Ухвала суду № 25298974, 04.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2012 р. м. Київ К-13030/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року

у справі № 2/136

за позовом Дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Райз-Агросервіс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2006 року № 0002772340/0 на суму 82488,00 грн. (в редакції уточнення позовної заяви від 31 липня 2007 року № 1696-52).

Постановою Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ Рівненської області від 25 вересня 2006 року № 0002772340/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 82488,00 грн. Присуджено ДП «Райз-Агросервіс»з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат з державного мита (судового збору).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Дубенська ОДПІ Рівненської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дубенська ОДПІ Рівненської області провела виїзну планову документальну перевірку ДП «Райз-Агросервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 11 вересня 2006 року № 73/23/30213384.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 5.4.6, 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 86131,00 грн., у тому числі за 2005 рік на 59876,00 грн., за 1 квартал 2006 року на 26255,00 грн.

25 вересня 2006 року Дубенська ОДПІ Рівненської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002772340/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ДП «Райз-Агросервіс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 110263,50 грн., у тому числі: 86131,00 грн. -за основним платежем, 24132,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювань податкове повідомлення-рішення -без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на оскільки: факт реалізації уцінених товарів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю із зазначенням номерів товарних партій, тоді як податковим органом не була перевірена наявність станом на 31 березня 2006 року уцінених товарів; усний договір між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ДП «Райз-Агросервіс»про здійснення комерційного представництва не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням того, що сам факт надання позивачу таких послуг податковим органом не заперечувався, з урахуванням документального підтвердження наданих послуг; наявність у посвідченнях про відрядження на семінар відмітки про прибуття, завіреної печаткою санаторія «Медобори», де фактично проводився семінар працівників позивача, а не Тернопільської філії ДП «Райз-Агросервіс», при відсутності інших зауважень до документів, пов'язаних із проведенням вказаного семінару, та сумнівів у проведенні самого семінару та пов'язаності таких витрат із господарською діяльністю підприємства, не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 5.4.6, 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що позивач занизив валові доходи за 3 квартали 2005 року на загальну суму 207064,00 грн. та за 1 квартал 2006 року на загальну суму 103860,00 грн., у зв'язку з тим, що товари, уцінені згідно наказу підприємства № 29 від 21 березня 2006 року, на кінець звітного періоду (станом на 01 квітня 2006 року) підприємством реалізовані не були і обліковувались по бухгалтерському обліку на залишках запасів на складах, тоді як по рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари»підприємство здійснило проводку Дт 946 «Втрати від знецінення запасів»- Кт 281 «Товари на складі».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою забезпечення контрою за рухом товарно-матеріальних цінностей, володіння інформацією про залишки товарно-матеріальних цінностей по термінах придбання та збереження наказом ДП «Райз-Агросервіс»від 29 вересня 2004 року № 109 було затверджено перейти на облік товарних запасів по партіях.

Наказом ДП «Райз-Агросервіс»від 21 березня 2006 року «Про розпродаж залишків засобів захисту рослин, термін придатності до використання яких закінчився»було вирішено провести розпродаж цих засобів захисту рослин, в залежності від терміну їх виробництва, які наведені у додатку № 1 до цього наказу.

Факт реалізації уцінених товарних запасів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по партіях за період з 01 березня 2006 року по 31 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 82-205), сума уцінки підтверджується описами -актами уцінки товарів і продукції (т.1 арк. справи 53-75).

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Абзацом 7 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відзначили, що при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів, використаних у виробництві продукції.

З огляду на те, що податковим органом не була перевірена наявність станом на 31 березня 2006 року уцінених товарів, а також зважаючи на те, що первинні накладні на придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг) за період з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року перевірялися вибірковим методом (пункт 2.10 акту перевірки), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував, також, висновок податкового органу про те, що ДП «Райз-Агросервіс»неправомірно включило до складу валових витрат вартість послуг комерційного представництва, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_1, оскільки згідно звіту комерційного представника стягнуті за сприянням комерційного представника деякі суми дебіторської заборгованості були здійснені до 16 червня 2005 року, тобто у період коли ще не було укладено договору про комерційне представництво від 17 червня 2005 року № 001-06 між ДП «Райз-Агросервіс»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

Статтею 205 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у період з 09 по 16 червня 2005 року між ДП «Райз-Агросервіс»та приватним підприємцем ОСОБА_1 міг діяти договір в усній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно положень абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що факт надання послуг комерційного представництва податковим органом не заперечувався та є підтвердженим належними доказами, зокрема, актом приймання -отримання послуг від 30 червня 2005 року, звітом комерційного представника за період (т.1 арк. справи 45, 46), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність в діях позивача порушень вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, ДП «Райз-Агросервіс»неправомірно включило до складу валових витрат витрати на відрядження працівників згідно наказів на семінар до Тернопільської філії ДП «Райз-Агросервіс», оскільки в посвідченнях про відрядження у відмітках про прибуття та вибуття таких фізичних осіб стоїть печатка та штамп санаторію «Медобори».

За приписами абзацу 1 підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Згідно абзацу 2 підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2007 року у справі № 2/135 за позовом ДП «Райз-Агросервіс»до Дубенської ОДПІ Рівненської області про визнання нечииним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2006 року №0098291740/0 позов було задоволено. Зокрема, в мотивувальній частині вказаної постанови було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі акту перевірки від 11 вересня 2006 року № 73/23/30213384, про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з огляду на те, що в посвідченнях про відрядження до Тернопільської філії ДП «Райз-Агросервіс»у відмітках про прибуття та вибуття працівників позивача стоїть печатка та штамп санаторію «Медобори», є неправомірним, оскільки санаторій «Медобори», у якому проводився семінар, у даному випадку виступав не лише як місце проживання у відрядженні, але і як кінцевий пункт призначення у відрядженні (наказ № 33 із змінами, внесеними наказом № 34).

За таких обставин, а також з огляду на відсутність у податкового органу інших зауважень до документів, пов'язаних із проведенням вказаного семінару, сумнівів у проведенні самого семінару та пов'язаності таких витрат із господарською діяльністю підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність в діях позивача порушень вимог підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Дубенської ОДПІ Рівненської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева