Рішення № 25301797, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5809-2012 09.07.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»

Про стягнення 141 745,91 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № 93/2012/02/13-9 від 13.02.12 р.

Цурка Н.О. -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.

від відповідача: Коновчук Л.М. -дов. № б/н від 09.11.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»про стягнення 129 764,08 грн. основного боргу, 5 673,30 грн. інфляційної складової боргу, 3 754,34 грн. трьох відсотків річних та 2 554,19 грн. пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377031 від 21.10.04 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/5809-2012, призначено справу до розгляду на 06.06.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, через службу діловодства господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника у судовому розгляді іншої справи.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зайнятість представника відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а також наданні господарському суду витребуваного письмового відзиву на позову. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. За таких обставин з наведених відповідачем підстав розгляд справи не відкладався.

Проте, приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду, господарський суд ухвалою від 06.06.12 р. відклав розгляд справи на 09.07.12 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 04.05.12 р. № 5011-37/5809-2012; зобов'язав позивача надати довідку про стан розрахунків між сторонами станом на день розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 09.07.12 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду від 06.06.12 р. довідку про стан заборгованості станом на 09.07.12 р., яку було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377031 від 21.10.2004 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 9377031 від 21.10.2004 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 9377031 від 21.10.2004 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 30 (31) число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 4 -не пізніше 1 (2) числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 9377031 від 21.10.2004 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 9377031 від 21.10.2004 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29, розрахункова група, тел. 227-86-83, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з липня 2010 р. до березня 2012 р., а також відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.07.10 р. до 01.04.2012 р. становила 668 050,41 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 9377031 від 21.10.2004 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 532 286,33 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 129 764,08 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»про стягнення 129 764,08 грн. основного боргу, 5 673,30 грн. інфляційної складової боргу, 3 754,34 грн. трьох відсотків річних та 2 554,19 грн. пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9377031 від 21.10.04 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 9377031 від 21.10.04 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Позивачем 09.07.12 р. була надана довідка про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ТОВ «Житлдобуд-1»за період з квітня 2012 р. до червень 2012 р., з якої вбачається, що станом на момент прийняття рішення у даній справі у відповідача відсутній борг.

При цьому, частина основного боргу в розмірі 13 181,09 грн. була погашена 30.04.12 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 13 181,09 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Також судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 9377031 від 21.10.04 р. за період з 01.07.10 р. до 01.04.12 р. у розмірі 116 582,99 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 116 582,99 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 9377031 від 21.10.04 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

ПАТ «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 5 673,30 грн. інфляційної складової боргу та 3 754,34 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9377031 від 21.10.04 р. за період з серпня 2010 р. до квітня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»за період з серпня 2010 р. до квітня 2012 р. підлягають 4 680,66 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9377031 від 21.10.04 р. станом на 01.04.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 754,34 грн. трьох відсотків річних за період з серпня 2010 р. до квітня 2012 р.

ПАТ «Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 2 554,19 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 9377031 від 21.10.04 р. за період з грудня 2011 р. до квітня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 9377031 від 21.10.04 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 9377031 від 21.10.04 р. та додатками до нього за період з грудня 2012 р. до квітня 2012 р. становить 2 554,19 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»підлягає задоволенню частково.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви було недоплачено судовий збір в установленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.11 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ціни позову у справі № 5011-37/5809-2012 позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 834,92 грн., тоді як згідно з платіжним дорученням № 1552 від 23.04.12 р. було сплачено 2 783,84 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з ТОВ «Житлобуд-1»на користь ПАТ «Київенерго»2 500,37 грн. витрат на сплату судового збору, а з ТОВ «Житлобуд-1»в дохід Державного бюджету України за розгляд справи № 5011-37/5809-2012 недоплачена сума судового збору у розмірі 51,08 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 16-Д, код ЄДРПОУ 30044995) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 3 754 (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 34 коп. трьох відсотків річних, 2 554 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 19 коп. пені та 2 551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 116 582,99 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 16-Д, код ЄДРПОУ 30044995) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 08 коп. судового збору за розгляд позовної заяви Господарським судом міста Києва.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 13.07.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.