Рішення № 25301763, 10.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2012 р. Справа 14/40/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 204/2)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лауд" (21009, м. Вінниця, вул. І. Бевза, буд. 34)

про стягнення 66825,09 грн. заборгованості,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники :

позивача: Никоноров Є.В., довіреність № б/н від 01.03.2012 р., паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Чернівецькій області 21.06.1995р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛАУД" 66825 грн. 09 коп. за порушення умов договору поставки №200511 від 20.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14 травня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/40/2012/5003 та призначено до розгляду на 29.05.2012 року.

Ухвалами суду від 29.05.2012 р. та від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням останнім витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів.

На визначену дату (10.07.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 21036 21586867 від 06.07.2012р., підписаного представником останнього 02.07.2012р.

Слід зазначити, що уся поштова кореспонденція відповідачу надсилалась за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лауд" укладено договір поставки № 200511 (а.с. 18-20).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов"язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна), які є невід"ємною частиною Договору.

Згідно із п.1.2. Договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід"ємним додатком до договору.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості на протязі 10 календарних днів після передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставленій по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений товар повинен бути сплачений покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Право власності на повертаємий товар, а також ризик його випадкового знищення (пошкодження) переходить від покупця до постачальника з моменту підписання сторонами накладної на повернення (іншого первинного документа), яка свідчить про те, що товар був повернений постачальнику (п. 5.2.2 Договору).

Згідно із п. 7.2. Договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов"язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня покупець зобов"язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 (тридцять шість )% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поставки позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №БП-0000016 від 20.05.2011 р. на суму 43400 грн. (а.с. 21), №БП-0000192 від 03.06.2011 р. на суму 46610 грн. (а.с. 23), №БП-0000203 від 15.06.2011 р. на суму 42800 грн. (а.с. 25), №БП-0000381 від 06.07.2011 р. на суму 42000 (а.с.27), №БП-0000483 від 14.07.2011 р. на суму 42000 грн. (а.с. 29), №БП-0000685 від 02.08.2011 р. на суму 42000 грн. (а.с. 31), №БП-0000914 від 26.08.2011 р. на суму 40200 грн. (а.с. 33), №БП-0001274 від 23.09.2011 р. на суму 40200 грн. (а.с. 35), №БП-0001442 від 07.10.2011 р. на суму 30150 грн. (а.с. 37), №БП-0002045 від 23.11.2011 р. на суму 37400 грн. (а.с. 39).

Всього згідно Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 406760 грн.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача, Поліщук І.М., на видаткових накладних, яка отримала товар на підставі довіреностей №3 від 20.05.2011 р. (а.с. 22), №7 від 02.06.2011 р. (а.с. 24), №10 від 15.06.2011 р. (а.с. 26), серії ААА №012766 від 05.07.2011 р. (а.с. 28), серії ААА №012772 від 14.07.2011 р. (а.с. 30), серії ААА №012782 від 02.08.2011 р. (а.с. 32), серії ААА №012798 від 26.08.2011 р. (а.с 34), серії ААА №012814 від 23.09.2011 р. (а.с. 36), серії ААА №012826 від 07.10.2011 р. (а.с. 38), №25 від 23.11.2011 р. (а.с. 40). Останній розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 361760 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.55), поясненнями позивача, іншими матеріалами справи.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Крім того, судом вживалися заходи з метою з'ясування чи у податкові звітності відповідача відображено господарські операції із позивачем на виконання умов договору поставки, для цього було зроблено запит до податкового органу за місцем реєстрації платника податку. В результаті чого надісланою податковим органом інформацією підтверджено факт відображення в податковій звітності відповідача господарських операцій на виконання умов вказаного Договору.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №200514 від 20.05.2011 р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 45000 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6670 грн. 92 коп. пені, 14440 грн. 58 коп.- 36 % річних за користування чужими коштами, 713 грн. 59 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У ст.ст.6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2. Договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов"язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня покупець зобов"язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 (тридцять шість )% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 36% річних за користування чужими коштами, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 36% річних за користування чужими коштами, інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 36% річних за користування чужими коштами, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). При цьому суд зазначає, що хоча позивачем не було надано для огляду оригінали довіреностей серії ААА №012782 від 02.08.2011р., серії ААА №012826 від 07.10.2011р., №25 від 23.11.2011р. на отримання товару, проте факт здійснення господарських операцій відповідно до вказаних довіреностей відображено в податковій звітності відповідача.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лауд" (21009, м. Вінниця, вул. І. Бевза, буд. 34, код ЄДРПОУ 36243372) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 204/2, код ЄДРПОУ 37507220) 45000 грн. (сорок п'ять тисяч гривень) основного боргу; 6670 грн. 92 коп. (шість тисяч шістсот сімдесят гривень дев'яносто дві копійки) пені; 14440 грн. 58 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок гривень п'ятдесят вісім копійок) 36% річних за користування чужими коштами; 713 грн. 59 коп. (сімсот тринадцять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат; 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 204/2)

3 - відповідачу (21009, м. Вінниця, вул. І. Бевза, буд. 34)