Постанова № 25297588, 26.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. № 2а-3286/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Козій І.Ю.,

представник ВДВС Личаківського ЛМУЮ не з'явився,

представник ВДВС ГУЮ у Львівській області не з'явився,

представник третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства -фірма «Рубікон-2»до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»про визнання протиправними дій,-

встановив:

Приватне мале підприємство -фірма «Рубікон-2»звернулось до суду з вказаним вище позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (надалі -Личаківський ВДВС МУЮ), підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», в якому просить суд визнати дії відповідачів по включенню в заявах на реалізацію арештованого майна його стартової (початкової) ціни у розмірі 641 833 грн. без ПДВ протиправними.

Суд відповідно до ухвали від 28.05.2012 року, в порядку статті 52 КАС України допустив заміну первинного відповідача - підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області належним відповідачем -відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідачів по включенню на реалізацію арештованого майна його стартової (початкової) ціни. Зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку»початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди -на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав. Разом з цим, вважає, що у відповідності до Закону України «Про іпотеку»перед призначенням експертної оцінки майна мала відбутися процедура узгодження вартості продажу майна між позивачем (Іпотекодавець) та третьою особою (Іпотекодержатель). Оскільки процедура узгодження майна здійснена не була, то законні підстави для призначення експертної оцінки у відповідачів відсутні. Також зазначає, що відповідачі, в порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження»не повідомили позивача про оцінку майна. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідачі заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подали.

Третя особа заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 % його вартості, визначеної шляхом її оцінки. Зазначив, що стягнення на предмет іпотеки здійснювалось державним виконавцем без урахування положень Закону України «Про іпотеку». Просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без їх участі.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані ним документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(надалі - Іпотекодержатель) та Приватним малим підприємством «Рубікон - 2»(надалі - Іпотекодавець) укладено іпотечний договір б/н від 31.03.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного вище договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №600/02.2-9/035 від 28.03.2008 року наступне майно: квартира №50 у буд. 25 «в»по вул. Олеся О. у м. Львові. Загальна площа квартири 60,7 кв. м., реєстраційний номер об'єкта 7392851. Загальна вартість предмета іпотеки складає 1 515 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»27.03.2008 року за №18275447 вартість предмета іпотеки становить 70782,00 грн.

Підпунком 4.1 Іпотечного договору встановлено, що у разі невиконання боржником умов договору, третя особа має право звернути стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення своїх вимог. При цьому, вартість майна визначена підпунктом 1.3 та складає 70782,00 грн.

Оскільки умови Іпотечного договору боржником не виконані, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. вчинено виконавчий напис від 11.06.2010 року №259 та запропоновано звернути стягнення на майно - предмет іпотеки, для задоволення вимог третьої особи до боржника у розмірі 1160150,78 грн.

Відповідно до умов Іпотечного договору, реалізація майна у разі звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».

07.10.2010 Личаківським ВДВС ЛМУЮ на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. від 11.06.2010р. №259 відкрито виконавче провадження ВП №21794931 про звернення стягнення на майно позивача з метою погашення в сумі 1160150,78 грн. боргу.

04.04.2011 року Личаківським ВДВС ЛМУЮ складено Акт опису й арешту майна, яким описано та накладено арешт на майно предмет іпотеки.

11.04.2011 року Личаківським ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -ТзОВ «Периметр», оцінювач ОСОБА_1., для участі у виконавчому провадженні, якою експерт зобов'язаний надати звіт про оцінку майна.

Згідно із висновком експерта від 03.11.2011 року, початкова вартість предмету іпотеки складає 641833,00 грн.

На підставі експертного висновку від 03.11.2011 року відповідачами подано заявки на реалізацію арештованого майна. У вказаних заявках зазначено, що стартова ціна продажу об'єкта нерухомості, що підлягав реалізації на прилюдних торгах становить 641833,00 грн. без ПДВ.

Позивач вважаючи дії відповідачів щодо включення в заявках на реалізацію арештованого майна - його стартової ціни протиправними, звернувся до суду.

При вирішені спору по суті суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно із ст. 3 Закону № 606-XIV державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст. 62-1 Закону № 606-XIV звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби (ч.3 ст.62-1 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч.8 ст.52 Закону № 606-XIV, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ст.1 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 № 898-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону «Про іпотеку»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ст. 41 Закону «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом № 606-XIV, з дотриманням вимог цього Закону.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що під час реалізації предмета іпотеки органи державної виконавчої служби повинні діяти на підставі положень Закону № 606-XIV, Закону України «Про іпотеку»та з урахуванням умов Іпотечного договору.

Так, пп. 4.6 Іпотечного договору встановлено, реалізація майна у разі звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса здійснюється в порядку, визначеному ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до приписів ч.2 ст.43 Закону «Про іпотеку»початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Вказаною нормою передбачається альтернатива встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки: за рішенням суду або за згодою сторін. Оскільки у даному випадку рішення суду відсутнє, то суд вважає, що початкова ціна продажу предмета іпотеки повинна встановлюватися за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя. При цьому, проведення експертної оцінки є допустимим лише у разі недосягнення між сторонами згоди про початкову оцінку майна. Тобто, проведенню експертної оцінки має передувати процедура узгодження ціни продажу предмета іпотеки між сторонами.

Оскільки Законом 606-XIV встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», відтак суд робить висновок, що перед залученням для участі у виконавчому провадженні експерта, суб'єкта оціночної діяльності, відповідач повинен мати інформацію про неузгодження між позивачем та третьою особою початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Проте, під час здійснення виконавчих дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем, в порушення приписів ч.8 ст.52 Закону № 606-XIV та ч. 2 ст.43 Закону «Про іпотеку»враховані не були. Доказів протилежного представники відповідачів суду не надали.

Крім того, ч.4 ст.57 Закону 606-XIV встановлено, що державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення. Разом з цим, доказів належного повідомлення позивача про оцінку майна відповідачі суду не надали.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідачів по визначенню початкової ціни предмета іпотеки є такими, що суперечать приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувані дії відповідачів є неправомірними, у зв'язку із чим позовні вимоги обґрунтовані, доведені та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по включенню в заявах на реалізацію арештованого майна його стартової (початкової) ціни у розмірі 641 833 грн. без ПДВ - протиправними.

3. Присудити на користь Приватного малого підприємства -фірма «Рубікон-2» (код ЄДРПОУ 13817837) судові витрати у розмірі 32 грн. 19 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 липня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.