Постанова № 25298035, 13.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 року Справа № 1170/2а-614/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Чубара Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фермерського господарства „Агропродукт КС" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

ФГ „Агропродукт КС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 07.11.2011р. №0000112330, №0000102330 та їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані дії відповідача щодо визнання правочинів нікчемними суперечать чинному законодавству, податкові повідомлення -рішення прийняті необґрунтовано.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях про відсутність використання у господарській діяльності ФГ „Агропродукт КС" з придбанням (продажу) товарів контрагентів. Проте, факт придбання (продажу) товарів підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а результатом від придбання товарів (продажу) є отримання прибутку.

Твердження податкового органу про нікчемність право чинів є безпідставним та таким, що порушує загальний порядок правосуддя в Україні, оскільки мають всі ознаки перебирання на себе функцій правосуддя в Україні, оскільки визнання недійсним господарського договору належить лише до компетенції судів України.

Вказує на те, що станом на час подачі даного позову до суду ні податковим органом, ні іншою особою не було порушено питання про визнання недійними в судовому порядку саме договорів, укладених між позивачем та контрагентами. Враховуючи те, що первинні документи є в будь-якому випадку похідними від господарської угоди, саме визнання такої угоди недійсною впливає на оподаткування господарської операції. Це надає підстави вважати, що договори, укладені між позивачем та контрагентами, дійсними на момент виконання передбачених в них робіт, проведення відповідних розрахунків, оформлення бухгалтерських документів та податкових звітів, а на момент подачі позову до суду вважати їх належним чином виконаними.

Зазначає, що на час складання податкових звітів дані підтверджуючі документи податковим органом визнавались дійсними та посилання на них не було правопорушенням.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 13.07.2012р., не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження (а. с. 79)

В судове засідання, призначене на 13.07.2012р., представник відповідача не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження (а. с. 77). При цьому, в своїх письмових запереченнях проти задоволення позовних вимог посилаються на те, що дії та висновки податкового органу при здійсненні перевірки позивача відповідають виявленим порушенням та вимогам законодавства, оскаржувані податкові повідомлення -рішення є законними.

Зазначає, що позивачем не було підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами. Виходячи із зазначеного податковим органом зроблено висновок про безтоварність операцій та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат. (а. с. 45-49)

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Усною ухвалою суду здійснено замінену первинного відповідача -Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію на належного відповідача -Кіровоградську ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно наказу від 18.10.2011 р. № 3126 та на підставі повідомлення від 18.10.2011 року №430/23-30 працівниками податкової інспекції проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФГ „Агропродукт КС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Регіон Кіровоград", ПП Єлісаветград-Кіровоград", ПП „Альянс-Кіровоград", ПП „Ямбо", ПП „Алегра", ТОВ „Діаскури", ПП „Арна-Кіровоград", ПП „Некс Кіровоград", ПП „Алегра Кіровоград", ПП „2008-Кіровоград", ПП „Стандарт-2009" за період з 01.04.2008 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2011 р. № 132/23-30/33423336, в якому зафіксовано порушення господарства: в ході позапланової документальної перевірки було встановлено взаємовідносини між ФГ „Агропродукт КС" та ПП „Некс-Кіровоград", ПП „2008-Кіровоград", ПП Стандарт 2009", які відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; п.1.32 ст.1, п.5,1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1, п.11.2 ст.11 закону України „про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 312528 грн., у тому числі:

за 1 квартал 2009 року в сумі 101041 грн.,

за 2 квартал 2009 року в сумі 39167 грн.,

за 3 квартал 2009 року в сумі 121252 грн.,

за 4 квартал 2009 року в сумі 36458 грн.,

за 1 квартал 2010 року в сумі 14610 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 250023 грн., в тому числі:

березень 2009 року -80833 грн.,

червень 2009 року -31333 грн.,

липень 2009 року -97002 грн.,

грудень 2009 року -29167 грн.,

січень 2010 року -11688 грн. (а.с.6-30)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 07.11.2011 р. податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000102330, яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем -250023 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -62506 грн. та № 0000112330, яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, за основним платежем -312528 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78132 грн. (а. с. 33, 34)

Згідно п.5.1. ст.5 „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі за текстом - Закон № 334/94-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, позивачем та контрагентами належним чином складені на виконання укладених між ними договорів від 03.07.2009 р., від 01.03.2009 р., №18/12 від 18.12.2009 р.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентами. (а. с. 70-99)

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до норми Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосуб'єктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість, про зворотнє докази в матеріалах справи відсутні.

Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Щодо висновків зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі вказані документи не вимагалися від позивача та не досліджувалися.

Судом критично оцінюються доводи відповідача, про те, що купівлі товару від контрагентів не підтверджено належними первинними документами з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність купівлі-продажу товарів від контрагентів на підставі договорів, оскільки укладення договору, який передбачає купівлю-продаж товару є ознакою господарської діяльності. Зміст договорів про надання товарів (послуг) та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на формування валових витрат по операціям з підприємствами постачальниками.

Крім того, як вбачається з акта перевірки відповідачем встановлено факти здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками без мети настання реальних наслідків та відповідно до п.1 ст.203, ст.215 ЦК України визначено їх нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків.

Відповідачем зроблено висновок про порушення статей ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ЦК України в частині встановлення взаємовідносин позивача з контрагентами нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до акта перевірки вказані вище господарські операції, на думку податкового органу, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Також, відповідачем зроблено висновок, про здійснення позивачем діяльності спрямованої на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди.

Суд критично оцінює твердження відповідача, на порушення позивачем вимог ст.203, ст. 215, ст. 228 ЦК України з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами. які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини. які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної

власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Факт нікчемності господарської угоди повинен доводитись належними доказами, наприклад вироком суду, що набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності осіб за відповідне злочинне діяння (фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 67 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 19, 58 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що на одну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, покладено обов'язок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це є підставою для індивідуальної відповідальності цієї сторони.

У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ФГ „Агропродукт КС", як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентами, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах позивача та контрагентів проігноровані податковим органом для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи позивача визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2011 року №0000112330 та від 07.11.2011 року №0000102330.

Присудити фермерському господарству „Агропродукт КС" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Чубара