Постанова № 25297217, 03.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2012 року № 2а-5991/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Сікорська О.М. (дов. від 12.06.2012р.)

від відповідача: Мазніченко О.В. (дов. від 31.05.2012р. №1045/9/10 -114)

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Максіма Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.07.2012 року в 11год.01 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Максіма Україна» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 (акт від 08.11.11 №2350/2307/33406834).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення Позивачем зокрема, п. 150.1 ст. 150, пункту 1 розділу XIX «Прикінцевих положень»Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток , зокрема за 2 квартал 2011 року в сумі 307 178 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Кодексу визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується в 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками І кварталу 2011 року.

Окрім того, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно листа ДПА України від 08.09.2011р. №828/3/15-1212 позиція Державної податкової служби України щодо застосування пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України полягає в тому, що до складу витрат II кварталу 2011 року платникам слід переносити суму збитків отриманих лише І кварталі 2011р., без урахування від'ємного значення попередніх періодів.

Таким чином, у зв'язку з набранням 01.04.2011р.чинності розділу III Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011р., від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011р. у відповідності до п.22.4 ст.22 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011р. не включається, а тому у Позивача відсутні визначені законом підстави, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а тому доводи позивача є надуманими, а його позиція недоведеною.

В ході розгляду справи підтвержено факт порушення позивачем за перевіряємий період, зокрема, п. 4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість, що призвело до завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 5 108 883 грн. та заниження суми податкового кредиту на загальну суму 1 891 279 грн., що призвело до порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»в результаті чого встановлено заниження ПДВ до сплати на загальну суму 4 426 175 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 5 108 883 грн. та заниження податкового кредиту на загальну суму 1891279 грн.

Одночасно судом встановлено, що Позивачем укладено договір про надання послуг від 11.05.2005 року №01/05-М з ЗАТ «Український мобільний зв'язок»(рекламодавець). Предметом договору є призначення рекламодавцем ТОВ «РА «Максима Київ» своїм податковим агентом на території України. Агентство зобов'язується надавати в інтересах рекламодавця рекламні послуги, а саме рекламні кампанії, що здійснюються через ЗМІ, об'єкти зовнішньої реклами, тощо. Рекламодавець зобов'язується сплатити затверджену вартість рекламних кампаній та оплатити вартість послуг агентства у відповідності до умов даного договору. Рекламодавець уповноважує агентство від імені ЗАТ «Український мобільний зв'язок», на підставі довіреності, що видана рекламодавцем, проводити переговори та укладати угоди з третіми особами, що залучаються агентством для виконання умов договору. Умови договору погоджуються рекламодавцем та агентством. Агентство несе відповідальність перед рекламодавцем за неналежне виконання або невиконання своїх зобов'язань. Агентство надає послуги рекламодавцю у відповідності до бриф-заявки рекламодавця, в якій рекламодавець зазначає необхідні умови та терміни надання послуг.

Документ (кошторис витрат), затверджений уповноваженими представниками обох сторін, передбачає найменування послуг, термін їх надання, вартість та строки оплати. Ніяка робота по наданню послуг, пов'язаних з виконанням договору, не може бути розпочата без попереднього погодження з рекламодавцем. Агентство щомісячно надає рекламодавцю письмові звіти щодо обсягів та термінах надання послуг за звітний місяць. По закінченню проведених робіт та оплати їх вартості рекламодавцем, сторони підписують акт прийому передачі виконаних та наданих послуг. Вартість послуг агентства за розміщення реклами у ЗМІ та на об'єктах зовнішньої реклами складає 3,5 % без урахування ПДВ та податку на рекламу. Агентство сплачує всі телефонні та телексні переговори. Агентство здійснює розрахунки з третіми особами з (за рахунок) коштів рекламодавця (п.4.1 договору).

Перевіркою зроблено висновок, що Позивач укладаючи договори з третіми особами, діяло за дорученням та за рахунок замовників в порушення пункту 4.7 стати 4 Закону «Про ПДВ»безпідставно було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, отримані від постачальників - надавачів послуг, не за датою перерахування коштів, а датою надання послуг (виставлення рахунку), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 5 108 883 грн. та заниження суми податкового кредиту на загальну суму 1 891 279 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги висновок науково правової експертизи №126/27-е, від 28.02.2011р., на який позивач покликається в обгрунтування позовних вимог, оскільки даний документ носить виключно інформативний характер і містить суб'єктивне трактування науковцями окремих положень норм чинного законодавства України, а відтак як беззаперечний доказ не може сприйматись.

Виходячи із системного аналізу вищезгаданих норм чинного податкового законодавства, всебічного і повного дослідження усіх доказів, поданих представниками сторін у ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення є правомірним, а відтак скасуванню не підлягає.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень рішення, а відтак вони скасуванню не підлягають.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Максіма Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС України про скасування податкових повідомлень -рішень, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур