Постанова № 25298727, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року № 2а-6009/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

до

Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агніс-Плюс"

про

визнання дії неправомірними, скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з вимогами про зупинення зведеного виконавчого провадження ВП №31986978 від 02.04.2012, визнання незаконними та неправомірними дій органу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва, скасування постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ВП №31986987 від 02.04.2012.

09.07.2012 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати незаконними та неправомірними дії органу державної виконавчої служби –відділу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва,

- скасувати процесуальні документи за постановами відділу державної виконавчої служби печерського районного управління юстиції у м. Києві ВП №31480259, ВП №31480267, ВП №31480273, ВП №31770032, ВП №32836109, ВП №32176661, ВП №32896466 та за зведеним виконавчим провадженням ВП №31986987.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову, а тому заяви про уточнення позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження та об’єднання їх у зведене виконавче провадження, позивачем добровільно сплачено частину суми боргу. Позивач керуючись ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»звернувся до відповідача з заявою про закінчення виконавчого провадження, проте вимоги позивача відповідачем не враховані та надалі здійснюються дії по зведеному виконавчому провадженню №31986987, в тому числі стягується виконавчий збір. Крім того, представник позивача зазначив, що постанови про відкриття виконавчих проваджень відповідачем у встановленому законом порядку не було надіслано позивачу, що позбавило останнього права на добровільне виконання рішення суду.

Також, представник позивача зазначив, що за умови відсутності відомостей про отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження відповідачем безпідставно накладено арешт на майно позивача (боржника у виконавчому провадженні), а тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Відповідач –Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві –заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Третя особа по справі без самостійних вимог на предмет спору –ТОВ «Агніс Плюс»- в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та наполягала на закритті провадження у справі з підстав викладених у письмовому клопотанні.

Ухвалою від 21.06.2012 позивачу поновлено строк на звернення до суду з зазначеними вимогами.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.

09.07.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою відповідача. Представники позивача та третьої особи проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

17.05.2012 ухвалою закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та неправомірними дії органу державної виконавчої служби –відділу державної виконавчої служби Печерського району м. Києва.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону № 606-ХІV зобов’язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Так, статтею 17 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, судові накази.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито за заявами стягувачив (а.с. 81, 86, 91, 98) на підставі наказів Господарського суду м. Києва.

Згідно зі ч1, 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 606-ХІV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що 01.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31480259. Цього ж дня постановами державного виконавця по виконавчому провадженню №31480259 накладено арешт на кошти та майно ТОВ «Грінко-Київ».

Також, 01.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31480273 та постанови про арешт коштів та майна ТОВ «Грінко-Київ».

Крім того, 01.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31480267 та постанови про арешт коштів та майна ТОВ «Грінко-Київ».

12.03.2012 державним виконавцем прийнято постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження №31986987.

Крім того, 20.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.03.2012 державним виконавцем прийнято постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження №31986987 та постанову про арешт коштів боржника (ТОВ «Грінко-Київ».

Також, 02.04.2012 державним виконавцем прийнято постанову по зведеному виконавчому провадженню №31986987 про арешт майна боржника (ТОВ «Грінко-Київ»).

Як на підставу для скасування постанов державного виконавця по зазначеним виконавчим провадженням позивач посилається на те, що постанови про відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження не були у встановленому законом порядку направлені позивачу, що позбавило позивача права на добровільне виконання наказів Господарського суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 № 606-ХІV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведено виконавчого провадження надсилались відповідачем поштовим повідомленням на адресу ТОВ «Грінко-Київ» та повернулись з відміткою поштового повідомлення «неповна адреса»(а.с. 99).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів вручення вказаних постанов позивачу.

Відповідно до преамбули Закону України “Про виконавче провадження” зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 цього Закону.

Як вбачається з оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 № 1276/10/13-09, у разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 35 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанов про відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 606-ХІV, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом встановлено, що 18.04.2012 позивач ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія розписки позивача (а.с. 99).

З матеріалів спарви вбачається, що позивач 17.04.2012 звернувся до державного виконавця з заявою про відкладення виконавчих дій.

Судом встановлено, що 18.04.2012 постановою начальника ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві скасовано постанови про арешт коштів та зняття з розшуку майна боржника від 01.03.2012 (а.с. 111). Того ж дня державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту коштів боржника та зняття з розшуку майна боржника (а.с. 112-120).

Також, на підставі заяви представника позивача 18.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 30.04.2012.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано час на добровільне виконання наказів Господарського суду м. Києва відповідно до вимог ч1, 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог ст. 25 Закону № 606-ХІV надано позивачу час на добровільне виконання наказів Господарського суду м. Києва, а тому оскаржуваними постановами про відкриття виконавчих проваджень та приєднання до зведеного виконавчого провадження №31986987 не порушено право позивача на добровільне виконання наказів Господарського суду м. Києва.

Відповідно до довідки про стан заборгованості (а.с. 132), станом на 14.05.2012 сума заборгованості позивача не змінилась, тобто позивач, який був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження, добровільно у встановлений строк не сплатив заборгованість.

Судом встанволено, що державним виконацем поновлено виконавче провадження та вчинюються дії щодо виконання зазначених наказів Господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене, оскільки, оскаржувані постанови прийнято Відповідачем в межах наданої компетенції, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такими постановами не порушено права позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню..

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда