Постанова № 25301614, 17.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5015/239/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С., суддів:Студенця В.І. , Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромбуд"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 рокуу справі№ 5015/239/12 Господарського суду Львівської області за позовомНовороздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка"до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Західпромбуд"

про стягнення 121 548,94 грн. За участю представників сторін:

позивача: Кузик А.О., Галечко О.Б.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромбуд" про стягнення 93 489,39 грн. основного боргу, 11 310,90 грн. пені, 2351,32 грн. штрафу та 397,33 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. у справі

№ 5015/239/12, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року вищевказане рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позову: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 93 489,39 грн. основного боргу, 2 351,32 грн. річних, 14 397,33 грн. інфляційних та 2 204,75 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 102,27 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західпромбуд" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова господарського апеляційного суду -скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд Львівської області виходив з того, що наданий позивачем акт звірки розрахунків підписаний зі сторони як позивача, так і зі сторони відповідача невстановленими особами (без зазначення прізвищ та ініціалів) і не підписаний головним бухгалтером ТзОВ "Західпромбуд". При цьому, суд першої інстанції вказав про те, що зазначений акт звірки не містить розшифровки наданих послуг і не має жодної прив'язки до укладеного між сторонами договору № 6/9 від 26.02.2008 р., з нього вбачаються лише номера рахунків за техумови на електропостачання, на газопостачання, послуги ЗЦ, послуги АТЦ, за електроенергію та інше. Крім того, із зазначеного акту звірки вбачається, що остання оплата послуг (без зазначення яких саме послуг) була здійснена відповідачем у грудні 2008 року. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем подана лише ксерокопія вказаного акту, яка належним чином не була завірена, а тому не може бути доказом, у розумінні ст.33 ГПК України, визнання відповідачем свого боргу. Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності місцевим судом було задоволено. З огляду на викладені обставини, місцевим господарським судом був зроблений висновок, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, без поважних причин.

Скасовуючи зазначене рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд не врахував, що перебіг позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України був перерваний, оскільки 01.12.2010р. сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість у розмірі 94 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в період з березня 2008 року по вересень 2008 року позивач надав відповідачу послуги роботи вагонів думпкарів для перевезення сипучих матеріалів, що підтверджується актами прийому -передачі вагонів думпкарів та специфікацією до договору .

Як стверджував позивач, заборгованість за надані послуги станом на 01.01.2009 року складала 93489,39 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена претензія №11-661 від 30.09.2010 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до п.3.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нарахована пеня в розмірі 11 310,90 грн., штраф в сумі 2351,32 грн., та інфляційні нарахування в розмірі 14 397,33 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності , передбачений статтею 257 ЦК України, та не надав жодних доказів , які б перешкоджали йому звернутися з даним позовом у встановлений статтями 256, 257 ЦК України строк.

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як було зазначено, послуги надавались позивачем в період з березня по вересень 2008 року, кінцевий термін розрахунків за які, згідно п.3.3. укладеного Договору, повинен був бути здійснений в жовтні 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позивач стверджував, що підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 року , долученого до матеріалів справи, перериває перебіг позовної давності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказане твердження позивача, оскільки долучений позивачем акт звірки взаєморозрахунків дійсно не містить жодної прив'язки до договору № 6/9 від 26.02.2008 року, не підписаний головним бухгалтером ТзОВ "Західпромбуд, підписи вчинені особами без зазначення їх прізвищ. Отже, суд першої інстанції підставно виходив з того, що зазначений акт не можна вважати доказом визнання відповідачем боргу перед позивачем , а отже і доказом переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Копії документів мають бути засвідчені згідно п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно вказав, що подана позивачем ксерокопія акту звірки розрахунків (не завірена належним чином на предмет її відповідності оригіналу) не може бути єдиним і беззаперечним доказом визнання відповідачем свого боргу в порядку, передбаченому ч.1 ст.264 ЦК України, а отже позивач звернувся до суду з даним позовом зі спливом строку позовної давності.

Згідно статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги норми діючого законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки ним було зроблений неправомірний висновок щодо переривання строку позовної давності на підставі акту звірки взаєморозрахунків від 01.12.2010р., також апеляційний суд не надав зазначеному документу жодної правової оцінки та не дослідив його, тому прийнята у справі постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромбуд" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012р. по справі № 5015/239/12 скасувати. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2012 року залишити в силі.

Стягнути з Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Західпромбуд" витрати по сплаті судового збору при поданні касаційної скарги в сумі 1701,67 грн.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:В. Студенець Н. Нєсвєтова