Постанова № 25298202, 18.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р. № 2а-3157/12/1370

10 год. 40 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -Малетич Т.В.

від відповідача - Кудрик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Спільного підприємства «Київ -Захід»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 02.04.2012 року № 0000332301, -

в с т а н о в и в :

Спільне підприємство «Київ - Захід» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 02.04.2012 року № 0000332301.

Ухвалою від 14 травня 2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем подані усі документи, які підтверджують факт придбання у ТОВ «Солодка країна -К»товару, а відтак відповідають вимогам Закону. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов та обґрунтовується тим, взаємовідносини між СП «Київ -Захід» у формі ТзОВ та ТзОВ «Солодка країна -К»здійсненні без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19 липня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області ДПС (далі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентом ТзОВ «Солодка країна-К», код за ЄДРПОУ 37322549 за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої складено акт від 23.03.2012 року № 31/23-1/20780000 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 02.04.2012 року № 0000332301, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48950 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 32633, 33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16316, 67 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено , порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено значення податкового кредиту на загальну суму 32633, 33 грн.; ч. 1, 5 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із ТзОВ «Солодка країна -К»по отриманню ТМЦ, оскільки такі правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків передбачених ними та відповідно є нікчемними.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2.ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3.ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6.ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

14.07.2011 року між ТзОВ «Солодка країна -К»(продавець) та СП «Київ -Захід»у формі ТзОВ (покупець) укладено договір поставки № 1407. Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до пп. 4.5 договору передбачено, що приймання товару здійснюється покупцем на складі продавця у випадку доставки товару транспортом покупця або на складі покупця у випадку доставки товару транспортом Продавця у відповідності до Інструкції № П-6 про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення і товарів народного споживання, за кількістю затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року, з особливостями встановленими цим Договором.

Позивачем надано суду копії: журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік, податкової накладної від 14.07.2011 року № 102, видаткової накладної № РН- 0000095 від 14.07.2011 року, платіжного доручення № 643 від 14.07.2011 року, платіжного доручення № 643 від 14.07.2011 року з відміткою банку про його виконання, сертифікату відповідності серії ВБ, висновку державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 10.12.2009 року № 05.03.02-04/79906, подорожнього листа № 588464 вантажного автомобіля від 14.07.2011 року, оборотно -сальдової відомості по рахунку № 631, карточки рахунку № 631, комп'ютерний витяг видаткових накладних (а.с. 43- 52), акт звірки взаєморозрахунків за період липень 2011 року, договір № 01/03-11 ОР оренди майна, довідка про наявність власних та орендованих приміщень СП «Київ -Захід»у формі ТзОВ.

Так, відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі -Інструкція П-7), виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, ії посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки -фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі -Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку -фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі -Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Судом не беруться до уваги подані позивачем копії товаро -транспортних накладних, оскільки вони не підтверджують факт поставки товару з Івано - Франківської області, м. Рогатина до м. Червонограда, оскільки, у товаро -транспортній накладній від 14.07.2011 року № 87 зазначено, що товар навантажувався у м. Володимиро -Волинську та розвантажувався у с. Острів вул. Центральна 108 , а у поданому подорожному листі міститься відтиск печатки ВАТ «Володимирцукор»(виробник цукру), як вантажовідправника.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна -К»зазначено: Івано -Франківська обл., Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, буд. 20, офіс 2.

Відтак, вказані документи не є належними та допустимими доказами транспортування товару від ТзОВ «Солодка країна - К»до СП «Київ -Захід»у формі ТзОВ.

Суд звертає увагу на той факт, що у поданих позивачем копії видаткової накладної, не вказано номеру та дати видачі довіреності на отримання товару, та не вказано хто отримував даний товар.

Таким чином, відповідно до умов п.4.5 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як покупцем та контрагентом ТзОВ «Солодка країна -К» обов'язковим є складення таких первинних документів, як товаро -транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання -передачі товару.

Однак, на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних документів, а подані товарно -транспортні накладні не є належними та допустимими доказами транспортування товару від ТзОВ «Солодка країна - К», відтак суд розглядав спір за наявними у справі доказами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Позивачем не було надано суду усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору та які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ «Солодка країна - К».

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ТзОВ «ТзОВ «Солодка країна - К», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для скасування податкового повідомлення -рішення від 02.04.2012 року № 0000332301 - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна