Постанова № 25298811, 16.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року справа № 2а-372/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 № 0003852308/0 та № 0003842308/0

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 № 0003852308/0 та № 0003842308/0, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «Західна нафтогазова компанія»(далі -ТОВ «ЗНГК»), ФОП ОСОБА_1., ТОВ «Техноцентр Ко»оформлено належними чином, мають усі необхідні реквізити, визнані як обов'язкові для первинних документів бухгалтерського обліку, а укладені між ними договори є реальними.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0003852308/0 та № 0003842308/0, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 489 984,0 грн. (463 378,0 грн -основний платіж, 16 606,0 грн -штрафні санкції) та з податку на прибуток на загальну суму 257 462,0 грн (212 050,0 грн -основний платіж, 45 412,0 грн -штрафні санкції).

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Представником відповідача позов не визнано та надано суду письмові заперечення по справі зі змісту яких вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено з дотримання вимог чинного законодавства та на підставі вчинення позивачем порушень, зазначених в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 27.07.2011 по 16.08.2011 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС (далі -податковий орган) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ю.С.А.»(далі -позивач) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства в період з 01.09.2009 по 31.03.2011, про що складено акт № 9467/23-08/25392923 від 23.08.2011.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.7 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 212 050,0 грн;

п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 463 378,0 грн.

На підставі акту перевірки № 9467/23-08/25392923 від 23.08.2011 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0003852308/0 та № 0003842308/0, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 489 984,0 грн. (463 378,0 грн -основний платіж, 16 606,0 грн -штрафні санкції) та з податку на прибуток на загальну суму 257 462,0 грн (212 050,0 грн -основний платіж, 45 412,0 грн -штрафні санкції).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки, підставою винесення податковим органом оскаржуваних повідомлень-рішень стало те, що позивачем:

Порушено положення закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено суми валових витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1. щодо надання послуг з перевезення вантажів, оскільки у позивача відсутні усі необхідні первинні документи фінансової звітності на підтвердження реальності зазначених правовідносин, тобто, як зазначено в акті перевірки, наявність акта виконаних робіт за відсутності транспортних документів не дає права підприємству на включення вартості послуг до складу валових витрат.

порушено положення Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки, на думку податкового органу, угоди, укладених між ТОВ «Ю.С.А.»та ТОВ «Техноцентр Ко», та між ТОВ «Ю.С.А.»та ТОВ «ЗНГК»є нікчемними, оскільки ТОВ «Техноцентр Ко»має анульовані свідоцтво платника ПДВ, а укладені з ним операції з придбання товарів не спричиняють реального настання правових наслідків. Щодо ТОВ «ЗНГК», податковим органом зазначено, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «ЗНГК», укладені без волевиявлення уповноваженою особи ТОВ «ЗНГК», а тому є нікчемними.

З вищезазначеного, податковим органом здійснено висновок, що взаємовідносини ТОВ «Ю.С.А.»з ТОВ «ЗНГК», ТОВ «Техноцентр Ко», ФОП ОСОБА_1. не спричиняють реального настання правових наслідків відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ю.С.А.»та ФОП ОСОБА_1. укладено договір № 1 від 06.05.2009 про надання послуг з перевезення, відповідно до якого ОСОБА_1. зобов'язується виконати комплексне транспортно-експедиційне та інформаційне обслуговування відносно вантажів, що відвантажуються і поставляються на адресу ТОВ «Ю.С.А.»та його споживачів.

На підтвердження реальності вищезазначеного договору, позивачем подано до матеріалів справи копії актів виконаних послуг, копії накладних на маршрут або групу вагонів, копії товарно-транспортних накладних, копії протоколу затвердження договірних цін/тарифів, копії актів приймання нафтопродуктів по кількості.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність, це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга, це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор), це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону).

Згідно із ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відтак, наведеним вище законом встановлено спеціальні правила щодо документального оформлення виконання такого роду операцій та істотні умови, тобто обов'язкові умови щодо змісту договору та, відповідно, первинних документів, які супроводжують такого роду операції.

Відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998, N 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Враховуючи наявність в матеріалах справи копії накладних щодо транспортування залізницями України паливно-мастильних матеріалів, участь у вимірах нафтопродуктів ОСОБА_1., суд дійшов висновку, що правовідносини між ТОВ «Ю.С.А.»та ФОП ОСОБА_1. є реальними та підтверджуються належними документами первинної фінансової звітності, а тому висновки податкового органу про нікчемність правовідносин є хибними.

Згідно п.п. 5.1.та 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до валових витрат сплачених коштів за договором з ФОП ОСОБА_1. є правомірним.

Стосовно нікчемності угод між ТОВ «Ю.С.А.»та ТОВ «ЗНГК», судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Ю.С.А.»та ТОВ «ЗНГК»укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.12.2010 № ЗН0000797 та договір поставки нафтопродуктів від 05.01.2011 № ЗН-826, відповідно до яких ТОВ «ЗНГК»на адресу ТОВ «Ю.С.А.»виписано податкові накладні, суми ПДВ яких, включено ТОВ «Ю.С.А.»до податкового кредиту відповідних періодів.

Податковим органом зазначено про відсутність волевиявлення уповноваженої особи ТОВ «ЗНГК»на укладення вищезазначених договорів та зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗНГК» здійснювалась поза межами правового поля, а тому зазначені правочини є фіктивними, що не мають на меті настання реальних наслідків.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки ТОВ «Ю.С.А.»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ЗНГК»про визнання договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.12.2010 № ЗН0000797 та договору поставки нафтопродуктів від 05.01.2011 № ЗН-826 недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 відмовлено ТОВ «Ю.С.А.»в задоволенні позовних вимог. Таким чином зазначені договори є реальними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені судовими рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 не потребують доказування.

Висновки про нікчемності угод, укладених між ТОВ «Ю.С.А.»та ТОВ «Техноцентр Ко», податковим органом здійснено на підставі того, що 28.01.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Техноцентр Ко», у товариства відсутня матеріально-технічна база для виконання умов договору підряду.

Суд не погоджується в даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Техноцентр Ко»29.04.2009 укладено договір підряду № 29/04/09, на виконання якого виписана податкова накладна та акт прийому-передачі підрядних робіт.

Суму ПДВ, включену до вартості підрядних робіт, включено позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду, на підставі податкової накладної.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про ПДВ", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техноцентр Ко», останній був належним чином зареєстрований як платник ПДВ.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Техноцентр Ко», який на момент її видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент виписки податкових накладних ТОВ «Техноцентр Ко»включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником, ні за можливу недостовірних відомостей про нього.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником, ні за недостовірні відомості про нього, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва ДПС не надала належних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0003852308/0 та № 0003842308/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Н.М. Клименчук