Рішення № 25310355, 19.07.2012, Гусятинський районний суд Тернопільської області

< > ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1 Гусятинський районний суд Тернопільської області < Суд-місто > < Суд-вул > < Суд-буд. >

Справа № 1904/1599/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2012 Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Баран Е.М.

при секретарі Стасюк О.Д.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що 30.12.2011 року вони розірвали шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 Дочка проживає з позивачкою та знаходяться на повному її утриманні. Відповідач протягом останнього часу не займається вихованням та матеріальним забезпеченням дитини, в добровільному порядку не сплачує аліменти на її утримання. Просить стягувати з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 800,00 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги уточнила та просить стягувати з відповідача по 500,00 грн. аліментів щомісячно. Позов просить задовольнити та справу слухати в попередньому судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій позовні вимоги визнає в розмірі 500,00 грн., не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 та розгляду справи у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволенню позову.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд прийшов до висновку, що відповідач в добровільному порядку не виконує свій батьківський обов'язок утримувати неповнолітню дитину, то є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача в користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 гривень щомісячно з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 130, 174 ЦПК України,

ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задоволити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, фізична особа-підприємець, в користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 05 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держбюджету Гусятинського району (одержувач: УДКУ у Гусятинському районі, код ЄДРПОУ суду 02886568, банк одержувача: ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31216206700116, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код отримувача коштів (код за ЄДРПОУ): 37373001) судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити негайне виконання рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд.

Суддя: Е. М. Баран