Рішення № 25301495, 12.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.12 р. Справа № 5006/12/103/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Артемівської міської ради, Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м. Артемівськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ

про стягнення 14813,83рн.

від Прокурора: Голубнича О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрєєв А.А. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 10.07.2012р. на 12.07.2012р. на 11год. 10хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Артемівським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Артемівської міської ради, Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м. Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8828,02грн., пені в сумі 5283,85грн., 3% річних та сумі 701,96грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №173/07 від 26.06.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у період з 26.02.2009р. по 29.05.2009р. в сумі 8828,02грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5283,85грн., 3% річних та сумі 701,96грн. За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди є порушенням інтересів держави, оскільки не формується місцевий бюджет та не надходять кошти, за рахунок яких повинно забезпечуватись виконання соціально-економічних програм міста.

Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради супровідним листом від 19.06.2012р. надало суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов визнає частково та підтверджує наявність заборгованості на суму 3570,03грн., яка виникла у період з 2008р. по травень 2009р., оскільки саме в травні 2009р. відповідачем було повернуте нерухоме майно позивачу та з цього моменту відповідач вже не користувався нежитловим приміщенням.

За клопотанням прокурора та представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) 26 червня 2007р. було укладено договір №173/07 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове напівпідвальне приміщення), на підставі рішення виконкому Артемівської міської ради від 17.08.2005р. №601 для використання його з метою, визначеною даним рішенням, для розміщення точки громадського харчування, загальною площею 91,4кв.м., яке знаходиться на балансі комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» та розташоване в будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська і складає 567,63грн. без ПДВ.

За приписами п.3.2. договору оренда плата встановлюється в грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єкта оренди Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. (п.3.3. договору).

Пунктом 4.8. договору встановлено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до умов п.7.2. договору за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відношень Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Строк оренди встановлюється з 26.06.2007р. до 23.06.2008р. (п.8.1. договору). Даний договір підписано обома сторонами.

До укладеного договору між сторонами 26.06.2007р. було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 91,4кв.м., що знаходиться за адресою: м. Артемівськ, АДРЕСА_2. Акт підписано обома сторонами.

Додатковою угодою від 12.06.2008р. сторони продовжили строк дії договору оренди №173/07 від 26.06.2007р. оренди нерухомого майна з 24.06.2008р. до 23.06.2009р.

Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради №429 від 09.09.2009р. припинено договір оренди об'єкта права комунальної власності територіальної громади м. Артемівськ, який укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно його заяви.

29 травня 2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №821 з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 3570,03грн., яка виникла за відповідачем станом на 27.05.2009р.

27 травня 2009р. між сторонами було складено та підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3468,29грн.

Відповідачем 08 липня 2009р. було складено та підписано зобов'язання, яке посвідчене приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Пигіда С.І., відповідно до якого він зобов'язався до 01.01.2010р. сплатити позивачу орендну плату в сумі 3600,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з лютого 2009р. по листопад 2009р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 8828,02грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5283,85грн. та 3% річних в сумі 701,96грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про часткове стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку суми позову сума заборгованості з орендної плати розрахована позивачем за період з лютого 2009р. по листопад 2009р. на суму 8828,02грн. (а.с.13). Нарахування заборгованості по листопад 2009р. представник Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради обґрунтував тим, що саме в листопаді 2009р. відповідачем було повернуто майно, в підтвердження чого надав суду акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 05.11.2009р.

Однак як вбачається із змісту самої позовної заяви прокурором було зазначено, що відповідачем порушені зобов'язання за договором оренди №173/07 щодо сплати орендної плати саме у період з 26.02.2009р. по 29.05.2009р. (дата акту приймання-передачі). На тому, що нерухоме майно було повернуто у травні 2009р. також наполягає відповідач.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що акт приймання-передачі від 05.11.2009р. був складений та підписаний без участі представника відповідача та в самому акті зазначено, що ключі від приміщення знаходилися у слюсарів, які проводили огляд опалювальної системи приміщення. Крім того в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на претензію №821 від 29.05.2009р., в якій міститься вимога щодо сплати суми боргу у розмірі 3570,03грн, яка виникла станом на 27.05.2009р. Також позивач посилається на акт звірки заборгованості, який був складений між сторонами за період з січня 2009р. по травень 2009р. та відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3468,29грн. Нотаріально посвідченим зобов'язанням щодо сплати заборгованості за договором оренди, на яке також посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідач зобов'язується сплатити суму боргу у розмірі 3600,00грн.

Враховуючи надані позивачем докази, зміст позовної заяви та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором оренди №137/07 між сторонами існували до травня 2009р. включно, оскільки саме в травні 2009р. відповідач повернув орендоване ним майно та саме з цього місяця перестав ним користуватися. Відтак, виходячи з наданого позивачем розрахунку суми боргу суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заборгованості з лютого 2009р. по травень 2009р. в сумі 3489,11грн., оскільки саме за цей період відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №173/07 від 26.06.2007р. належним чином не виконав, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того у судовому засіданні відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3570,03грн., яка була заявлена позивачем в претензії, однак оскільки при визначенні суми боргу суд відштовхувався від наданого позивачем розрахунку, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8828,02грн. підлягають задоволенню частково в сумі 3489,11грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 701,96грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 701,96грн. є арифметично вірними, однак підлягають задоволенню частково в сумі 300,53грн., які нараховані на суму боргу за період з лютого 2009р. по травень 2009р.

Щодо стягнення пені в сумі 5283,85грн. на підставі умов п. 7.2. договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів п.6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені він здійснений у період 26.02.2009р. по 01.03.2012р., тобто за період більше ніж півроку. Відтак за розрахунком суду, здійсненим за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та на суму боргу, яка виникла у період з лютого 2009р. по травень 2009р. стягненню підлягає пеня в сумі 380,42грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Артемівської міської ради, Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м. Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8828,02грн., пені в сумі 5283,85грн., 3% річних та сумі 701,96грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єктів оренди Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг (84500, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, на р/р 26001051806650, МФО 335496, код ЄДРПОУ 34215406, Донецьке РУ «Приватбанк») заборгованість з орендної плати в сумі 3489,11грн., пеню в сумі 380,42грн. та 3% річних та сумі 300,53грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 453,07грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.07.2012р.

Суддя Тоцький С.В.