Постанова № 25299360, 02.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 липня 2012 року 09:10 № 2а-4811/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24436,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6109,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310. Так, представником державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій. Разом з тим, письмових заперечень на позовну заяву представником відповідача суду не надано.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2012 не з'явився, вимог суду щодо надання письмових заперечень на позовну заяву не виконав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-4811/12/2670 у письмовому провадженні на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»(код ЄДРПОУ 30574594) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс» (код ЄДРПОУ 35573967) за період з 01.03.2008 по 30.09.2010.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2008 року -у сумі 24003 грн., за вересень 2009 року -у сумі 13580 грн., за жовтень 2009 року -у сумі 10 856 грн., всього на загальну суму 48 433 грн.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що на момент перевірки по висновкам акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2008 року закінчився строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, відповідач не визначав позивачеві в цій частині грошове зобов'язання.

На підставі акту перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594 державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24436,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6109,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», суд виходить з наступного.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594 висновки щодо порушення позивачем приписів статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»за договором транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 №01/08-ДЄ, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

На підтвердження виконання умов договору від 01.08.2008 №01/08-ДЄ позивачем надані суду копії: договору транспортної експедиції від 01.08.2008 №3/ТЄО із додатками №15, №16, №17, №18, №20, №21; копії листів товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»щодо переадресації бензину від 25.08.2009 №5.1-2430, від 27.08.2009 №5.1, від 31.08.2009 №5.1; копію договору по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 №01/08-ДЄ із додатками №1 від 01.08.2008 і від 01.08.2009 та додатковими угодами до цього договору від 24.03.2009 №1, від 01.07.2009 №2; копії актів приймання-передачі послуг по договору №01/08-ДЄ від 31.10.2009, 30.09.2009; копії листів товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»без номерів та без дат; копії податкових накладних від 30.09.2009 №108, від 31.10.2009 №85, виписка по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»без печатки банку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», вказано на висновки актів перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594, від 06.07.2011 №833/23-12/35573967, постанову Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2010 у справі №1-266/10 про звільнення ОСОБА_1 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс») від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу приватного підприємства «Фінпан-Україна».

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»були директор - ОСОБА_1 за період з 01.03.2008 по 31.04.2009 та директор - ОСОБА_2 за період з 01.05.2009 по день підписання акту перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»та підроблення реєстраційних документів, за ознаками складу злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України. Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого, проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Печерському районі місті Києва від 22.02.2010, допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочинів передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України, повідомив, що особисто здійснювати керування та управління товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не мав на меті; до відповідних органів з метою отримання печатки товариства не звертався; жодних функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор не виконував; рішення про укладення договорів та перерахування грошових коштів не приймав; грошових коштів до складу статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не вносив; майно не передавав; господарських та бухгалтерських документів не підписував.

Відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_2, відібраних молодшим о/у ВБЕЗ Жовтневого РУГУ МВС в м.Тираспіль, встановлено, що допитана мети займатися підприємницькою діяльністю від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не мала, оскільки діяла за грошову винагороду, податкову звітність до органів державної податкової служби не подавала.

Аналізуючи зазначені обставини, а також документи, на які посилається позивач як на підтвердження реальності господарських операцій, суд наголошує на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»(клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»(експедитор) укладено договір транспортної експедиції №3/ТЄО, згідно з яким клієнт доручає, а експедитор забезпечує організацію транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням світлих нафтопродуктів залізничним транспортом по території України.

Відповідно до додатків до цього договору від 01.09.2009 №15, від 01.09.2009 №16, від 14.09.2009 №17, від 18.09.2009 №18, від 01.10.2009 №20 та від 01.10.2009 №21 експедитор зобов'язувався забезпечити клієнту транспортно-експедиційне обслуговування вантажу (бензіну А-92 та дизельного палива) залізним транспортом у вересні та жовтні 2009 року .

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2012 №413391, що міститься в матеріалах справи, до основних видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»належить, зокрема, організація перевезення вантажів.

За таких обставин організація перевезення вантажів відноситься до основних видів діяльності позивача. Умови договору транспортної експедиції від 01.08.2008 №3/ТЄО не передбачають залучення до виконання умов цього договору третіх осіб без попереднього письмового узгодження іншої сторони.

Разом з тим, між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»(клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(експедитор) укладено договір по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 №01/08-ДЄ, згідно з яким клієнт доручає, а експедитор забезпечує організацію транспортно-експедиційних послуг вантажів клієнта.

При цьому, позивачем не надано суду докази отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс», клієнта за договором транспортної експедиції від 01.08.2008 №3/ТЄО, відповідного погодження щодо передачі інформації по вантажу, який підлягав перевезенню, товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс».

Умови договору по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 №01/08-ДЄ передбачають наявність документів, підтверджуючих походження вантажу, наявність письмових заявок клієнта (товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»), актів звірки послуг та розрахунків. Відповідні документи позивачем суду надані не були.

Позивачем також не надано суду жодних документів, які підтверджують перевезення вантажу залізним транспортом (залізничні накладні, відповідні довіреності, тощо). Листи товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не містять необхідних реквізитів первинних документів (номеру та дати), виписка по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»не містить печатки банку. Податкові накладні від 30.09.2009 №108, від 31.10.2009 №85 та акти приймання-передачі послуг по договору №01/08-ДЄ від 31.10.2009, 30.09.2009 з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»підписані ОСОБА_3, разом з тим, документів, які б підтверджували повноваження цієї особи щодо права підпису зазначених документів позивачем суду не надано. Документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»містять розбіжності в найменуванні цього контрагента.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За таких обставин, документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не відповідають вимогам законодавства.

Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»від 05.06.2012 №05/06 на адресу суду, інших первинних документів, ніж ті, що додані до позовної заяви позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», у позивача не має.

Враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», зважаючи на фіктивний характер господарської операції з вказаним контрагентам з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, відсутності необхідних первинних документів на підтвердження факту виконання господарської операції, невідповідність первинних документів вимогам законодавства, підписання документів невстановленими особами тощо, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.12.2011 №1578/23-10/30574594 та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 №0000612310.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.