Постанова № 25303657, 17.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5017/348/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю прокурора: Посполітак О.П. -старший прокурор відділу військової прокуратури Південного регіону України

та представників сторін:

від ТОВ „Ханбер": Жуков Є.В. -за дорученням

від Міністерства оборони України: не з'явився

від Одеського МБТІ: не з'явився

від Південного Управління капітального будівництва: Михайлевська О.В. -за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області

від 08 червня 2012 року

у справі № 5017/348/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер"

до Міністерства оборони України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Одеське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України

про визнання права власності та визнання дій такими, що порушують умови договору

ВСТАНОВИЛА:

07.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ханбер" (далі позивач) з залученням до участі в розгляді справи в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Одеське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі МБТІ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі Управління) -про визнання дій такими, що порушують умови договору та визнання права власності.

Заявою від 21.03.2012 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю загальною площею 78,6 кв. м. та кам'яну огорожу загальною площею 504 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6, згідно Технічного паспорту виготовленого 16.02.2011 р. МБТІ, а також визнати дії Управління такими, що порушують умови чинного договору № 227/ДБ-40СП від 12.07.2005 р., посилаючись на те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за названим договором, а Управління ухиляється від виконання умов цього договору, внаслідок чого порушені права та охоронювані законом інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку.

МБТІ відзив на позов не надало.

У письмових запереченнях Управління позовні вимоги вважало безпідставними посилаючись на те, що позивачем чітко не зазначено, які саме умови договору порушені Управлінням, а також не визначено, що це за об'єкт, на який позивач просить визнати право власності. Крім того, у позові законодавче необґрунтовані підстави, чому позов пред'явлений саме до Управління, хоча власником спірного майна є Міністерство оборони України, а тому Управління не має повноважень щодо прийняття будь-яких рішень щодо цього майна, внаслідок чого належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України (далі Міністерство).

Ухвалою місцевого суду від 20.04.2012 р. за клопотанням позивача до участі в розгляді справи в якості належного відповідача залучено Міністерство, а також змінений процесуальній статус Управління з відповідача на 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Міністерство відзив на позов не надало та його представник в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за відсутністю представника відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2012 р. (суддя Меденцев П.А.) позов задоволений частково та за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 78,6 кв. м. та кам'яну огорожу загальною площею 504 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6, згідно Технічного паспорту виготовленого 16.02.2011 р. МБТІ. З Міністерства на користь позивача стягнуто 2820 грн. 30 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору, а також з останнього до державного бюджету України стягнуто 1073 грн. судового збору. В решті частині позову -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором № 227/ДБ-40СП від 12.07.2005 р., а Управління ухиляється від виконання умов цього договору, внаслідок чого порушені права та охоронювані законом інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за останнім права власності на спірні об'єкти.

Позовні вимоги про визнання дій Управління такими, що порушують умови договору № 227/ДБ-40СП від 12.07.2005 р. залишені місцевим судом без задоволення з посиланням на те, що ст. 16 ЦК України не містить в собі такого способу захисту порушених прав, як „визнання дій такими, що порушують умови договору".

В апеляційній скарзі заступник військового прокурора Південного регіону України (далі прокурор) просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно ухвалено з порушеннями норм процесуального права, так як відповідачем у справі є Міністерство, яке є центральним органом виконавчої влади, внаслідок чого, відповідно до вимог ст. 17 ГПК України, справа підсудна господарському суду м. Києва. Крім того, Міністерство не було своєчасно та належним чином повідомлено судом першої інстанції про день, час і місце розгляду справи, оскільки судова ухвала була направлена судом Міністерству не за місцем його знаходження (Повітофлотський проспект, 6 м. Києва-168), а за іншою адресою (вул. Грушевського, 30/1 м. Києва-21). Також, нежитлова будівля загальною площею 78,6 кв. м. та кам'яна огорожа загальною площею 504 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6 були передані Управлінням за актом прийому-передачі від 17.10.2005 р. за договором № 227/ДБ-40 від 12.07.2005 р. позивачеві у порушення вимог ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України", п. п. 5, 7, 8, 12 „Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919, так як рішення про реалізацію та відчуження будівлі КПП та огорожі Кабінетом Міністрів України не приймалося. Відчуження цього майна здійснювалось не Міністерством оборони України, а також не через організації, визначені Міністерством оборони України за результатами тендеру. Оцінка вартості цього військового майна перед її реалізацією взагалі не здійснювалась, а договором № 227/ДБ-40 від 12.07.2005 р. не передбачено обов'язку Управління передавати позивачеві будь-яке військове майно, внаслідок чого висновки місцевого суду про законність набуття позивачем права власності на назване спірне майно не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, а тому апеляційному суду слід відмовити у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні прокурор та представник Управління доводи апеляційної скарги підтримали, а представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Міністерство та МБТІ були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 20.04.2012 р. за клопотанням позивача до участі в розгляді справи в якості належного відповідача залучено Міністерство, а також змінений процесуальній статус Управління з відповідача на 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Таким чином, сторонами у справі є позивач та Міністерство (відповідач), а Управління та МБТІ є 3-ми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Як слідує з матеріалів справи Міністерство не було своєчасно та належним чином повідомлено судом першої інстанції про день, час і місце розгляду справи, оскільки судова ухвала була направлена місцевим судом Міністерству не за місцем його знаходження (Повітофлотський проспект, 6 м. Києва-168), а за іншою адресою (вул. Грушевського, 30/1 м. Києва-21).

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

Крім того, згідно додатку до Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 „Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади" Міністерство оборони України віднесено до числа центральних органів виконавчої влади.

За приписами ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є, зокрема, вищий чи центральний орган виконавчої влади, розглядаються господарським судом міста Києва; якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи (ч. 1 ст. 17 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 п. 20.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" -якщо позивач з якихось причин вважає, що одним із відповідачів зі справи має бути центральний орган виконавчої влади або державна адміністрація і у зв'язку з цим позовна заява подається до господарського суду м. Києва, або у разі передачі відповідної справи іншим господарським судом до цього суду, останній у процесі підготовки справи до розгляду вправі вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача або, за згодою позивача, - про заміну неналежного відповідача. Якщо у такому випадку справа стала підсудною іншому господарському суду, вона згідно із ч. 3 ст. 17 ГПК України має бути розглянута господарським судом міста Києва.

Оскільки, належним відповідачем у справі є лише Міністерство, яке є центральним органом виконавчої влади, то справа № 5017/348/2012 підсудна виключено господарському суду міста Києва.

Але, господарський суд Одеської області на цю обставину уваги не звернув, не передав справу для розгляду за підсудністю та розглянув її з порушенням правил виключної підсудності, не застосував норму процесуального права, яка підлягала застосуванню (ч. 1 ст. 17 ГПК України) та порушив наведений припис ч. 4 ст. 16 ГПК України.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України рішення місцевого суду в будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо це рішення прийнято з порушенням правил предметної або територіальної підсудності.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду у справі підлягає скасуванню ще й із зазначеної підстави.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України викладених у п. 25 інформаційного листа від 14.08.2007 р. № 01-8-675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" -у разі скасування рішення місцевого господарського суду з підстав порушення територіальної підсудності, апеляційна інстанція має повернути матеріали справи до зазначеного місцевого господарського суду, а останній, з урахуванням наведеного в постанові апеляційної інстанції, - надіслати ці матеріали за встановленою підсудністю в порядку статті 17 ГПК України.

Однак, виходячи з сформованої судової практики Вищого господарського суду України (постанови від 21.07.2009 р. у справі № 30/177-08-3388, від 27.01.2011 р. у справі № 11/195-09-5670 та інші) справа може бути скерована судом апеляційної інстанції безпосереднього до господарського суду м. Києва.

Приймаючи до уваги, що рішення місцевого суду скасовується, а справа направляється для розгляду в іншій суд за підсудністю, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки вищенаведене унеможливлює розгляд справи по-суті Одеським апеляційним господарським судом.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2012 р. у справі № 5017/348/2012 -скасувати, а матеріали справи № 5017/348/2012 направити, в порядку ч. 1 ст. 17 ГПК України, до господарського суду міста Києва за встановленою ч. 4 ст. 16 ГПК України виключною підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.