Постанова № 25311768, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 липня 2012 р. (11:14 год.) Справа №2а-3526/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Палюх Олексій Васильович, довіреність №3310 від 18.05.2012р.

Суть справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 р. № 0001182301, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9792 грн. та штрафних санкцій 1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України та помилково зроблені висновки про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Віп Трейд". Позивач підкреслює, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.04.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм діючого законодавства.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Алушті АР Крим; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 13.02.006 р. № 00245910, індивідуальний податковий номер -339553201024.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період травень 2011р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Віп Трейд", за наслідками перевірки складено акт від 15 березня 2012 року №268/23/33955325.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9792,00 грн., в тому числі по періодам: травень 2011р. -в сумі 9792,00 грн., нараховану на вартість товару отриманого від ТОВ "Віп трейд", у зв'язку з не підтвердженням факту отримання данного товару при здійсненні нікчемного правочину.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №0001182301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 9792,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 1,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 9792,00 грн. ТОВ "Скінія Тур", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договору №Д/000127 від 17.05.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ "Віп Трейд" (ЄДРПОУ 37240770), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Скіні Тур" (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ "Віп Трейд" (Продавець) на підставі договору №Д/000127 від 17.05.2011р.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, продати Покупцеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується з в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1. 2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кілкість товару, що підлягає продажу за даним Договором, визначається специфікацією яка є Додатком до даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що граничний строк щодо товару, що поставляється за даним Договором становить 12 місяців з моменту покупки.

Пунктом 3.2 Договору зазначено, що загальна вартість товару становить 58752,00 грн. у т.ч. ПДВ 9792,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 цього Договору вважається укладений та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору ТОВ "Віп Трейд" (ЄДРПОУ 37240770) була виписана видаткова накладна №РН-0000243 від 26.05.2011р. на загальну суму 58752, 00 грн. у тому числі ПДВ 9792,00 грн. (Номенклатура - декоративні рослини в асортименті), а також на виконання договору було виписано рахунок-фактуру №СФ-01/2366 від 26.05.2011р. на суму 58752,00 грн. у т.ч. ПДВ 9792,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №249 від 09.06.2011р. на суму 58752, 00 грн. у т.ч. ПДВ 9792,00 грн. (призначення платежу- оплата рослини згідно с/ф-01/2266 від 26.05.2011р.), товар було сплачено позивачем.

Таким чином, судом вбачається, що сума податку на додану вартість були сплачена Підприємством "Будматеріали-Люкс", зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця -ТОВ "Віп Трейд".

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Віп Трейд" було отримано податкову накладну №0000008 від 26.05.2011р. року на загальну суму -58752,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% -9792,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 9792,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді травня2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Віп Трейд" в травні 2011 року.

Судом встановлено, що постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (травень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100316443 (а.с. 12) та мав право видавати податкову накладну. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом травня 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ "Віп Трейд") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Посилання відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ "Скінія Тур", з придбання останнім товарів (послуг) (ТМЦ), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, у судових засідання свого підтвердження не знайшли.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - ТОВ "Віп Трейд" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 9792,00 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 9792,00 грн. суд вважає безпідставним.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9792,00 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 9792,00 грн. з податкового кредиту травня 2011 року.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим №0001182301 від 27.03.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 109,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.