Ухвала суду № 25294916, 17.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-280/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" липня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Старової Н.Е.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Системз» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ай Ті Системз» до Бориспільської ОДПІ Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є юридичною особою, що зареєстрована 13 березня 2002 року державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області. Відповідно до Свідоцтва № 100343111 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність зв'язку, інші види оптової торгівлі, розроблення стандартного програмного забезпечення, діяльність пов'язана з банками даних.

У період з 22 грудня 2011 року по 27 грудня 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт № 880/23-1/31863903 від 27 грудня 2011 року.

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»у періоді що перевірявся був укладений договір, предметом якого було надання послуг мережі Інтернет.

За податковою накладною, отриманою від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період жовтень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102310 від 11 січня 2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 72 916, 66 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 58 333, 33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14 583, 33 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до п. 198.1 статті198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із системного аналізу вищенаведених норм ПК України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

В матеріалах даної справи міститься наступні письмові докази, а саме, договір № 01/09-11, додаток до даного договору, акт виконаних послуг № 31/10/11, податкова накладна № 3110/11 від 31 жовтня 2011 року з яких вбачається, що ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»було надано, а позивачем отримано послуги мережі Інтернет.

Також, колегія суддів звертає увагу, що всі ці документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг мережі Інтернет.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо отримання послуг мережі Інтернет з урахуванням його виду економічної діяльності.

Крім цього позивачем було надано суду докази (копії договорів, акти виконаних робіт за жовтень 2011 року) того, що позивач є Інтернет провайдером, основним напрямком діяльності якого є надання клієнтам широкого спектру послуг сервісів Інтернет та організація міжміських та міжнародних каналів передачі даних.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою, а також був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів вважає висновок податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»договором безпідставним.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції від 11 січня 2012 року за № 0000102310 прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.