Постанова № 25312253, 18.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року 15:45 Справа № 0870/3858/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача - Жмурко Т.І. (довіреність від 20 квітня 2012 року), представника відповідача - Бабешка М.М. (довіреність від 14 червня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АПС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про стягнення коштів.

27 квітня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області (далі іменується - позивач) до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АПС» (далі іменується - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому позивач просить стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 2433812 грн. 04 коп.

Ухвалою судді від 03.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.07.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Зокрема зазначив, що відповідачем порушено приписи Закону України «Про рекламу» та не здійснено відрахування коштів на розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем. Зазначив, що такі кошти рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають спрямовувати на відповідні рахунки у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №997 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв».

Пояснив, що відповідач є рекламодавцем та у періоді з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 31.05.2011 був замовником реклами алкогольних напоїв, проте коштів на розповсюдження соціальної реклами не сплачував.

Просив позов задовольнити та стягнути 5% суми коштів витрачених відповідачем на розповсюдження реклами алкогольних напоїв у періоді з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 31.05.2011 згідно акта перевірки.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративній позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Зокрема зазначив, що у відповідача відсутні повноваження здійснювати контроль за дотриманням приписів Закону України «Про рекламу», а також відсутні повноваження на звернення із позовом про стягнення коштів на розповсюдження соціальної реклами про шкоду тютюнопаління та зловживання алкоголем до адміністративного суду. Також зазначив, що чинним законодавством не встановлено порядку та строків відрахування коштів на соціальну рекламу, а також не передбачено обов'язковості перерахування таких коштів до бюджетів чи державних цільових фондів. Крім того, відповідач наполягає на помилковості визначення бази для обчислення 5%, які повинні спрямовуватися на соціальну рекламу про шкоду тютюнопаління та зловживання алкоголем, оскільки позивач включив до неї суми коштів, витрачені відповідачем на оплату послуг, що не можуть вважатися розповсюдженням реклами алкогольних напоїв, а також коштів, які були витрачені на поширення реклами поза межами України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не прибув. В матеріалах справи наявні його письмові пояснення, у яких зокрема зазначено, що для зарахування коштів на соціальну рекламу до державного бюджету відкрито відповідний рахунок за кодом класифікації доходів бюджету. Протягом 2009 та 2011 років коштів на цей рахунок не надходило. Крім того, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, клопоталась про розгляд справи без участі її участі на підставі матеріалів справи та з урахуванням її письмових пояснень.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 18.07.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АПС», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №512258 від 05.07.2002, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

На підставі направлень №0989, №0990, №0991, №0992, №0993, №0994, №0995, №0996, №0997, №0998, №0999, №1000, 1001, №1002, №1003, №1004, №1005, №1034 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області проведена перевірка Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АПС», за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АПС» (код за ЄДРПОУ 32096432) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011» від 24.01.2012 №53\08-04\32096432 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 16).

За наслідками проведеної перевірки, зокрема, було здійснено розрахунок відрахувань 5% від коштів на виготовлення та розповсюдження реклами, що становить 2433812 грн. 04 коп., у тому числі за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 - 742098 грн. 35 коп. та з 01.01.2011 по 31.05.2011 - 1691713 грн. 69 коп.

При цьому у Акті перевірки зазначено, що у зв'язку з оскарженням підприємством судового рішення у справі №2а-0870/3523/11 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах ДПА у Запорізькій області до ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АПС» про стягнення коштів на соціальну рекламу за 2010 рік до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, висновок щодо правомірності відрахування 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження реклами алкогольних напоїв у межах України на виробництво та розповсюдження соціальної реклами про шкоду зловживання алкоголем за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 31.05.2011 буде здійснено після прийняття рішення по справі у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Додатками №30 та №31 до Акту перевірки та копіями актів виконаних робіт, зафіксовано, що розрахунок суми коштів, які підлягають спрямуванню на розповсюдження соціальної реклами відповідачем здійснювався з урахуванням витрат останнього на оплату послуг ТОВ «Бренд Бенд» з розміщення рекламних матеріалів на радіо, телебаченні та у друкованих виданнях і мережі Інтернет, а також маркетингових послуг, послуг з розміщення інформації у місцях продажу, а також витрат на оплату розробки та виготовлення рекламних макетів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу заявлених позовних вимог, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 24.01.2012 №53\08-04\32096432, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Позивач, дійшовши висновку про належність відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, до обов'язкових неподаткових платежів, невірно кваліфікував правову природу цих відрахувань, а також помилково визначив базу для їх обчислення.

Так, частиною восьмою статті 22 Закону України «Про рекламу» передбачено, що рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.

За своїм змістом наведена норма Закону є бланкетною, позаяк містить відсилку до інших нормативно-правових актів, а саме - законів України. Однак, на момент прийняття Закону України «Про рекламу» у законодавстві України не існувало нормативних актів, які б регулювали порядок нарахування та сплати вказаних відрахувань. Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №271/96-ВР було доручено Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону України «Про систему оподаткування».

Разом з тим, в подальшому ані в Законі України «Про систему оподаткування», ані в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України. Більш того, Законом України від 18.02.1997 №77/97- ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» було введено в дію норму, згідно з якою джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі). Державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах (стаття 16 Закону).

За таких обставин, позивач дійшов висновку про те, що відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України у 2009 році, мають статус обов'язкового платежу, помилково, не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», з яких вбачається добровільний характер цих відрахувань з огляду на їх відсутність у переліку обов'язкових платежів, визначених статтями 14 та 15 згаданого Закону.

У 2011 році набрав чинності Податковий Кодекс України, у п. 4.2. ст. 4. якого встановлено, що загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачене цим Кодексом, сплаті не підлягають. При цьому ст. 6 Податкового кодексу визначає поняття податку та збору: «6.1. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України. Стаття 9 Податкового кодексу містить вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, а стаття 10 - місцевих. При цьому, ані стаття 9, ані стаття 10 Податкового кодексу не включає відрахування на розповсюдження соціальної реклами.

Позивач, дійшовши висновку про те, що відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України у 2011 році, мають статус обов'язкового платежу, помилково не застосував до спірних правовідносин положення п. 4.2. ст. 4. Податкового кодексу України, з якої випливає необов'язковість сплати цих відрахувань з огляду на їх відсутність у переліку обов'язкових платежів, визначених статтями 9 та 10 того ж Кодексу.

Суд також бере до уваги приписи Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого зазначено, що «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії нормативно-правового акту у часі за принципом пріоритетності тієї норми, яка прийнята пізніше.

Посилаючись на приписи Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №997, позивач не врахував, що юридична сила цього підзаконного нормативно-правового акту є нижчою у порівнянні із наведеною нормою статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», якою визначено сплату вказаних відрахувань на добровільних засадах та п. 4.2. ст. 4. Податкового кодексу, якою встановлено необов'язковість перерахування таких відрахувань до бюджету.

Визначення ж у додатку №8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Державну податкову адміністрацію України органом, за яким закріплений контроль за справлянням (стягненням) до бюджету платежів по відрахуванням від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, жодним чином не змінює правову природу цих відрахувань як добровільних платежів. Крім того у 2011 році жоден закон не визначає Державну податкову службу органом, що здійснює контроль за справлянням до бюджету платежів по відрахуванням від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України.

Крім того, суд враховує, що позивачем при визначенні бази для обчислення 5 відсотків, що підлягають спрямуванню на виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, було помилково враховано витрати відповідача, які не належать до витрат на розповсюдження реклами алкогольних напоїв на території України. Зокрема, позивач обчислює 5 відсотків відрахувань в тому числі від витрат на оплату послуг з розміщення інформації в місцях продажу алкогольних напоїв та маркетингових послуг.

Так, при обчисленні відрахувань на соціальну рекламу у перевіреному періоді серед іншого було враховано 7665196 грн. 70 коп. витрат на оплату маркетингових послуг та послуг з розповсюдження інформації у місцях продажу алкогольних напоїв виробництва відповідача, в тому числі: у періоді з 01.10.2009 по 31.12.2009 до бази обчислення включено 5055190 грн. 36 коп. витрат, згідно з актами виконаних робіт від 31.10.2009 №169 до Договору від 01.04.2006 №ДГ-01041 на суму 149036 грн. 89 коп. (без ПДВ); від 30.11.2009 №185 до Договору від 01.04.2006 №ДГ-01041 на суму 187784 грн. 80 коп. (без ПДВ); від 30.11.2009 №193 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 2726973 грн. 20 коп. (без ПДВ); від 30.12.2009 №204 до Договору від 01.04.2006 №ДГ-01041 на суму 200568 грн. 33 коп. (без ПДВ); від 30.12.2009 №212 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 1790827 грн. 10 коп. (без ПДВ);

У періоді з 01.01.2011 по 31.05.2011 до бази обчислення включено 2610006 грн. 34 коп. витрат, згідно з актами виконаних робіт від 31.01.2011 №9 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 145921 грн. 60 коп. (без ПДВ); від 31.01.2011 №8 до Договору від 01.04.2006 №ДГ-01041 на суму 319981 грн. 28 коп. (без ПДВ); від 28.02.2011 №27 до Договору від 01.10.2006 №ДГ-01041 на суму 319981 грн. 28 коп. (без ПДВ); від 28.02.2011 №29 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 319981 грн. 28 коп. (без ПДВ); від 31.03.2011 №43 до Договору від 18.03.2004 № ДГ-ЗР на суму 314256 грн. 12 коп. (без ПДВ); від 31.03.2011 №45 до Договору від 18.03.2004 №ДГ-ЗР на суму 300327 грн. 79 коп. (без ПДВ); від 30.04.2011 №55 до Договору від 01.10.2006 №ДГ-01041 на суму 393776 грн. 98 коп. (без ПДВ); від 30.04.2011 №57 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 60160 грн. 10 коп. (без ПДВ); від 31.05.2011 №74 до Договору від 01.10.2006 №ДГ-01041 на суму 517873 грн. 86 коп. (без ПДВ); від 31.05.2011 №76 до Договору від 01.10.2006 б\н на суму 71838 грн. 43 коп. (без ПДВ).

Позивачем не взято до уваги, що абзацом 17 статті 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що спеціальні виставкові заходи - заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється.

Таким чином, вказаними приписами закону визначено поняття спеціальних виставкових заходів, яке є відмінним від визначення реклами, передбаченого приписами абзацу 11 статті 1 Закону України «Про рекламу». Частиною 7 статті 8 Закону України «Про рекламу» встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Крім того, у відповідності до підпункту 14.1.108 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Вказаними приписами Податкового кодексу до маркетингових послуг не віднесено послуги з розповсюдження реклами. Послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), до яких, зокрема, належать й послуги по розповсюдженню інформації про товар в місцях його продажу, за своїм змістом є маркетинговими послугами і мають на меті стимулювання інтересу споживачів до товару, підтримку і стимулювання попиту на товар.

При цьому в розумінні приписів Податкового кодексу витрати платників податків на рекламу та маркетинг не є тотожними витратами, оскільки згідно приписів підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до витрат платників податків належать витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Тобто витрати на рекламу та маркетинг є окремими видами витрат, які враховуються в податковому обліку платника податків.

З огляду на викладене база для обчислення відрахувань на соціальну рекламу за перевірений період завищена на 7665196 грн. 70 коп. витрат на оплату маркетингових послуг та послуг з розповсюдження інформації у місцях продажу алкогольних напоїв виробництва відповідача, що в свою чергу призвело до завищення суми позову на 383259 грн. 84 коп.

В ході судового розгляду встановлено, що під час обрахунку суми відрахувань позивачем не враховано, що реклама розповсюджувалась не лише на території України. Зокрема, у 2009 та 2011 роках розповсюджувалась реклама на російських телеканалах, а саме: жовтень 2009 року (акт №172 від 31.10.09) - 521428 грн. 67 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «Первый канал» Всемирная сеть з 04.07.09 по 31.07.09; січень 2011 року (акт №18 від 31.01.11) - 163788 грн. 29 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «ОРТ» з 01.12.10 по 31.12.10, з 01.01.11 по 07.01.11; січень 2011 року (акт №13 від 31.01.11) - 124460 грн. 86 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «ОРТ» з 15.11.10 по 30.11.10; січень 2011 року (акт №16 від 31.01.11) - 131460 грн. 91 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «КІНО» з 01.04.10 по 30.04.10; травень 2011 року (акт №81 від 31.05.11) - 747198 грн. 32 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на супутниковому каналі «Первый канал. Всемирная сеть» з 01.12.10 по 30.12.10; травень 2011 року (акт №82 від 31.05.11) - 97285 грн. 35 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «1 канал. Росія» з 07.03.11 по 15.03.11; травень 2011 року (акт №83 від 31.05.11) - 97251 грн. 80 коп. - Трансляція рекламних відеосюжетів продукції ТМ Хортиця на телевізійному каналі «1 канал. Росія» з 16.03.11 по 31.03.11.

Отже, загальна вартість послуг з розповсюдження реклами алкогольних напоїв ДП «Імідж Холдинг», розповсюджена у перевіреному періоді не на території України становить 1882874 грн. 20 коп., тобто завищено суму позову у зв'язку із наведеними вище обставинами на 94143 грн. 71 коп.

Крім того, при винесенні рішення у цій справі суд взяв до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в Ухвалі від 31.05.2012 №К/9991/23450/11. У зазначеному рішенні Вищий адміністративний суд дійшов висновку про необов'язковість сплати відрахувань на виготовлення та розповсюдження соціальної реклами про шкоду тютюнопаління та зловживання алкоголем до державного бюджету з огляду на їх правову природу як добровільного платежу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Запорізькій області до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» про стягнення коштів в розмірі 2433812 грн. 04 коп. не підлягає задоволенню.

За приписами ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська