Постанова № 25274297, 20.06.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/12102/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 червня 2012 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кравець Д.І., при секретарі Костюковій М.О., за участі прокурора Бубенко І.П., розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченка С.П. від 19 липня 2011 року про порушення кримінальної справи № 80-0265 відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти» за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченка С.П. від 19 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Скаргу мотивовано тим, що оскаржувану постанову скаржник вважає незаконною та такою, що відверто порушує права і законні інтереси ОСОБА_2

Так, скаржник вказує, що 27 липня 2007 року ОСОБА_2 було обрано головою правління ВАТ «Інститут транспорту нафти». З 13 травня 2010 року по теперішній час ОСОБА_2 обіймає посаду генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти». Відтак, ОСОБА_2 фактично був службовою особою ВАТ «Інститут транспорту нафти» в період часу, про який йдеться у постанові про порушення кримінальної справи. При цьому, слідчий, в провадженні якого перебуває кримінальна справа, неодноразово викликав ОСОБА_2 для участі в проведенні різних слідчих дій і неодноразово повідомляв про те, що в його діях він вбачає ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки останній є службовою особою ВАТ «Інститут транспорту нафти». За таких обставин скаржник вважає, що порушена кримінальна справа прямо та безпосередньо стосується інтересів ОСОБА_2

Також скаржник вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин. Справа може бути порушена тільки в тих випадках коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, підставами до порушення кримінальної справи стали матеріали виїзної планової перевірки ВАТ «Інститут транспорту нафти» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року та валютного законодавства за період з 01 березня 2004 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений Акт № 883/23-09/00148429 від 04 квітня 2008 року.

Разом з тим, дані, які містяться у вказаному Акті не можуть бути приводом та підставою до порушення кримінальної справи, оскільки на момент порушення кримінальної справи набула законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2010 року, котрими встановлено відсутність податкового правопорушення з боку ВАТ «Інститут транспорту нафти», на яке посилався в Акті податкової перевірки ревізор та слідчий у постанові про порушення кримінальної справи від 19 липня 2011 року.

Крім того, слідчий не взяв до уваги ті обставини, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року, скасовано постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Максимова В.І. від 20 травня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом ухилення службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти» від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яка була порушена з тих же підстав. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2009 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року було залишено без змін. В подальшому постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2009 року не скасовувались, тобто є чинними станом на сьогоднішній день.

Відтак, на думку скаржника, ігноруючи вказані рішення судів, слідчий виніс постанову про порушення кримінальної справи від 19 липня 2011 року, мотивуючи її тими ж обставинами та фактами, які вже були досліджені судами різних інстанцій, та яким вже було надано відповідну правову оцінку. Будь-яких інших обставин та фактів, що могли б свідчити про наявність в діях службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти» ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, слідчим здобуто не було.

Таким чином, при винесенні постанови про порушення кримінальної справи слідчим, на думку скаржника, були відверто проігноровані вимоги кримінально-процесуального законодавства України, оскільки згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

У зв'язку з зазначеним, скаржник вважає, що на момент порушення кримінальної справи у слідчого не було приводів і підстав, а також будь-яких даних до порушення кримінальної справи № 80-0265, у зв'язку з чим постанова про порушення кримінальної справи від 19 липня 2011 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав та просив задовольнити.

Прокурор щодо доводів скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, вказав, що постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою. Справу було порушено за наявності достатніх приводів та підстав, з дотриманням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, матеріали справи містять в собі достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в діях службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти».

Вислухавши пояснення скаржника, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги та надані до суду матеріали кримінальної справи № 80-0265 в 2-х томах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 15, 16 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою: залишає скаргу без задоволення або задовольняє скаргу та скасовує постанову про порушення справи.

Судом встановлено, що 19 липня 2011 року старший слідчий СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченко С.П., розглянувши матеріали кримінальної справи № 60-2749, порушеної прокуратурою Шевченківського району міста Києва 20 травня 2008 року за фактом ухилення службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти»від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, виніс постанову про порушення кримінальної справи № 80-0265 відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Однак, положеннями ст. 94 КПК України визначено вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Як зазначено слідчим в оскаржуваній постанові, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення слідчим ознак складу злочину в діях службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»при розгляді матеріалів кримінальної справи № 60-2749, порушеної прокуратурою Шевченківського району міста Києва 20 травня 2008 року за фактом ухилення службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти»від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, на час винесення оскаржуваної постанови постанова заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Максимова В.І. від 20 травня 2008 року про порушення кримінальної справи № 60-2749 була скасована постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2009 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року було залишено без змін. В подальшому постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2009 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2009 року не скасовувались.

При цьому, в оскаржуваній постанові слідчим не вказано, чим саме викликана необхідність розгляду ним матеріалів кримінальної справи № 60-2749 через два роки після скасування постанови про порушення вказаної кримінальної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність приводів, передбачених ст. 94 КПК України, для порушення кримінальної справи № 80-0265 відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, згідно постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченка С.П. від 19 липня 2011 року.

Перевіряючи матеріали, які на час порушення кримінальної справи були в розпорядженні слідчого, а також матеріали провадження за скаргою, встановлено, що підставами до порушення кримінальної справи стали дані, які містилися в матеріалах кримінальної справи № 60-2749, порушеної згідно постанови заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Максимова В.І. від 20 травня 2008 року за фактом ухилення службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти»від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у тому числі, як зазначено в оскаржуваній постанові, і протоколи слідчих дій, які підтверджують умисне ухилення від сплати податків службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти».

Згідно положень ч. 2 ст. 94 КПК справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину). Відтак, кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину, за умови законності джерел їх отримання.

Слід зазначити, що об'єктивними ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України, є умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Разом з тим, як вбачається з наданих суду матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи та були наявними в розпорядженні слідчого на момент порушення кримінальної справи, у них відсутні достатні дані, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в діях службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти», тобто відсутні фактичні дані, які б свідчили про умисне ухилення службовими особами ВАТ «Інститут транспорту нафти» від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, та, що ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

При цьому, судом враховуються ті обставини, що підставами до порушення кримінальної справи стали, фактично, дані Акту № 883/23-09/00148429 від 04 квітня 2008 року «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Інститут транспорту нафти» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року та валютного законодавства за період з 01 березня 2004 року по 31 грудня 2007 року»та доданих до нього матеріалів перевірки.

Однак, як вбачається з долучених до скарги матеріалів, на підставі вказаного Акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було видано податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2008 року № 0003292309/0, яке на час порушення справи було визнано нечинним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, яка в послідуючому залишена без змін згідно ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року, Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2010 року та Верховного Суду України від 13 березня 2012 року, котрими встановлено відсутність податкового правопорушення з боку ВАТ «Інститут транспорту нафти».

Крім того, стосовно посилань слідчого в оскаржуваній постанові на те, що підставами для порушення кримінальної справи є також дані, які містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах, зібраних під час розслідування кримінальної справи № 60-2749, слід зазначити, що оскільки постанова заступника прокурора Шевченківського району м. Києва Максимова В.І. від 20 травня 2008 року про порушення кримінальної справи № 60-2749 була визнана незаконною та скасована, суд вважає, що дані, які містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах, зібраних під час розслідування вказаної справи, отримані також незаконно.

За таких обставин, згідно вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, надані до суду матеріали у їх сукупності не містять даних, які вказують на наявність ознак злочину та які були б достатніми для порушення кримінальної справи відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1, подана в інтересах ОСОБА_2, підлягає задоволенню, а постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченка С.П. від 19 липня 2011 року про порушення кримінальної справи № 80-0265 відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Бойченка С.П. від 19 липня 2011 року про порушення кримінальної справи № 80-0265 відносно службових осіб ВАТ «Інститут транспорту нафти»за умисне ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -скасувати.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суду міста Києва.

Суддя: