Постанова № 25312334, 16.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року Справа № 1170/2а-5247/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічника Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача -Подлєсний В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,Ї

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), та просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009861700 від 24.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 46034,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 31.08.2011р. №201/2/1710/НОМЕР_1 з питань взаємовідносин з ПП «Белвас»за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі документів виписаних ПП «Белвас», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемних правочинів. У зв'язку з тим, що договори між позивачем та ПП «Белвас»є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що формування податкового кредиту здійснено на підставі належним чином складених первинних документів, але під час перевірки вказані документи не перевірялись, правова оцінка їм не надавалась.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 16.07.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 21.07.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Белвас»за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 31.08.2011р. №201/2/1710/НОМЕР_1 (а.с.8-14).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 46033,33 грн.

24.11.2011р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009861700, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 46033,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. (а.с. 28).

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання, посадові особи відповідача виходили з того, що операції позивача з контрагентом - ПП «Белвас»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з чим посадові особи ПП «Белвас»не могли фактично здійснювати господарські операції з позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Белвас», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Белвас»позивачем надано копії видаткових накладних від 13.04.2011р., 14.04.2011р. (звор. бік а.с. 71, 72), зміст яких вказує, що позивачем отримано товар -кукурузну січку в кількості 188,53 тон на загальну суму з ПДВ 371488,25 грн., при цьому копії договору №05/03Т від 01.03.2011р., на який міститься посилання у видаткових накладних, позивачем не надано, що унеможливлює дослідження умов та строків постачання, порядку і форми оплати товару.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі (а.с. 1) позивача було зобов'язано надати копії всіх фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин з ПП «Белвас».

ПП «Белвас»було виписані податкові накладні №98 від 13.04.2011р. -сума ПДВ - 11648,40 грн. (а.с. 71) та №103 від 14.04.2011р. -сума ПДВ -50266,31 грн. (а.с. 72).

Доказів оплати вартості товару позивачем не надано.

Крім того, позивач протягом перевіреного періоду уклав з ПП «Белвас»договір про надання транспортних послуг №01/04 від 01.04.2011р. (а.с. 77, 78).

На підтвердження факту надання транспортних послуг позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) датовані 27.04.2011р. № ОУ00000125 та 29.04.2011р. № ОУ00000129 (звор. бік а.с. 73, 74).

Разом з тим, суд критично оцінює вказані акти, як доказ надання послуг за укладеним договором оскільки, дата та номер договору зазначена як: №01/04 від 01.04.2011р., в той час як дата та номер договору зазначені в актах є: №05/03Т від 01.03.2011р.

Крім того, вказані акти не містять деталізованого опису наданих послуг, що суперечить вимогам до змісту первинних та зведених облікових документів передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження оплати вартості наданих транспортних послуг позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про оплату вартості наданих послуг готівкою. Загальна суму сплачених готівкових коштів за вказаними квитанціями становить 155688,25 грн. (а.с.75, 76).

Всі вищезазначені квитанції до прибуткових касових ордерів підставою сплати містять посилання на акт про надання послуг №ОУ00000129 від 29.04.2011р., в той час як загальна вартість послуг зазначена в цьому акті становить 129740,21 грн. і при цьому доказів оплати вартості послуг визначених актом № ОУ00000125 від 27.04.2011р. позивачем не надано.

Крім того, на підтвердження надання ПП «Белвас»транспортних послуг, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних згідно яких здійснювалась доставка придбаного у ПП «Белвас»товару до кінцевого споживача у м. Хмельницький (а.с.).

Зміст вказаних товарно-транспортних накладних вказує на те, що протягом квітня 2011 року ПП «Белвас»здійснено перевезення січки кукурузної в кількості 686,36 тон, в той час, як згідно наданих позивачем видаткових накладних ним було придбано у ПП «Белвас»лише 188,53 тони.

Також, за ініціативою суду ухвалою від 06.04.2012р. та повторно 18.06.2012р. (а.с. 101, 113) від ПП «Белвас»було витребувано:

- договір купівлі-продажу кукурузної січки з ФОП ОСОБА_1;

- докази оплати вартості кукурузної січки;

- письмові пояснення, з додаванням відповідних письмових доказів, щодо надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №01/04 від 01.04.2011 року, а саме хто є власником задіяних транспортних засобів та підстави їх використання ( договір оренди, тощо).

Листом від 16.07.2012р. керівник ПП «Белвас»повідомив (а.с. 119), що дійсно протягом квітня 2011 року між очолюваним ним підприємством та позивачем мали місце господарські взаємовідносини, але при цьому вимоги ухвали суду фактично не виконані.

На підтвердження здійснення господарських операцій керівником ПП «Белвас»надано копію податкової декларації з ПДВ за травень 2011р. (а.с. 120), роздруківку виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 122).

Разом з тим суд не приймає вказані документи як належний доказ оскільки, господарські операції з позивачем мали місце у квітні, а тому вказані докази жодним чином не підтверджують факт здійснення господарських операцій з позивачем.

Також, керівником ПП «Белвас»надано банківські виписки щодо підтвердження факту оплати вартості товару - кукурузної січки, але вказані виписки суд не приймає як належний доказ, оскільки копії вказаних виписок виконані таким чином, що неможливо достовірно встановити походження цих виписок (а.с. 121, 123).

Посилання керівника ПП «Белвас»на втрату інших документів, які вимагались судом, до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Будь-яких доказів того, що керівник ПП «Белвас»звертався до податкового органу з приводу втрачених документів, а також, що ним вживались заходи з приводу відновлення втрачених документів суду не надано.

Крім того, надавши письмові пояснення (а.с119) керівник ПП «Белвас»фактично спростував факт надання транспортних послуг позивачеві, оскільки зазначив, що транспортування товару здійснювалося ТОВ «Євросвіт», що повністю суперечить змісту товарно-транспортних накладних долучених до матеріалів справи, оскільки ТОВ «Євросвіт»у вказаних документах жодним чином не згадується.

Таким чином, в ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами факт реальності господарських операцій з ПП «Белвас»протягом квітня 2011року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, документи надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, не надають йому права на формування податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 19.07.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник