Постанова № 25311770, 13.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року Справа № 2а/0370/2086/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Ємчика Р. І., представника відповідача - Луцької ОДПІ Ярошика Т. В., представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Доскуч Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2012 року № 0000702302 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7444092 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3722459 грн., № 0000712302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149840,75 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок податкового органу про не використання імпортованих матеріалів та придбаних на митній території товарно-матеріальних цінностей не відповідає фактичним обставинам, оскільки основною умовою для формування податкового кредиту підприємства є наявність мети такого підприємства використовувати в подальшому придбані ним товари, послуги в його господарській діяльності. Також позивач зазначає про відсутність у Луцької ОДПІ підстав для неврахування суми податку на додану вартість згідно поданої податкової накладної, що не включена до Єдиного реєстру податкових накладних, та безпідставності висновків про нікчемність інвестиційного договору, укладеного товариством із ПП «Сириус ІІІ», оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані, що підтверджується необхідними первинними документами. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Відповідач - Луцька ОДПІ у запереченні на позов вимог товариства не визнав, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті підставно та з дотриманням вимог норм Податкового кодексу України, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ підтримав наведені у запереченнях доводи, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач - ГУДКС України у Волинській області у поясненні від 06.07.2012 року № 15-08/317-4375 позовних вимог не визнав, зазначаючи, що Луцькою ОДПІ не подавались висновки щодо проведення бюджетного відшкодування ПДВ позивачу, а тому відшкодування не проводилось.

У судовому засіданні представник ГУДКС України у Волинській області підтримав наведені у поясненнях доводи, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

У січні 2012 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» подано до Луцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, в якій відображено суму податку належного до відшкодування у розмірі 7444917 грн.

З 07 лютого 2012 року по 16 лютого 2012 року службовими особами Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт від 22.02.2012 року № 1067/23-3/34524327, яким встановлено порушення ТзОВ «Вест Ойл Груп» ч. 1 ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму 151608 грн. та завищено від'ємне значення податкового кредиту на 151608 грн., також порушення абз. «а», п. 204 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2011 року на 7444917 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 14.03.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000702302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 7444917 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3722459 грн., № 0000712302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151608 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.03.2012 року № 0000702302 та № 0000712302 в адміністративному порядку, однак рішеннями ДПС у Волинській області від 17.05.2012 року № 1868/10/10-206 та від 14.06.2012 року № 9975/6/10-2115 скарги товариства залишено без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки від 22.02.2012 року № 1067/23-3/34524327 за результатами звірки наявності фактичної оплати постачальникам у попередніх до грудня 2011 року звітних (податкових) періодах, що вперше врахована при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» включено до бюджетного відшкодування грудня 2011 року авансові платежі у сумі ПДВ 1892646,14 грн. по інвестиційних договорах з :

- ТзОВ «Евольвент» (інвестиційний договір від 01.06.2009 року № 30-ДІ);

- ПП «Сариус ІІІ» (інвестиційний договір від 23.02.2008 року №47-ДІ);

- ТзОВ «Несті Ойл ЛТД» (інвестиційні договори від 26.11.2007 року № 582, від 04.11.2008 року № 218/1-ДІ);

- ТзОВ «Укрдонмаш» (інвестиційний договір від 22.11.2010 року № 67);

- ТЗОВ «Донриво» (інвестиційний договір від 15.10.2008 року № 213-ДІ);

- ТзОВ «Магазин «Білочка» (інвестиційний договір від 03.03.2008 року № 62).

Згідно інвестиційних договорів позивач виступає інвестором. Предметом договору є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу. Інвестиційна діяльність по інвестиційних договорах здійснюється на основі фінансування одноособово інвестором щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкту.

Оскільки за даними перевірки акти приймання-передачі об'єктів відсутні, то попередня оплата у вигляді інвестиційних внесків, здійснено позивачем як інвестором, за висновком перевірки не має права брати участі у бюджетному відшкодуванні грудня 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що в період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року позивачем імпортовані товарно-матеріальні цінності та придбані на митній території України товарно-матеріальні цінності, які не використано у господарській діяльності, чим порушено п. п. 14.1.36. п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 ПК України та в порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року на 7444917 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, ПК України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Згідно реєстру фактично сплачених товарів (послуг) у попередньому податковому періоді за грудень 2011 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснено перерахування коштів постачальникам товарів (послуг) на загальну суму 44072750,31 грн., у тому числі ПДВ - 7344092 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на формування податкового кредиту попередніх до грудня 2011 року звітних періодів вплинуло віднесення позивачем сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та імпорту металевих товарно-матеріальних цінностей, здійснення інвестування коштів у проектування, будівництво та введення в експлуатацію автозаправних комплексів, а також придбання послуг по виконанню будівельних робіт автозаправних комплексів. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, інвестиційними договорами (т. 1, а. с. 45-67), вантажно-митними деклараціями (т. 1, а. с. 68-87), податковими накладними (т. 1, а. с. 88-215, т. 2), платіжними дорученнями (т. 3, т. 4, а. с. 1-117) тощо.

Згідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З акту перевірки (п. 2.5) слідує, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

Отже, інвестування позивачем коштів у будівництво автозаправних комплексів згідно інвестиційних договорів з подальшим набуттям права власності на збудовані об'єкти повністю відповідає господарській діяльності позивача.

Суд не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що не підлягають бюджетному відшкодуванню грудня 2011 року суми ПДВ, сплачені по господарських операціях з придбання ТзОВ «Вест Ойл Груп» у значних обсягах товарно-матеріальних цінностей та імпорту товарно-матеріальних цінностей, які згідно даних бухгалтерського обліку на початок грудня 2011 року в господарській діяльності останнього не використовувалися, та авансові платежі по інвестиційних договорах у зв'язку з відсутністю актів прийняття певного етапу робіт, актів прийому-передачі збудованих об'єктів, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Наявність у позивача первинних документів на підтвердження факту поставки товарів (послуг), а саме: договори, податкові накладні та ВМД, а також проведення ТзОВ «Вест Ойл Груп» розрахунків з постачальниками цих товарів (послуг) Луцькою ОДПІ не оспорюється. При цьому досліджені судом первинні документи повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено наявність у позивача господарської мети подальшого використання придбаних товарів та послуг і вказана обставина, на думку суду, є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ незалежно від фактичних результатів такого використання. Разом з тим, проведення позивачем фактичної оплати за придбані товари (послуги) у межах своєї господарської діяльності згідно вимогам ПК України дає останньому право на відшкодування сум ПДВ з бюджету.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України передбачені випадки, за яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме: які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума відшкодування.

Отже, положення ПК України не ставлять відшкодування сум ПДВ з бюджету в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності в конкретному податковому періоді.

Посилання відповідача на неправомірність включення податкової накладної, наданої контрагентом позивача ПП «Сіріус ІІІ» від 05.10.2011 року № 33 на суму 600000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 100000 грн., у зв'язку з відсутності реєстрації цієї податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, до уваги судом не приймаються, оскільки згідно ч. 11 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року.

В даному випадку суму податку на додану вартість у податковій накладній від 05.10.2011 року № 33 становить 100000 грн. і тому відповідно до ч. 11 підрозділу 2 перехідних положень ПК України така податкова накладна не повинна включатися до Єдиного реєстру податкових накладних.

У акті перевірки від 22.02.2012 року № 1067/23-3/34524327 також зазначено, що згідно наданих даних на підставі проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропертровська перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП «Сириус ІІІ» відсутнє за юридичною адресою, не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Враховуючи наведене, Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена позивачем з ПП «Сириус ІІІ», є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що виконання інвестиційного договору від 23.02.2008 року №47-ДІ підтверджується податковими накладними (т. 1 а. с. 213-215, т. 2 а. с. 1-3) та платіжними дорученнями ( т. 3 а. с. 104-118).

Зазначені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача про відсутність ПП «Сириус ІІІ» за місцезнаходженням, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням ПП «Сириус ІІІ» є вулиця Квітки-Основ'яненка, 5, м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.07.2012 року щодо даного суб'єкта підприємницької діяльності не внесені (т. 4 а. с. 143-145).

Відповідачем не надано суду доказів про те, що ПП «Сириус ІІІ» на момент здійснення господарських операцій з ТзОВ «Вест Ойл Груп» було виключено з ЄДРПОУ та у нього було скасовано реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що інвестиційний договір від 23.02.2008 року №47-ДІ, укладений між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та ПП «Сириус ІІІ», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14 лютого 2012 року № 0000702302 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 7444917 грн. застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3722459 грн., № 0000712302 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 149840,75 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до п. п. 200.7, 200.8, 200.10, 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно п. 200.14. ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З врахуванням встановленої судом протиправності прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000702302 про зменшення ТзОВ «Вест Ойл Груп» суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року на 7444092 грн. та фактичного позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ відповідно до вимог ПК України, суд дійшов висновку, що зазначену суму ПДВ слід стягнути на користь товариства з держбюджету в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4292,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення № 45233 від 27.06.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2012 року № 0000702302.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2012 року № 0000712302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 149840,75 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» 7444092 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» 4292 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 18 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко