Постанова № 25312389, 11.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року 12:45 Справа № 0870/4150/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представників позивача - Соляник А.В. (договір про ведення справи в адміністративний судах від 06 червня 2012 року) та Братанової Н.М. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 04 липня 2006 року), представників відповідача - Проценко Ю.В. (довіреність від 31 травня 2012 року) та Мосейко Я.Я. (довіреність від 08 червня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міжнародної благодійної організації інвалідів «Фонд Світло Милосердя» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

08 травня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Міжнародної благодійної організації інвалідів «Фонд Світло Милосердя» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці (далі іменується - відповідач) в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 №26, №27, №28.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на декларанта додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Запорізької митниці, викладених в Акті перевірки від 21.02.2012.

Ухвалою судді від 28.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11.07.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 11.07.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Міжнародна благодійна організація інвалідів «Фонд Світло Милосердя», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №027402 від 30.09.2005, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Міжнародна благодійна організація інвалідів «Фонд Світло Милосердя» отримала такий статус згідно свідоцтва про державну реєстрацію благодійної організації, виданого Міністерством юстиції України від 27.09.2005 №0760, з метою здійснення безкорисливої діяльності, яка спрямована на надання матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги фізичним та юридичним особам, які її потребують.

Міжнародна благодійна організація інвалідів «Фонд Світло Милосердя» перебуває в переліку юридичних осіб, які включені до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги (а.с. 58).

На підставі доповідної записки заступника начальника відділу адміністрування митних платежів від 05.01.2012 №140\07-27 та наказу керівника Запорізької митниці від 31.01.2012 №65 «Про проведення невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи та МБОІ «Фонд Світло Милосердя» (код ЖДРПОУ 33795778), виявлення ознак, що свідчать про порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронної копії митної декларації», фахівцями Запорізької митниці проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи Міжнародною благодійною організацією інвалідів «Фонд Світло Милосердя» (код ЄДРПОУ 33795778)» від 21.02.2012 №н\0004\12\112000014\0033795778 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 9).

В ході перевірки встановлено, що при митному оформленні підакцизного товару «візки типу для гольфу» - в кількості 2 штуки за кодом 8703901000 згідно УКТЗЕД за ВМД від 19.09.2011 №112000011\2011\002563, порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу», що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму в розмірі 4546 грн. 70 коп., в тому числі: ввізне мито на суму в розмірі 598 грн. 00 коп. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі ст.ст. 3,4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»); акцизний податок на суму в розмірі 2194 грн. 26 коп. (нарахування податкового зобов'язання на підставі пп. 213.1.3 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.5 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України); ПДВ на суму в розмірі 1754 грн. 44 коп. (нарахування податкового зобов'язання на підставі пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України).

На підставі акта перевірки відповідачем винесені: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.02.2012 №26 про визначення податкового зобов'язання за ввізним митом за основним платежем на суму в розмірі 598 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 897 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.02.2012 №27 про визначення податкового зобов'язання з акцизного податку за основним платежем на суму в розмірі 2194 грн. 26 коп., за штрафними санкціями - 3291 грн. 39 коп.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.02.2012 №28 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму в розмірі 1754 грн. 44 коп., за штрафними санкціями - 2631 грн. 66 коп. (а.с. 7, 8).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 21.02.2012 №н\0004\12\112000014\0033795778, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Сімейним фондом «Лотридж» були пожертвувані та передані позивачу товари гуманітарної допомоги згідно інвойсу №01, що включали одяг, іграшки, взуття та інвалідні візки для гольфу (а.с. 25). Товар, переданий позивачу, включений в список товарів, які протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України №4 від 04.08.2011 визнано гуманітарною допомогою (а.с. 33).

З метою митного оформлення товару - гуманітарної допомоги, позивачем подано до Запорізької митниці заявку №16\11 про призначення декларанта - ПП «ВТВ-Брок» (а.с. 91).

Декларування вантажу, переданого Міжнародній благодійній організації інвалідів «Фонд Світло Милосердя», «візки типу «для гольфу» в кількості 2 штуки, здійснювалось на підставі договору-доручення з ПП «ВТВ-Брок» (ліцензія серії АВ №491639 від 02.07.2010) за вантажною митною декларацією від 19.09.2011 №112000011\2011\002563 (а.с. 19). Зі змісту ВМД вбачається, що даний товар декларувався за кодом 8703.90.10.00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 10%, ставка акцизного податку 100 Євро за 1 штуку).

До митного оформлення декларантом також були надані: рахунок-проформа, сертифікат якості, дарчий лист від 10.06.2011 та лист Комісії з питань гуманітарної допомоги від 16.09.2011.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: 1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; 2) захист економічних інтересів України; 3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; 4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; 5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; 7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; 8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; 9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; 10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; 11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; 12) ведення митної статистики; 13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України; 15) здійснення відповідно до закону контролю продукції при її ввезенні на митну територію України. Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Згідно ст. 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об'єктах чи територіях (у тому числі штучних островах, установках або спорудах, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України) із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости. Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

За приписами Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III, митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Згідно ст. 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару, спору щодо визначення коду товару не було ані з боку декларанта, який самостійно вказав код 8703.90.10.00 згідно УКТЗЕД, ані з боку Запорізької митниці.

За приписами ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за відповідною формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Суд зазначає, що посилання позивача на помилкове зазначення коду товару Запорізькою митницею є безпідставними, оскільки код товару 8703.90.10.00 згідно УКТЗЕД був самостійно заявлений декларантом в поданій до контролюючого органу ВМД.

Позивач зазначає, що безпосередньо ним не подавалась ВМД до контролюючого органу, а визначення коду товару 8703.90.10.00 згідно УКТЗЕД було помилково зазначено брокером.

Проте, суд визнає такі доводи позивача безпідставними, оскільки декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою, що передбачено ст. 88 Митного кодексу України.

Зі змісту поданої декларантом ВМД вбачається, що останній чітко визначив в ній суму ввізного мита та акцизного збору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Митного Кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару у відповідача не було жодних зауважень щодо обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів. В результаті, товар був розмитнений.

Після завершення процедури митного оформлення товару, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що товар був розмитнений без сплати ввізного мита та акцизного збору, що на думку відповідача не відповідає приписам ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу», який чітко визначає перелік підакцизних товарів гуманітарної допомоги із звільненням від оподаткування та обов'язкових платежів до бюджету.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом в графі 36 ВМД було зазначено код преференції, що означав звільнення від сплати податків та зборів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, здійснивши митне оформлення товару, контролюючий орган погодився зі всіма відомостями, внесеними декларантом до ВМД, та преференцією про звільнення від сплати податків та зборів.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що всі документи, на підставі яких відповідач виніс оскаржувані рішення були вже були досліджені контролюючим органом раніше - при здійсненні митного оформлення товару. Цю обставину відповідач по справі в судовому засіданні не спростував, а навпаки пояснив, що відповідач по справі дійсно посилався в Акті перевірки на документи, які були подані позивачем для здійснення митного оформлення товару. Слідуючи принципу змагальності сторін та зважаючи на те, що суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач по справі, повинен подавати до суду докази своїх пояснень, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач виніс оскаржувані рішення на підставі відомостей та документів, які були досліджені раніше митним органом при митному оформленні товару.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких митні органи, в тому числі і відповідач по справі, можуть здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості, це наступні підстави: виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі: надходження від: митних органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно зовнішньоекономічних операцій, які проводили за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України; правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зазначених зовнішньоекономічних операцій чи обставин продажу імпортних товарів; виявлення: фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких на момент здійснення митного контролю та митного оформлення нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу таких товарів; обставин, що вплинули на митну вартість товарів і не були відомі або документально підтверджені на момент здійснення їх митного контролю та митного оформлення; підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику «митна вартість товарів»; прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу; наявність інших підстав, передбачених Митним кодексом та іншими законами з питань митної справи.

Зі змісту Акту перевірки від 21.02.2012 №н\0004\12\112000014\0033795778, а також з пояснень представників відповідача в судовому засіданні слідує, що перевірка позивача була здійснена, в тому числі, в порядку реалізації права митних органів здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів. Разом з тим, жодної з вище перерахованих підстав для здійснення такого контролю відповідач не вказав та не подав суду доказів виявлення таких підстав митними органами.

Таким чином, відповідач не довів законної підстави для проведення перевірки відповідача як форми реалізації права на контроль за правильністю визначення митної вартості після митного оформлення товару.

В Акті перевірки відповідач не зазначив, що позивачем не було надано якихось документів, необхідних для забезпечення повноти та цілей такої перевірки. Таким чином, відповідач визнав, що позивач діяв добросовісно при наданні витребуваних митним органом документів, а також, що відповідач мав можливість провести перевірку в повній мірі та відобразити в описовій частині всі обставини діяльності позивача, які були предметом дослідження.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції є нормами прямої дії. Положення ст. 67 Конституції України, за яким кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори і порядку і розмірах, встановлених законом слід розглядати у контексті з нормами ст. 19 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно листа Верховного суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами» від 01.01.2010 (опублікованого в періодиці Вісник Верховного суду України №4) при розгляді справ, пов'язаних зі сплатою ПДВ та митних зборів, судам необхідно враховувати, що платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання та має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим пунктом.

Узагальнюючи практику розгляду судами адміністративних справ, Верховний суд України зазначив: якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань, зокрема, з посиланням на результати перевірки та на положення підпункту п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, дія якого не поширюється на митні органи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Запорізької митниці від 28 лютого 2012 року №26.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Запорізької митниці від 28 лютого 2012 року №27.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Запорізької митниці від 28 лютого 2012 року №28.

Повернути з Державного бюджету України на користь Міжнародної благодійної організації інвалідів «Фонд Світло Милосердя» суму сплаченого судового збору в розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська