Постанова № 25298212, 02.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2012 року № 2а-4051/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до Державної податкової служби міста Києва Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків)про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2011 р. №0004874120, №0004864120

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової служби у місті Києві (надалі -Відповідач-1) та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, яка в подальшому реорганізована в Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі -Відповідач-2), про визнання протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011р. №0004874120; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011р. №0004864120; визнати протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків; визнати протиправним і скасувати рішення ДПС у м. Києві № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесене Відповідачем - 2 із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, а рішення Відповідача-1 винесено з порушенням норм податкового кодексу України.

Відповідач-1 в судовому засіданні надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність своїх дій, оскільки рішення про результати розгляду скарги ним винесене своєчасно.

Відповідач-2 в судовому засіданні надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками СДПІ у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 року та згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-11822/10/2670. За результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011р. № 1085/41-20/30019775 (надалі по тексту Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки Позивачем було подано заперечення №2/1-454 від 09.12.2011 року, за результатами розгляду заперечень Позивача №2/1-454 від 09.12.2011 року на акт перевірки Відповідач-2 надіслав на адресу Позивача лист №34875/10/41-255 від 19.12.2011 року, в якому повідомив Позивача про врахування Відповідачем-2 заперечень Позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 року та Відповідачем-2 буде здійснено відповідне коригування даних картки особового рахунку Позивача.

На підставі висновків акту перевірки та ст.126 Податкового кодексу України Відповідачем-2 винесено податкове повідомлення-рішення № 0004874120 від 20.12.2011р. про нарахування штрафних санкцій Позивачу в розмірі 20% з податку на додану вартість на суму 7 823 885,93 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011р. про нарахування штрафних санкцій Позивачу в розмірі 10% з податку на додану вартість на суму 11 042 034,26 грн. З розрахунків штрафних санкцій, доданих до податкових повідомлень-рішень вбачається, що штрафні санкції застосовані до Позивача за порушення останнім строків сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2011 року в сумі 149 539 772,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 серпня 2011 року Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій Позивач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149 539 772,00 грн.

Платіжним дорученням 31 серпня 2011 року №87 від 30.08.2011 року Позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149 539 772,00 грн.

В розрахунках до податкових повідомлень-рішень Відповідач-2 зазначає, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року -30 серпня 2011 року.

Суд не погоджується з таким твердженням Відповідача-2 з огляду на наступне.

Згідно з п.203.1. ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 49.20 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як встановлено судом, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року припадав на 20.08.2011 року (вихідний день - субота), а отже останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 року (понеділок).

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість за липень 2011 року -01 вересня 2011 року, а не 30 серпня 2011 року, як зазначає в акті перевірки та розрахунках до податкових повідомлень-рішень Відповідач-2.

Як встановлено судом та підтверджується платіжним дорученням №87 від 30.08.2011 року, яке виконано банком Позивача 31.08.2011 року, Позивач своєчасно - 31.08.2012 року сплатив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податковій декларації за липень 2011 року, а отже, підстави для застосування штрафних санкцій до Позивача у Відповідача-2 відсутні.

Доводи Відповідача-2 про те, що Позивач несвоєчасно сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень в сумі 149 539 772,00 грн., так як зазначена сума була зарахована Відповідачем в погашення податкового боргу Позивача за попередні періоди відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України є необґрунтованими, виходячи з наступного.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи, на дату сплати Позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень в сумі 149 539 772,00 грн., у Позивача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість, в рахунок погашення якого Відповідач-2 міг би спрямувати кошти, сплачені Позивачем.

Так, Рішенням ДПА України №24 від 29.04.2011 р. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»надано розстрочення зобов'язань з ПДВ в розмірі 157 840 498,0 грн.

Рішенням ДПА України № 45 від 30.05.2011 р. Компанії надано розстрочення зобов'язань з ПДВ в розмірі 169 622 283,0 грн.

Відповідно до п.100.13 ст.100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Державної податкової служби України № 1036 від 24.12.2010 року (далі -Порядок -№1036).

Згідно з пунктом 3.8 Порядку №1036, якщо договір про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), то таке рішення є підставою для ненарахування: пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору; штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору.

Таким чином, Позивач в період з 29.04.2011 року та з 30.05.2011 року набув право на користування розстроченням грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року, а Відповідач неправомірно обліковував зазначені суми як податковий борг та здійснював зарахування усіх сум, які сплачував Позивач, в рахунок погашення неправомірно відображеного податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Щодо податкового боргу, який виник згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670, суд зазначає наступне.

Відповідач-2 в акті перевірки №1085/41-20/30019775 від 01.12.2011 року зазначив, що в результаті не сплати Позивачем узгодженої суми податку на додану вартість в розмірі 23 696 243,47 грн. Згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670, яка надійшла на адресу Відповідача-2 від ДПІ у Балаклійському районі Харківської області 23.06.2012 року, у Позивача 05.07.2011 року виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 23 696 243,47 грн.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі №2а-11822/10/2670 було задоволено частково позов ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення, яким Позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 696 243,47 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670 апеляційну скаргу ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі №2а-11822/10/2670 скасовано та відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670 ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»направила касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України та клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011р. відкрито касаційне провадження у справі у справі №К/9991/14704/11 за касаційною скаргою ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та задоволено клопотання Позивача про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670.

Таким чином, станом на 23.06.2011 року -день отримання Відповідачем-2 постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670, дію зазначеної постанови було зупинено, а отже у Відповідача-2 відсутні правові підстави обліковувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23 696 243,47 грн. за податковим повідомленням-рішенням та №0002092301/2 від 09.09.2005р. як податковий борг та застосовувати щодо неї заходи погашення податкового боргу.

Виходячи з вищенаведеного, станом на 31.08.2011 року у Позивача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість, в рахунок погашення якого Відповідач-2 міг спрямувати кошти сплачені Позивачем.

По-друге, щодо твердження Відповідача-2 про нарахування ним штрафних санкцій у зв'язку зі спрямуванням Відповідачем-2 коштів, сплачених Позивачем як сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року, в погашення податкового боргу, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу ст.111 Податкового кодексу України штраф є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежного виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст.35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з п.38.2 ст.38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

З аналізу вищезазначених норм, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена ст.126 Податкового кодексу України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

Як встановлено судом, Позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 149 539 772,00 грн.

Водночас, згідно з пп. 14.1.152. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу -це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує такі поняття як „сплата податку" та „погашення податкового боргу".

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зазначена норма визначає, які дії зі сплаченими платником податків коштів зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлює відповідальності платника податків за вчинення таких дій органами державної податкової служби. Зазначені дії здійснюються органами державної податкової служби після сплати коштів платником податків.

Виходячи з вищенаведеного, погашення Відповідачем-2 раніше існуючого податкового боргу Позивача за рахунок своєчасно сплачених Позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 149 539 772,00 грн. є дією Відповідача-2, а не Позивача, а тому в діях Позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 149 539 772,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011р. та №0004874120 від 20.12.2011р. є протиправними.

Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з винесеними Відповідачем-2 податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем подано до Відповідача-1 скаргу №2/1-011/2-8197 від 28.12.2011р. на зазначені податкові повідомлення-рішення.

На адресу Позивача 17 січня 2012 року надійшло рішення Відповідача-1 про продовження строку розгляду первинної скарги №301/10/25-114 від 13.01.2012р., згідно з яким Відповідач-1 продовжив строк розгляду скарги Позивача від 28.12.2011р. №2/1-011/2-8197 по 04.03.2012 (включно).

Також, 12.03.2012 року на адресу Позивача надійшло рішення Відповідача-1 №1055/10/12-114 від 05.03.2012р., яким податкові повідомлення-рішення №0004874120 та №0004864120 залишено без змін, а скаргу Позивача №2/1-011/2-8197 від 28.12.2011р. - без задоволення.

Суд погоджується з доводами Позивача щодо протиправності дій Відповідача-1, що полягають у винесенні та направленні Відповідачем-1 рішення № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п. 56.8. ст.56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9. ст.56 Податкового кодексу України, керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач-1 рішенням №301/10/25-114 від 13.01.2012р. про продовження строку розгляду первинної скарги Позивача №2/1-011/2-8197 від 28.12.2011р. встановив строк розгляду скарги по 04.03.2012р. (включно), рішення про результати розгляду скарги платника податків мало бути винесеним та відправленим Відповідачем-1 на адресу Позивача протягом строку продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тобто до 04.03.2012р. (включно).

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач-1 рішення № 1055/10/12-114 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 05.03.2012р., чим порушив самостійно визначені строки розгляду скарги.

Посилання Відповідача-1 на п.56.13. ст.56 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, встановлених цим кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.

Таким чином, Відповідачем-1 не надіслано Позивачу вмотивоване рішення за скаргою платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга Позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011р. та № 0004874120 від 20.12.2011р. є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого Відповідачем-1, тобто з 05.03.2012р.

Виходячи з викладеного, Відповідач-1 при винесенні рішення № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р. про результати розгляду скарги платника податків порушив приписи п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України, а отже дії Відповідача-1 по винесенню зазначеного рішення є протиправними, а тому вимога Позивача про визнання протиправними дій Відповідача-1 по винесенню рішення № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків підлягає задоволенню.

Як встановлено вище, скарга Позивача, якою оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011р. та № 0004874120 від 20.12.2011р., задоволена Відповідачем-1, в зв'язку з чим з 05.03.2012 року зазначені повідомлення-рішення є скасованими та не породжують виникнення будь-яких обов'язків у Позивача, а тому позовні вимоги Позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004864120 від 20.12.2011р. та № 0004874120 від 20.12.2011р. не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення частково позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової служби у місті Києві по винесенню рішення № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук