Ухвала суду № 25299244, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К-14067/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Козловича С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФА-Україна»

та касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної держаної податкової інспекції у міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФА-Україна»

на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року

у справі № АС-54/174-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФА-Україна»

до Держаної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКФА-Україна»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Держаної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень від 19 березня 2007 року № 0000322310/0, № 0000332310/0 та № 0000342310/0. Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 0000322310/0 від 19 березня 2007 року, № 0000332310/0 від 19 березня 2007 року та № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «МАКФА-Україна» суму судового збору в розмірі 3,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року постанову Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року скасовано в частині задоволених позовних вимог ТОВ «МАКФА-Україна»про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000332310/0 від 19 березня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127773,00 грн.: основний платіж -85182,00 грн. та 42591,00 грн. -штрафні санкції, та про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року у розмірі 9178,33 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року залишено без змін.

Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року ухвалено постанову Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «МАКФА-Україна»про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі 56190,79 грн., за травень 2006 року у розмірі 23336,25 грн., за червень 2006 року у розмірі 8148,67 грн., на загальну суму 87675,71 грн., донарахування податку на додану вартість у розмірі 30909,25 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15454,62 грн. та в цій частині ТОВ «МАКФА-Україна»в позові відмовити. Ухвалено виправити описку в мотивувальній частині постанови суду від 07 липня 2008 року на сторінці 10 абзац 2 в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року замість слів «відповідачем правомірно податковим повідомленням-рішенням № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року визначені зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23336,25 грн., штрафні санкції у розмірі 11668,13 грн.»слід читати «відповідачем правомірно податковим повідомленням-рішенням № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року визначені зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30909,25 грн., штрафні санкції у розмірі 15454,62 грн.».

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року щодо сум зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року та скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року в частині залишення без змін постанови Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332310/0 від 19 березня 2007 року. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року просить залишити без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «МАКФА-Україна», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року в частині відмови у задоволенні позову і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі ТОВ «МАКФА-Україна», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року.

27 червня 2012 року відповідач подав клопотання заміну ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова її правонаступником -Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААВ № 571474 від 15 березня 2012 року та повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 15 березня 2012 року № 929/10-21/12.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова її правонаступником -Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС задоволенню не підлягає, а касаційні скарги ТОВ «МАКФА-Україна»підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «МАКФА-Україна»за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2006, за результатами якої був складений акт № 241/23-32018768 від 23 лютого 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2006 року на 2769,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2006 року у розмірі 12681,00 грн., за 2 квартал 2006 року зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 93119,00 грн., за 3 квартал 2006 року зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 116661,00 грн.; пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року на суму 60670,00 грн., за червень 2006 року на суму 17317,00 грн.; пунктів 4.1, 4.3 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 60151,00 грн., у тому числі: за лютий 2006 року на 6761,00 грн., за червень 2006 року на 53390,00 грн., за вересень 2006 року на 7573,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, наданих йому ТОВ «Різорса», ТОВ «Т-Трейдінг Продукт»та ТОВ «Лан», які не використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості таких послуг -до податкового кредиту, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану варітсть. Також в акті перевірки було вказано, що невірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість товарів імпортного походження, реалізованих на території України, що призвело до завищення податкового кредиту за відповідні податкові періоди та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

19 березня 2007 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «МАКФА-Україна»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 8395,20 грн., у тому числі: 2769,00 грн. -за основним платежем, 5626,20 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 березня 2007 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332310/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «МАКФА-Україна»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 127773,00 грн., у тому числі: 85182,00 грн. -за основним платежем, 42591,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 березня 2007 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000342310/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «МАКФА-Україна»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 115845,00 грн., у тому числі: за березень 2006 року на 60670,00 грн., за травень 2006 року на 30285,00 грн., за червень 2006 року на 17317,00 грн., за вересень 2006 року на 7375,00 грн., застосувала до ТОВ «МАКФА-Україна»штрафні санкції у розмірі 18929,00 грн. та визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37858,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати за операціями по договорам, укладеним ТОВ «Різорса», ТОВ «Т-Трейдінг Продукт»та ТОВ «Лан», з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «МАКФА-Україна». Також суд виходив з того, що оскільки позивач правильно обчислив та сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, відтак має право на податкових кредит. При цьому, суд виходив з того, що поняття «митна вартість»та «звичайна ціна»не є тотожними поняттями при здійсненні податкових платежів, а законодавство України не містить положень про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував податковий кредит та має право на бюджетне відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000332310/0 від 19 березня 2007 року та № 0000342310/0 від 19 березня 2007 року та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що внаслідок заниження ціни товару по угоді між пов'язаними особами (позивачем та його засновником) в порівнянні з митною вартістю товару, при подальшому продажу товару на митній території України по ціні, яка нижча митної вартості, але не нижча вартості по угоді, позивачем штучно створювалось від'ємне значення з податку на додану вартість. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вказано в акті перевірки, видами діяльності ТОВ «МАКФА-Україна»є: 51.39.0 -неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.11.0 -роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; 51.19.0 -посередництво в торгівлі різними товарами; 74.40.0 -реклама; 74.13.0 -дослідження ринку та вивчення суспільної думки.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2005 року між ТОВ «МАКФА-Україна»(замовник) та ТОВ «Різорса»(виконавець) був укладений договір № 004, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по збиранню і заготівлі використаної тари (упаковки) на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», замовник зобов'язується оплатити виконавцю за відповідну послугу.

01 серпня 2005 року між ТОВ «Т-Трейдінг Продукт»(виконавець) та ТОВ «МАКФА-Україна» (замовник) був укладений договір про надання послуг № 363-2/05-І, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе обов'язки по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки та просування через місця роздрібної торгівлі (магазини) товарів торгових марок «Макфа»та «Смак», що поставляються замовником виконавцю на підставі договору поставки № 18.04-05/П від 18 квітня 2005 року.

Також, 02 квітня 2004 року між ТОВ «Лан»(виконавець) та ТОВ «МАКФА-Україна»(замовник) був укладений договір про надання послуг № 301/05-І, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе обов'язки по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки та просування товарів торгових марок «Макфа»та «Смак»через магазини, а замовник зобов'язується такі послуги прийняти та оплатити.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат віднесено, зокрема, витрати на збут, які включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів.

Аналіз договорів, укладених позивачем з його контрагентами, дає підстави вважати, що послуги, які надавили позивачу ТОВ «Різорса», ТОВ «Т-Трейдінг Продукт»та ТОВ «Лан», пов'язані з господарською діяльністю позивача та спрямовані на отримання доходу ТОВ «МАКФА-Україна».

Таким чином, позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані йому ТОВ «Різорса», ТОВ «Т-Трейдінг Продукт»та ТОВ «Лан»послуги згідно зазначених договорів, до складу валових витрат виробництва, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості вказаних послуг -до податкового кредиту, з урахуванням того, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Різорса»діяло на підставі ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів серії АБ № 103052 від 20 квітня 2005 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», а також зважаючи на те, що постановою Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2007 року у справі № 16319/1-42, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністартвиного суду від 12 червня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсним договору від 01 серпня 2005 року, укладеного між ТОВ «МАКФА-Україна»та ТОВ «Різорса», було відмовлено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Як вказано у акті перевірки, ТОВ «МАКФА-Україна»придбаває макаронні вироби, борошно та крупи в асортименті, виробником яких є ВАТ «МАКФА»(Росія) за фактурною вартістю з урахуванням витрат, що пов'язані з митним оформленням (з розмитненням та проходженням санітарного контролю), яка значно нижче митної вартості, у зв'язку з чим митні органи доводять фактурну вартість до звичайної ціни, визначаєчи базу оподаткування згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції, у період, що перевірявся, ТОВ «МАКФА-Україна» згідно вантажних митних декларацій та на підставі контракту № 365/01-01 від 01 грудня 2004 року імпортувало на митну територію України макаронні вироби, борошно та крупи в асортименті, виробником яких є ВАТ «МАКФА»(Росія), яке, в свою чергу, є засновником ТОВ «МАКФА-Україна», тобто пов'язаною особою.

При розмитненні товарів, витрати на придбання товарів позивач формував виходячи із митної вартості, що визначена в графі 12 вантажної митної декларації, а при реалізації імпортованої продукції на території України, податок на додану вартість розраховувався позивачем із фактурної вартості товару, яка була нижчою за митну вартість. Викладене слугувало підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 266 Митного кодексу України »(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Статтею 267 Митного кодексу України »(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу

Зокрема, податковий орган з посиланням на пункти 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Абзацом 1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Таким чином, з викладеного слідує, що при здійсненні реалізації продукції на території України необхідно застосовувати вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як предмет регулювання пункту 4.3 статті 4 вказаного Закону стосується товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що митний орган прийняв належним чином оформлені вантажні митні декларації, а позивачем була сплачена сума податку на додану вартість, виходячи із митої вартості придбаних товарів по вищезазначеному контракту.

Неправомірним є висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що при визначенні об'єкта оподаткування за вимогами пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно враховувати, що наведена норма визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної, а звичайна ціна, враховуючи факт ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митними органами відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Абзацом 1 підпункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем були правомірно сформовані податкові зобов'язання за операціями з продажу придбаних у ВАТ «МАКФА»товарів на території України, виходячи фактурної (контрактної) вартості, у зв'язку з чим підстави для визначення ТОВ «МАКФА-Україна»податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість та, як наслідок, підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року та додаткова постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року підлягають скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної держаної податкової інспекції у міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФА-Україна»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року скасувати, а постанову Господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна