Рішення № 25303700, 13.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2012 р.Справа № 10/6/5022-336/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

за первісним позовом: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5

до відповідача : Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.02.2012р. №15 у справі №550-АД

за зустрічним позовом: Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5

про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна"

За участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Яроша О.П. завідувача сектору експертизи нормативних актів управління правового забезпечення Тернопільської міської ради, довіреність №1242/01від 16.03.2011р.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Чорномаз Н.Є. -начальника другого відділу досліджень та розслідувань на право представляти інтереси Тернопільського обласного територіального відділення, довіреність №562 від 08.02.2012р.

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28, Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи: Тернопільська міська рада, м. Тернопіль звернулася до господарського суду з позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі №550-УД від 21.02.2012 р., судові витрати стягнути з відповідача.

Вважає, що висновки, здійснені адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо порушення ним вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції є необґрунтованими , оскільки приймаючи рішення від 21.02.2012р. №550АД не вказала, яким чином рішення Тернопільської міської ради від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна" є антиконкурентним чи може призвести до обмеження конкуренції. Адміністративною колегією не досліджувався страховий ринок в частині страхування комунального майна (які страхові компанії станом на 2011-2012 рік проводять страхування комунального майна міста Тернопіль), не встановлено, яким чином розмір страхового платежу змінився у зв'язку з прийняттям рішення Тернопільською міською радою від 24.02.2011р. (не наведено вартість страхового платежу комунального майна станом до прийняття рішення №6/6/28 і після, чи він збільшився чи залишився таким самим).

У відзиві на позов №1519/10 від 04.05.2012р. Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заперечує позовні вимоги повністю. Зазначає, що згідно із частиною ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Посилається на ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за якою оскаржуваним рішенням відповідача кваліфіковані дії позивача визначає, що антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші їх дії чи бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

08 травня 2012 року відповідач по справі -Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а подало до господарського суду зустрічний позов в порядку статті 60 ГПК України, в якому просить прийняти зустрічний позов до розгляду та визнати недійсним рішення відповідача від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна".

Вказує , що відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковим для виконання. Однак, станом на день подання зустрічної заяви Тернопільська міська рада рішення №15 у справі №550-АД від 21.02.2012р. Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не виконала.

Відповідно ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Оскільки, позов Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України взаємно пов'язаний з позовом Тернопільської міської ради; позивачем по зустрічному позову дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, господарський суд ухвалою від 11.05.2012р. прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом та справу слуханням відкладено до 15 годин 29 травня 2012 року. В судовому засіданні 29 травня 2012 року оголошено перерву до 10 годин 12 червня 2012 року та 11 год. 15 хвилин 13 липня 2012 року в порядку статті 77 ГПК України.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечував.

Представники відповідача за первісним позовом в засіданні суду проти вимог первісного позову заперечували. Зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити зустрічний позов.

У судовому засіданні 13.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення господарського суду в порядку статті 85 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та п. 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Аналогічну правову позицію викладено у п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 3 від 23.03.2012 ) , де зазначено, що:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України ( 7/73 ) (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( 16/1-1425-ЕП ) розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2715-IV ), згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК).

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону ( 2210-14 ). Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ) встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 і 4-3 ГПК ( 1798-12 ).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення ( ст. 14 Закону "Про Антимонопольний комітет") .

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України " Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно ст. 24 Закону України " Про Антимонопольний комітет України " рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

У судовому засіданні встановлено, що адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було винесено рішення від 21.02.2012р. за №15 (справа №550-АД) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у відповідності до якого визнано дії Тернопільської міської ради по прийняттю рішення від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування в частині прийняття рішення, яке може призвести до обмеження конкуренції; Тернопільській міській раді припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом скасування рішення Тернопільській міській ради VІ сесії шостого скликання від 24.02.201р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна" про що повідомити територіальне відділення у місячний термін з дня отримання рішення.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що VІ сесією шостого скликання Тернопільської міської ради від 24.02.201р. прийнято рішення №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна".

Тернопільська міська рада, м. Тернопіль -є юридичною особою,яку включено до Єдиного реєстру підприємств та організацій України з організаційно-правовою формою -орган місцевого самоврядування та здійснює діяльність за КВЕД 75.11.4, який включає діяльність державних органів управління на рівні районів, міст, районів у містах.

Даним рішенням було затверджено Положення про страхування комунального майна згідно з додатком, доручено виконавчому комітету Тернопільської міської ради створити комісію з питань страхування комунального майна та затвердити перелік комунального майна, яке підлягає страхуванню, визначено що кошти які будуть надходити від страхування комунального майна, в т. ч. за участь в конкурсі зараховуються до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Тернополя.

Даним положенням передбачено, що страхування комунального майна м. Тернополя проводиться страховими компаніями визначеними за результатами конкурсу згідно з умовами конкурсу.

Окрім цього, додатком до Положення передбачені умови та порядок проведення конкурсного відбору, визначення переліку страхових компаній, яким доручається займатися страхуванням комунального майна, відповідно до яких до участі у конкурсі допускаються страхові компанії, які:

- зареєстровані у державних органах, здійснюють свою діяльність згідно із Законом України "Про страхування" та отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності;

- відрахують до бюджету міста не менше як 10 відсотків від страхових платежів, отриманих внаслідок страхування комунального майна;

- перерахують 2 000,00 грн. у бюджет міста за участь у конкурсі".

Пунктом 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною 3 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Тернопільська міська рада скористалася своїм правом на оскарження рішення позивача по первісному позові в порядку встановленому статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного №15 від 21.02.2012р. у справі №550-АД встановлено та підтверджується зокрема представленим додатком до Положення передбачено, що Комісія з числа страховика компаній -переможців визначає уповноваженого страховика. Положенням визначено, що уповноважений страховик -це страхова компанія, яка разом з Комісією, виконуючи свої зобов'язання як страховик, проводить організаційні заходи щодо інформування орендарів комунального майна про Положення, приймає участь у складанні переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають страхуванню, збирає серед страхових компаній-переможців конкурсу інформацію щодо кількості укладених договорів страхування, розмірів отриманих страхових платежів та наставши страхових випадків.

Як вказує представник Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України, згідно даного Положення, визначений Комісією уповноважений страховик з числа страхових компаній -переможців виконує свої зобов'язання як страховик, окрім цього: приймає участь у складанні переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають страхуванню; отримує доступ до інформації конкурентів стосовно: кількості укладених договорів, розмірів отриманих страхових платежів, наставших страхових випадків, надання уповноваженій особі вищезазначених повноважень може впливати на умови конкуренції на ринку страхування комунального майна та отримання неправомірних переваг у конкуренції.

У судовому засіданні представник Тернопільської міської ради вказує на те, що інформація про оголошення конкурсного відбору по визначенню переліку страхових компаній, яких буде уповноважено займатись страхуванням комунального майна була розміщена на офіційному сайті міської ради 06.05.2011р. та в газеті "Тернопіль вечірній" 11.05.2011р. №19. Дане пояснення підтверджується листом направленим на адресу відповідача по первісному позову №1905/08 від 27.03.2012р.. Таким чином Тернопільською міською радою забезпечено вільний та відкритий доступ страхових компаній до участі у конкурсному відборі.

Щодо визначення уповноваженого страховика позивач за первісним позовом та відповідача за зустрічним посилається на рішення Тернопільської міської ради, яке прийняте на шостому скликанні дев'ятнадцятої сесії від 16.02.2012р. №6/19/23 №"Про внесення змін в рішення міської ради від 24.02.2011 року №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна" яким вирішила: внести зміни в додаток до Положення про страхування комунального майна міста "Умови та порядок проведення конкурсного відбору по визначенню переліку страхових компаній, яким доручається займатися страхуванням комунального майна", затверджений рішенням міської ради від 24.01.2011р. №6/6/28: виключити абзаци 7,8; в абзаці 9 виключити слова: "та уповноважений страховик".

Статтею 2 закону України "Про страхування" передбачено, що законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших правовідносин, що передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритих торгів відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" та участь представника добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Отже, чинним законодавством України не передбачено проведення конкурсного відбору по визначенню страхових компаній, яким доручається займатися страхуванням комунального майна, що перебуває в оренді.

Згідно ст. 42 Закону України "Про страхування", держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умови вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку держави та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Статтею 17 вищезазначеного Закону встановлено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Окрім цього, згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотні умови договору оренди: об'єкт оренди, термін на який укладається договір оренди тощо, в тому числі і страхування орендарем взятого ним в оренду майна. А статтею 24 вищезазначеного Закону ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди. Орендоване майно страхується орендарем на корись того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що вимоги Тернопільської міської ради задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Сукупність встановлених Відділенням обставин дають підстави вважати, що прийняте рішення від 24.02.2011р. №6/6/28 відповідачем по зустрічному позову є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування в частині прийняття вищезазначеного рішення, яке може призвести до обмеження конкуренції.

Згідно п. 4. ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Так, відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011 року, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійними. Порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливили або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень часини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 550-АД та повноту їх встановлення в оспорюваному рішенні, суд дійшов висновку, що Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України із дотриманням вимог чинного законодавства України, всебічно, повно і об'єктивно розглянуло обставини справи № 550-АД, дослідило подані документи, належним чином проаналізувало правовідносини сторін.

Викладені в оспорюваному рішенні висновки Відділення відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи № 550-АД, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Рішення Відділення відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовують встановлені Відділенням обставини справи, які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тому первісний позов задоволенню не підлягає.

В зустрічній позовній заяві Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить визнати недійсним рішення відповідача від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна".

Суд вважає зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 1,6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

За приписами статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави , споживачів та суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними та фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема, рішень органів місцевого самоврядування у разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів комітету про скасування або зміну актів, прийнятих такими органами.

Частиною третьою п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12. 2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вказано, що пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України встановлено , що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Оскільки, статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до компетенції органів Антимонопольного комітету України віднесено прийняття рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасовувати або змінювати прийняте ними рішення, визнавати анти конкурентними дії органів влади, місцевого самоврядування, усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а тому Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вправі звернутися до господарського суду з позовом ( зустрічним позовом ) про визнання недійсним рішення відповідача від 24.02.2011р. №6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна" і такі його дії відповідають вимогам статті 48 Закону.

Проте, місячний строк для виконання пункту 2 рішення № 15 у справі №550-АД від 21.02.2012р. закінчився 27.03.2012 року та станом на час розгляду як первісного так зустрічного позовів, рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не виконано.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускається неправомірне обмеження конкуренції. А статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовні вимоги за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача , при відмові в позові - на позивача.

Відповідно до пункту 12 статті 5 Закону України "Про судовий збір" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах , що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції звільняються від сплати судового збору .

Згідно частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтею 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 6, 48,50,56,60, 82-85 Закону України "Про захист економічної конкуренції", господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Тернопільській міській раді, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5 у задоволенні первісного позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі №550-АД від 21.02.2012р.

2.Зустрічний позов Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а - задовольнити.

3.Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради м. Тернопіль вул. Листопадова, 5 від 24.02.2011 року № 6/6/28 "Про затвердження Положення про страхування комунального майна".

4.Стягнути з Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ідентифікаційний код 34334305 -1 073 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України. Видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

6.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

7.Повне рішення складено та підписано 18 липня 2012 року.

Суддя М.Є. Півторак