Постанова № 25298131, 02.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2012 року № 2а-3776/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм’ясо»

до

Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції

про

визнання нечинною та скасування податкової вимоги №20 від 08.02.2012р, визнання дій протиправними

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинною та скасування податкової вимоги №20 від 08.02.2012р, визнання протиправними дії по складанню податкової вимоги №20 від 08.02.2012р. та її вручення 28.02.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно прийняв податкову вимогу, без врахування норм Податкового кодексу України та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що податкова вимога та дії вчиненні щодо її прийняття, ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законним та обґрунтованими, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під час проведення судового засідання 19 червня 2012 року було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справу у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм’ясо» з питань з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.03.2010 по 31.12.2010р. Миргородською об’єднанню державної податковою інспекцією було складено акт від 11.04.2011р. №400/23-420/36909569/105.

На підставі акту відповідачем було податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість: №0000702301 від 27.09.2011р., №0000692301 від 27.09.2011р., №0000232301 від 26.04.2011р.

Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку у всіх податкових інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач повідомив Миргородську об'єднану державну податкову інспекцію про факт оскарження податкових повідомлень-рішень та надав копії позовних заяв у встановлений законодавством термін, чого відповідачем не заперечується.

Крім того, позивач листом від 13.01.2012р. повідомив відповідача, що всі суми податку на додану вартість оскаржуються у судовому порядку.

Проте, 08 лютого 2012 року Миргородська об'єднана державна податкова інспекція склала Податкову вимогу № 20 від 08.02.2012р., якою вимагає сплатити 13071,77 грн. основної суми, 3533 грн. фінансових санкцій, загалом 166044,44 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не плаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 №1037 Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Разом з тим, у відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи правомірність дій щодо формування податкової вимоги № 20 представник відповідача пояснив, що про оскарження податкових повідомлень-рішень йому стало відомо 18.10.2011р. –при отримані ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2011р. про відкриття провадження у справі №2а-14184/11/2670 - вх. номер №839 від 18.10.2011р. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2011р. в задоволенні позовних вимог ТОВ «Миргородм'ясо»відмовлено повністю. Зазначена Постанова надійшла на адресу відповідача 24.01.2012року (вхід. №231), в якій було зазначено порядок її оскарження. Крім того, відповідач зазначає, що не був повідомлений про оскарження ТОВ «Миргородм'ясо»постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2011 року . Інформація про те, що постанова не набрала законної сили також була не відома. Лише 19.03.2012 року, після отримання повістки -повідомлення, ухвали та апеляційної скарги по справі №2а-14184/10/2670, відповідачу стало відомо про оскарження ТОВ «Миргородм'ясо»постанови Окружний адміністративний суд міста Києва від 13.12.2011р. Тому, були всі підстави вважати податкові зобов’язання, визначені в рішеннях, - узгодженими.

Крім того, як доказів оплати вказаних зобов’язань до Миргородської ОДПІ не надходило, таке зобов’язання стало податковим боргом, обов’язок погашення якого повинен бути визначений у податковій вимозі податкового органу, яка і була сформована 08 лютого 2012 року.

В свою чергу позивач вважає такі дії протиправними, посилаючись на статтю 56 Податкового кодексу України та вказує, що копії позовних заяв позивач вважає достатніми доказами судового оскарження податкових повідомлень-рішень.

Проте, суд не може погодитися із такими твердженнями позивача та звертає увагу, що самі по собі копії позовних заяв не можуть розглядатися як належний доказ судового оскарження, оскільки такі заяви можуть бути залишені без розгляду, повернені, або судом може бути постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження за позовною заявою.

Тому, на думку суду, належним доказом оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку є саме ухвала про відкриття провадження у справі, адже саме цей документ вказує на початок судового провадження.

Окремо суд зазначає, що подані позивачем копії позовних заяв можуть свідчити про можливий намір оскаржити в судовому порядку спірні рішення, але такі заяви не можуть вказувати про власне судове оскарження таких рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Миргородської ОДПІ щодо формування та вручення податкової вимоги № 20 від 08.02.2012 року є правомірними, оскільки лише 19.03.2012 року, після отримання повістки -повідомлення, ухвали та апеляційної скарги по справі №2а-14184/10/2670, відповідачу стало відомо про оскарження ТОВ «Миргородм'ясо»постанови Окружний адміністративний суд міста Києва від 13.12.2011р., тобто вже після винесення спірної вимоги.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у позивача виникли податкові зобов’язання, були оскаржені в судовому порядку, тому такі зобов’язання не є узгодженими, а податковий борг –відсутній.

Зазначені обставини виключають можливість для існування податкової вимоги, відповідно така підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, та пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України формування податкової вимоги прямо пов’язано із виникненням у платника податків податкового боргу. У випадку, якщо юридичний факт виникнення податкового боргу не стався, податкова вимога не може вважатись правомірною, отже підлягає скасуванню.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, в зв’язку з чим податкова вимога № 20 від 08.02.2012р. підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинною податкової вимоги № 20 від 08.02.2012р., суд звертає увагу на положення ст. 17 КАС України, відповідно до яких нечинним може бути визнано нормативно-правовий акт. Оскільки податкова вимога № 20 від 08.02.2012р. не є таким актом, то суд не знаходить підстав визнання її нечинним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо складання та вручення податкової вимоги №20 від 08.02.2012р., то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, Податкового кодексу України, законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Тобто, органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині скасування податкової вимоги №20 від 08.02.2012р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкову вимогу № 20 від 08.02.2012 р винесену Миргородською об’єднанню державною податковою інспекцією.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 83,25 грн. (вісімдесят три грн. 25 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм’ясо»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук