Постанова № 25309951, 06.07.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/3855/2012

06.07.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Євсєєнко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, інспектора ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренка Михайла Юрійовича про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, інспектора ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренка Михайла Юрійовича про притягнення до адміністративної відповідальності: просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.04.2012 року серії СН №101078 за ч.1 ст.122 КпАП України.

Вимоги мотивує тим, що 21.04.2012 р. відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення п. 12.4 ПДР України. У цей же день винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 260 грн. У постанові зазначено, що позивач, керуючи автомобілем Ніссан, р\н НОМЕР_1, 21.04.2012 року о 12 год. 35 хв. на автодорозі Сімферополь-Севастополь 46 км. + 600 м., рухався у населеному пункті зі швидкістю 84 км/год.

Позивач не вважає, що порушив ПДР України, оскільки він взагалі не бачив та не підписував наведений протокол про адміністративне правопорушення, який йому не було видано, та який неправомірно складений. Зауважив, що він пересувався у щільному транспортному потоці (колоні) зі швидкістю 60-70 км./год., вважає, що показники швидкості, встановлені приладом Візір 0810721, не можуть вважатися доказом скоєння ним наведеного правопорушення. Зауважив, що йому відповідачем не було надано документів на підтвердження проходження відповідної перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу Візір, за допомогою якого було встановлено наведене перевищення швидкості руху автомобіля позивача. Крім того, інспектором ДАІ не було взято до уваги його твердження та твердження свідків, що знаходилися у автомобілі, відповідно до яких позивач не порушував швидкісний режим, встановлений відповідно до чинного законодавства.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Підтримав пояснення, викладені у позові.

Відповідач інспектор ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренко Михайло Юрійович у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилався на безпідставність заявлених вимог, на обґрунтування доводів посилався на CD - диск із відеозаписом вчинення правопорушення, роздруківку-карту (у масштабі) місця правопорушення, оригінал та копію протоколу про адміністративне правопорушення тощо.

Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши позивача, відповідача інспектора ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренка М.Ю., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушенні її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судовим розглядом встановлено, що 21.04.2012 р. відносно позивача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення ним п.12.4 ПДР України, а саме: позивач, керуючи автомобілем Ніссан, р\н НОМЕР_1, 21.04.2012 року о 12 год. 35 хв. на автодорозі Сімферополь - Севастополь 46 км. + 600 м., рухався у населеному пункті зі швидкістю 84 км/год.

Постановою інспектора ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренка М.Ю. від 21.04.2012 року серії СН №101078 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості більш ніж 20 км./год.

Відповідно до положень п. 12.4. ПДР України, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш ніж 60 км/год.

Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України, та у відповідності до п.п.7.6, 28.9 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 року №111, інспектором ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренком Михайлом Юрійовичем, був здійснений відеозапис правопорушення, який наданий для огляду у судовому засіданні.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Інспектор ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренко М.Ю., складаючи відповідний протокол, вважав відеозапис достатнім доказом порушення позивачем ПДР України, у зв'язку з тим, що, як вбачається з наведеного запису, який був оглянутий у ході судового засідання позивач, за вищенаведених обставин рухався на своєму автомобілі у голові колони автотранспортних засобів, інші транспортні засоби його не обганяли, поряд з боків не рухалися. Швидкість руху коливалася від 84 до 87 км/год. Це спростовує твердження позивача, що інспектором можливо проводилися заміри інших транспортних засобів, а також те, що він рухався не більше ніж 80 км/год.

Посилання позивача на те, що йому відповідачем не було надано документів на підтвердження проходження відповідної перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу Візір, за допомогою якого було встановлено наведене перевищення швидкості руху автомобіля позивача, спростовується наданими відповідачем Свідоцтвом про перевірки робочого засобу «Візір» заводський номер 0810721, що була проведена ДП «Кримський науково-виробничого центру стандартизації, метрології і сертифікації», і встановлено, що наведений засіб вимірювальної техніки визнається придатним до застосування відповідно до експлуатаційної документації, посібника до експлуатації БКЮФ2.788.100 РЕ. Абсолютна погрішність вимірювання швидкості при стаціонарному, автоматичному режимі не більш ніж «+;- 1 км/год., в патрульному режимі не більш ніж «+;-» 2 км./год. При цьому, у протоколі інспектор зазначав номер даного свідоцтва.

Посилання позивача на те, що він взагалі не бачив та не підписував наведений протокол про адміністративне правопорушення, який йому не було видано, та який неправомірно складений, спростовується наданим відповідачем оригіналом протоколу про адміністративне правопорушення серії СН1№001608 від 21.04.2012 року, з якого вбачається, що позивач відмовився від підпису протоколу, отримання його копій та надання будь-яких пояснень, щодо обставин у ньому викладених. Факт відмови позивача підтверджується письмовими поясненнями свідків відмови - ОСОБА_5, ОСОБА_6, письмовим рапортом відповідача від 21.04.2012 року, складеним на ім'я начальника ДАІ м. Севастополя.

Пояснення позивача, що у протоколі та постанові не зазначено конкретного населеного пункту, де він рухався, суд вважає неспроможними в якості обґрунтованої підстави для задоволення позову, оскільки у вказаних документах вказане точне місце скоєння правопорушення: на автодорозі Сімферополь - Севастополь 46 км. + 600 м., що знаходиться у межах населеного пункту і було підтверджено відповідачем шляхом надання відповідної роздруківки-карти. З наведеної роздруківки вбачається, що місце вчинення позивачем правопорушення (перевищення встановленого режиму швидкості) знаходиться саме на зоні знаходження населеного пункту Верхе-Садове.

Суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні у повній мірі доказана правомірність своїх дій щодо складання як протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, та й винесення оскарженої постанови про адміністративне правопорушення.

Позивачем не надано жодних належних та достовірних доказів на спростування фактів та пояснень, приведених відповідачем, документальних підтверджень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення відносно позивача складена у відповідності до діючого законодавства, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, інспектора ДПС УДАІ УМВС України у м. Севастополі Петренка Михайла Юрійовича про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.

Постанова суду є статочною та оскарженню не підлягає.

Суддя