Постанова № 25298641, 09.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 липня 2012 року 09:00 № 2а-6211/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2012 №0002772204

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.04.2012 №0002772204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.04.2012 №158/22-4/35143275 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс», прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 №0002772204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 163 058 грн.

Відповідач в жодне із судових засідань не з’явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-6211/12/2670 у письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах адміністративної справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс»за період з 01.03.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 13.04.2012 №158/22-4/35143275.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»податку на додану вартість на загальну суму 160031 грн. у періоди:

- березень 2011 року –57 509 грн.;

- травень 2011 року –73 163 грн.;

- червень 2011 року –17 257 грн.;

- липень 2011 року –12 102 грн..

На підставі акту перевірки від 13.04.2012 №158/22-4/35143275 державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 №0002772204, яким позивачеві на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 123.1 статті 123, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 163 058 грн., з них 3 027 грн. –складають штрафні (фінансової) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне:

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»та приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс», суд виходить з наступного.

Відповідно до договору підряду від 01.03.2011 №02-1/11, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ»(генпідрядник) та приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс»(субпідрядник), генпідрядник доручає, а субпідрядник на свій ризик виконує власними і залученими силами в межах узгодженої договірної ціни та в обсягах проектно-кошторисної документації, з додержанням вимог будівельних норм та правил будівельні роботи, а генпідрядник зобов’язується прийняти і оплатити роботи в повному обсязі що визначено пунктом 1.1 названого договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по названому договору позивачем надано суду копію вказаного договору, копії податкових накладних від 31.03.2011 №29, від 31.03.2011 №30, від 31.05.2011 №297, від 31.05.2011 №298, від 31.05.2011 №299, від 31.05.2011 №300, від 30.06.2011 №413, від 29.07.2011 №53, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року №01-07, за червень 2011 року №01-06, за травень 2011 №1, №2, №3, за березень 2011 № дн30, № дн29, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, за травень 2011 року, акт приймання виконаних робіт за травень 2011 року №1, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Під час судового розгляду справи позивачем надано суду договори підряду від 07.09.2010 № 408/10, від 01.10.2010 №01-10/10 з протоколом погодження показників для розрахунку договірної ціни та актів виконаних робіт, від 04.04.2011 №03/11 з додатковою угодою від 04.05.2011 №1, договір підряду від 04.05.2011 №14/3, до якого додано додаток №1 «Договірна ціна на будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями на вулиці Васильківській, будинок 31/17, в Голосіївському районі міста Києва, секції 1-5, що здійснювались у 2011 році», акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року №1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011року.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.06.2012 приватне підприємство «Дніпрорембуд-Сервіс»зареєстроване як юридична особа и має підтверджений статус.

В свою чергу, як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 13.04.2012 №158/22-4/35143275, висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України по взаємовідносинам із приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс»ґрунтуються, зокрема, на висновках акту перевірки від 24.02.2012 №291/23-2/34827449 Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції.

Отже на підставі висновків акту Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції, відповідачем зроблений висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом.

Проте для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом недостатньої висновків акту Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції.

Відповідач у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, жодних обґрунтувань позиції державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з висновком Європейського Суду у справі «Проніна проти України»(рішення від 18.07.2006) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

З акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 13.04.2012 №158/22-4/35143275, на підставі якого і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не вбачається, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень, на якого покладено контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства, під час перевірки досліджувалось питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс». Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що контрагентом позивача - приватним підприємством «Дніпрорембуд-Сервіс»декларувались податкові зобов’язання із податку на додану вартість у період березень 2009 року –грудень 2011 року.

Беручи до уваги те, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби під час здійснення перевірки не перевірялась реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (рух активів в процесі здійснення господарської операції, спеціальна податкова правосуб’єктність учасників господарської операції, установлення зв’язку між фактом придбання послуг і понесенням витрат), декларування контрагентом позивача податкових зобов’язань із податку на додану вартість, висновки акту перевірки від 13.04.2012 № 158/22-4/35143275 щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України є непідтвердженими, тому визначення позивачеві грошового зобов’язання за наслідками такої перевірки є необґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем жодних доказів на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суду не надано. Разом з тим, з аналізу доказів, що надані позивачем на спростування висновків акту перевірки вбачається, що визначення позивачеві грошового зобов’язання із податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.04.2012 №0002772204 є необґрунтованим. Тому назване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 28.04.2012 №0002772204.

3. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» судові витрати у сумі 1 630,58 грн. шляхом їх стягнення з видатків Державного бюджету України на утримання державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.