у позові та зазначених в акті перевірки доводів щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період виконання спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31 вказаного Закону, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ позивачем за період травень - жовтень 2010 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до ч.2. ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення затрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Сторонибабський спиртовий завод»та ПП «ТАС Агротранс»було укладено договір купівлі-продажу №01/06/09 від 01.06.2009 року (далі - Договір), згідно з умовами якого, ПП «ТАС Агротранс»зобов'язується поставляти позивачу продукцію (зерно), а позивач зобов'язується прийняти її і оплатити на умовах цього договору. Згідно п.1.2 цього Договору, предметом договору є зерно кукурудзи, зерно пшениці та зерно жита. Загальна кількість продукції, що поставляється по цьому договору встановлюється у специфікаціях (додатках і додаткових угодах) (п.3.1). Доставка продукції здійснюється залізницею (з/д вагонами) або автотранспортом (п.3.2). Загальна вартість продукції по цьому договору визначається у специфікаціях (п.4.2). Вид розрахунків -безготівковий. Оплата вартості продукції проводиться Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця в гривнях України після отримання продукції (п.4.3).

На виконання умов Договору №01/06/09 від 01.06.2009 року, ПП «ТАС Агротранс»здійснило реалізацію зернових ДП «Сторонибабський спиртовий завод»(за період, зазначений в акті перевірки від 16.02.2012 року №35/23-0/00374775), що підтверджується наступними видатковими накладними: від 08.07.2010 року №РН-0000251 на суму 84 794, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -14 132, 47 грн.), від 13.07.2010 року №РН-0000252 на суму 46 208, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -7 701, 47 грн.), від 14.07.2010 року №РН-0000253 на суму 64 498, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -10 749, 80 грн.), від 02.08.2010 року №РН-0000296 на суму 42 552, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -7 092, 00 грн.), від 03.08.2010 року №РН-0000297 на суму 50 112, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -8 352, 00 грн.), від 04.08.2010 року №РН-0000298 на суму 120 576, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -20 096, 00 грн.), від 17.09.2010 року №РН-0000461 на суму 59 384, 40 грн. (в т.ч. ПДВ -9 897, 40 грн.), від 21.10.2010 року №РН-0000518 на суму 44 286, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -7 381, 00 грн.), від 28.10.2010 року №РН-0000519 на суму 36 498, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 083, 00 грн.).

Крім того, позивачем для підтвердження загальної кількість замовленої продукції та загальної вартості зернових, подано суду специфікації до укладеного договору купівлі-продажу №01/06/09 від 01.06.2009 року, зокрема специфікація №1 від 01.06.2009 року, №2 від 05.07.2010 року, №3 від 01.08.2010 року, №4 від 16.09.2010 року, №5 від 20.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Продавець (ПП «ТАС Агротранс») виписало Покупцеві (ДП «Сторонибабський спиртовий завод») податкові накладні: №251 від 08.07.2010 року на загальну суму 84 794, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -14 132, 47 грн.), №252 від 13.07.2010 року на загальну суму 46 208, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -7 701, 47 грн.), №253 від 14.07.2010 року на загальну суму 64 498, 80 грн. (в т.ч. ПДВ -10 749, 80 грн.), №296 від 04.08.2010 року на загальну суму 113 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -18 873, 33 грн.), №461 від 17.09.2010 року на загальну суму 59 384, 40, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -9 897, 40 грн.), №518 від 21.10.10 року на загальну суму 44 286, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -7 381, 00 грн.), №519 від 28.10.10 року на загальну суму 36 498, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 083, 00 грн.).

Позивач повністю розрахувався з продавцем за придбаний товар, що підтверджується випискою по рахунку №26008244408001 ПриватБанку, яка міститься в матеріалах справи.

На підтвердження факту поставки придбаного товару на ДП «Сторонибабський спиртовий завод»позивачем подано товарно-транспортні накладні від 08.07.2010 року, від 13.07.2010 року, від 14.07.2010 року, від 02.08.2010 року, від 03.08.2010 року, від 04.08.2010 року, від 17.09.2010 року, від 21.10.2010 року та від 28.10.2010 року.

Крім, товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту поставки зернових ПП «ТАС Агротранс»по договору купівлі-продажу №01/06/09 від 01.06.2009 року позивачем подано Контрольний журнал обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту на ДП «Сторонибабський спиртовий завод»за 2010-2011 роки, у якому фіксується кожен факт ввезення на територію підприємства відповідної сировини. Крім того, прихід зерна на склад фіксується також Журналом обліку зерна, у якому чітко зазначено від кого поступило зерно (зокрема, від ПП «ТАС Агрортранс»), вагу та дані заводської лабораторії. Надалі підприємством фіксується рух сировини, а саме виводиться залишок незавершеного виробництва на початок місяця, скільки поступило зерна та перероблено в виробництві за відповідний місяць. Згідно реєстрів, від виробництва перероблена сировина в спирт передається в спиртосховища, що оформляється відповідними Актами про виготовлення спирту і спиртових продуктів і передачу їх в спиртосховище. Отже, матеріали справи свідчать про те, що зерно, поставлене ПП «ТАС Арготранс», фактично придбавалось позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Також ДП «Сторонибабський спиртовий завод» подано до суду докази реалізації своєї продукції на внутрішній ринок, це зокрема договори поставки спирту на внутрішній ринок від 14.12.2009 року №25/1, від 23.12.2009 року, від 29.09.2010 року №61, від 13.05.2010 року №273, від 15.09.2010 року №7, Акти про відвантаження і прийняття спирту, товарно-транспорті накладні.

Як вбачається з Акта перевірки від 16.02.2012 року №35/23-0/00374775, за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6 990 355, 00 грн. на підставі таких документів: податкових декларації з податку на додану вартість з додатками, реєстрів отриманих податкових накладних, оборотно-сальнових відомостей по рах.644 «Податковий кредит», рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», рах.20 «Виробничі запаси», pax. 15 «Капітальні інвестиції», pax. 22 «Малоційнні та швидкозношувані предмети», рах.23 «Виробництво», pax. 26 «Готова продукція», рах.28 «Товари», pax. 68 «Розрахунки за різними операціями», pax. 91 «Загальновиробничі витрати», рах.92 «Адміністративні витрати», рах.30 «Каса», pax.31 «Розрахунки в банках», що досліджувалися ДПІ у Буському районі Львівської області при проведенні перевірки позивача. Підприємством при проведенні перевірки надавались первинні документи, на підставі яких в бухгалтерському обліку відображались господарські операції з ПП «ТАС Агротранс». Жодних зауважень щодо невідповідності таких первинних документів вимогам законодавства акт перевірки не містить.

Крім того, як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит №461 від 01.09.2010 року, №518 від 21.10.2010 року, №519 від 28.10.2010 року, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Законом України «Про податок на додану вартість»та є підставою для формування сум податкового кредиту. Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача ПП «ТАС Агрортранс»за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «ТАС Агротранс», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу Україні, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами, оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною 3. На підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем безпідставно проведено донарахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивачем проводилась оплата вартості послуг оператора мобільного зв'язку виключно по номерах, які облікуються на підприємстві, а не по приватних номерах найманих працівників, що підтверджується поданими суду рахунками-фактурами про оплати послуг мобільного зв'язку абонентом ДП «Стронибабський спиртовий завод», відтак, такі виплати не є додатковим благом в розумінні п.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України, оскільки послуги мобільного зв'язку використовувались підприємством при здійсненні ним господарської діяльності. Доказів протилежного відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Стронибабський спиртовий завод»підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202311, №0000192311 та №0000991701 від 29.02.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Державного підприємства «Стронибабський спиртовий завод» сплаченого судового збору в розмірі 761 (сімсот шістдесят одну) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини 3 статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 липня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.