Ухвала суду № 25302861, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.07.12№ 05-5- 39 / 3779

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україниський інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ема-Цемент"

про стягнення 142 368,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 949/01/04 від 11.07.2012 р. і додані до неї документи, повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно листа Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049 банківські реквізити для сплати судового збору до Господарського суду міста Києва наступні:

ОдержувачГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)Банк одержувачаГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)ЄДРПОУ37993783МФО820019Рахунок31215206783001Код платежу22030001Призначення платежуСудовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

З доданих до позовної заяви платіжних доручень № 11 від 10.07.2012 р. (за подання позовної заяви майнового характеру) та № 110 від 10.07.2012 р. (за подання заяви про забезпечення позову) вбачається, що позивачем при сплаті судового збору не вірно вказано реквізити Одержувача та Банка одержувача - фактично зазначено ГУ ДКУ у м. Києві, тоді як належало зазначити ГУ ДКСУ у м. Києві.№ 11 від 10.07.2012 р. (за подання позовної заяви майнового характеру) та № 110 від 10.07.2012 р.

Отже, платіжні доручення № 11 від 10.07.2012 р. та № 110 від 10.07.2012 р. не приймається судом у якості належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви № 949/01/04 від 11.07.2012 р. та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви копію фіскального чеу № 2641 від 11.07.2012 р. та копію опису вкладення у цінний лист від 11.07.2012 р.

Натомість, суд звертає увагу, що згідно наведеної копії опису вкладення у цінний лист, адресату направлено "Позовну заяву з додатками" (1 шт. на 30 арк.), однак при цьому з опису не вбачається яку саме позовну заяву направлено адресату - номер та дата позовної заяви в описі не зазначені, тоді як фактично до суду подано позовну заяву № 949/01/04 від 11.07.2012 р.; крім того, перелік додатків в описі вкладення у цінний лист не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов"язку надіслати відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати копії фіскального чеку № 2641 від 11.07.2012 р. та опису вкладення у цінний лист від 11.07.2012 р. в якості виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві у якості місцезнаходження відповідача вказано адресу: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, та саме на цю адресу позивач направив "Позовну заяву з додатками".

В той же час, позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачу вказаної у позовній заяві адреси. Більш того, додані до позовної заяви документи (договір № 30465 на виконання проектних робіт від 16.09.2010 р., додаткова угода № 2 від 13.07.2011 р. до вказаного договору, акти здачі-приймання науково-технічної продукції від 14.03.2012 р., від 27.03.2012 р.) свідчать про належність відповідачу іншої адреси: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13. Докази направлення позовної заяви № 949/01/04 від 11.07.2012 р. і доданих до неї документів на останню зазначену адресу позивачем до позовної заяви не додані.

Як визначено в абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб"єкта господарювання. Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені.

За таких обставин, суду не доведено підставність зазначення позивачем у позовній заяві у якості місцезнаходження відповідача саме адреси: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20.

Тож, враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За наведених обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега