Рішення № 25301755, 10.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2012 р.

Справа 19/39/2012/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" ( вул. Червона, буд 37 прим.2, м. Дніпропетровськ,49069)

до:Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" ( вул. Промислова ,1 м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

про стягнення заборгованості 601690,92 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Бобров В. В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" до відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли про стягнення заборгованості 601690,92 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 22.06.2012 року.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

При цьому від обох представників, через канцелярію суду, надійшли клопотання про відкладення розгляду справ, в зв'язку з неможливістю направити в судове засідання уповноважених представників.

Враховуючи відсутність представників сторін, клопотання про відкладення розгляду справи та неподання останніми необхідних доказів витребуваних ухвалою суду, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що позивачем було подано клопотання про заміну первісного відповідача відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" на належного відповідача - публічне акціонерне товариство "Ладижинський завод силікатної цегли" в зв'язку з тим, що останній змінив найменування.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про його відхилення, про що зазначено в ухвалі про відкладення розгляду справи від 22.06.2012 року. Даною ухвалою призначено розгляд справи на 10.07.2012 року.

В судове засідання 10.07.2012 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поштове повідомлення про отримання останнім ухвали про відкладення розгляду справи від 22.06.2012 року в матеріалах справи відсутнє.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з ЄДРЮОФОП № 14022112 місцезнаходженням відповідача значиться вул. Промислова ,1 м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 22.06.2012 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.02.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" та відкритим акціонерним товариством "Ладижинський завод силікатної цегли" був укладений договір купівлі продажу вапняку № 705 ГДП ( далі договір).

При цьому суд зазначає, що відкрите акціонерне товариство "Ладижинський завод силікатної цегли" змінило свою назву на публічне акціонерного товариство "Ладижинський завод силікатної цегли", що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП серія АЄ №904725.

В п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Виходячи із змісту п.5 розділу ХVII Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу акціонерного товариства з відкритого на приватне або публічне є зміною його найменування, що не розцінюється судом як реорганізація і в свою чергу не є підставою для заміни неналежного відповідача належним.

Відповідно до п.1.1. договору - продавець продає, а покупець купує на умовах, передбачених даним договором, вапняк ( далі продукція), за ціною, у кількості і найменуванні, зазначених у Специфікації, що оформляється як додаток до договору і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом п. п.2.1.,2.2.,2.3. договору обумовлено поставку продукції, зазначеної в п.1.1.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на продукцію, що поставляється є договірною. Кількість та ціна продукції, що поставляється, вказуються в специфікації - додатку до договру. В вартість продукції включені витрати по її навантаженню.

Відповідно до п.3.3. договору оплата за кожну партію продукції здійснюється у вигляді 100% передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата за продукцію може бути здійснена без отримання від покупця 100% передоплати. В такому разі оплата за фактично отриману продукцію здійснюється на протязі 7 календарних днів з дати поставки продукції, і вважається, що сторони погодились на дані умови.

Специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною договору, визначено кількість та ціну продукції, що має бути поставлена. Дана специфікація обопільно підписана сторонами та скріплена мокрими печатками.

На підставі договору позивачем на адресу відповідача було відвантажено продукції у кількості 3 451,62 тон за цінами відповідно до специфікації: 33,52 т. по ціні 87,5 грн. без ПДВ та 3 418.1 т. по ціні 145,83 грн. без ПДВ. Загальна сума проданої продукції склала 601 690,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Підтвердженням того, що позивач відвантажив продукцію, а відповідач її отримав є видаткові накладні та перевізні документи, а саме : видаткова накладна № 178 від 02.03.2012 року та товарно-транспортна накладна № 1 від 02.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 33,52 т. на суму 3 519,60 грн.; видаткова накладна № 204 від 08.03.2012 року та залізнична накладна № 37660941, № 37660958 від 08.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 687 т. на суму 120222,25 грн.; видаткова накладна № 220 від 14.03.2012 року та залізнична накладна № 37740362 від 14.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 679,6 т. на суму 118 927,28 грн.; видаткова накладна № 235 від 16.03.2012 року та залізнична накладна № 37769189 від 16.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 685,6 т. на суму 119 977,26 грн.; видаткова накладна № 270 від 22.03.2012 року та залізнична накладна № 37839511 від 22.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 683,2 т. на суму 119 557,06 грн.; видаткова накладна № 286 від 24.03.2012 року та залізнична накладна № 37868569 від 24.03.2012 року, згідно яких відповідачем отримано 682,8 т. на суму 119 487,26 грн.

Враховуючи викладене, позивач виконав свої зобов'язання передбачені договором, відповідач не сплатив кошти за поставлену продукцію, чим порушив умови договору.

27.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою ( № 139 від 27.04.2012 року) щодо сплатити боргу по договору. Дану вимогу відповідач отримав 11.05.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи, та яка залишена останнім без задоволення.

При цьому позивачем були надані акти звірки взаєморозрахунків від 31.03.2012 року та 27.04.2012 року, які обопільно підписані сторонами та скріплені мокрими печатками. Тобто, враховуючи викладене відповідач визнає борг, але не сплачує.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 08.02.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 601 690,92 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" ( вул. Промислова ,1 м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 00294020 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"( вул. Червона, буд 37 прим.2, м. Дніпропетровськ,49069, р/р 2600730211802 у ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 31261769 ) 601 690,92 грн. заборгованості, 12 033,82 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 16 липня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Червона, буд 37 прим.2, м. Дніпропетровськ,49069)

3 - відповідачу ( вул. Промислова ,1 м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)