Рішення № 25270093, 20.06.2012, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.06.2012

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. МИКОЛАЄВА

54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00

Рішення

Іменем України

20 червня 2012 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:

представника позивача Яцук А.В.

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору

встановив:

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі -ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом, який уточнено 20.03.2012, до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 4709523,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «ВТБ Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВІТ»(далі - ТОВ «КІВІТ») був укладений договір про надання овердрафту за № 04КБ/2009-О.

Через невиконання позичальником умов вказаного договору станом на 20.02.2012 виникла заборгованість, яка складається із 2030027,99 грн. заборгованості по кредиту, 1449852,94 процентів, 762169,29грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 279020,48 грн. пені за порушення сплати процентів, 135627,11 грн. трьох відсотків річних по кредиту, 52825,69 грн. трьох відсотків річних по процентам. Загальна сума заборгованості складає 4709523,50 грн.

Зобов'язання по кредитному договору забезпечені договором поруки від 29.09.2009 № 04КБ/2009/П-3, який укладено між банком та ОСОБА_5

Умовами договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, перерахування плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором. У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.6 договору поруки).

До звернення до суду позивачем на адресу позичальника та поручителя направлялися претензії з вимогою негайного погашення боргу, які залишено без відповіді, у зв'язку із чим позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, пославшись на оскарження ОСОБА_5 договору поруки в іншому провадженні, та невідповідність періоду, за який нараховані штрафні санкції, вимогам статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Заслухавши думку учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ТОВ «КІВІТ», керівником якого є ОСОБА_5, був укладений договір про надання овердрафту № 04КБ/2009-О.

Згідно із умовами пункту 1.1 розділу 1 кредитного договору предметом цього договору є надання позичальнику права здійснювати платежі з поточного рахунку на підставі платіжних документів у разі відсутності на ньому грошових коштів у межах, встановленого кредитним договором, ліміту овердрафту.

Підпунктом 1.1.3 пункту 1.1 розділу 1 вказаного договору сторони встановили, що він діє до 29.03.2010, а пунктом 1.2 розділу 1, що розмір овердрафт становить 2100000,00 грн.

Відповідно до підпункту 1.6.1 пункту 1.6 розділу 1 кредитного договору за користування овердрафтом позичальник сплачує банку плату у вигляді процентів в розмірі 27 відсотків річних, якщо позичальник користується овердрафтом до 30 календарних днів, та 40 відсотків річних, якщо позичальник користується овердрафтом понад 30 календарних днів.

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються позичальником щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця включно (пункт 2.5 розділу 2 кредитного договору).

Згідно пункту 5.2 розділу 5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 розділу 4 цього договору максимально безперервний строк користування овердрафтом вважається таким, що закінчився та відповідно позичальник зобов'язаний не пізніше наступного дня погасити наявну заборгованість за овердрафтом, сплатити проценти та пеню.

Пунктом 5.1 розділу 5 кредитного договору встановлено, що при невиконанні зобов'язань по сплаті процентів та/або повернення заборгованості за овердрафтом у строки, встановлені цим договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за овердрафтом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

У порушення умов передбачених кредитним договором позичальник - ТОВ «КІВІТ»грошові зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 20.02.2012 виникла заборгованість на загальну суму 4709523,50 грн., яка складається із 2030027,99 грн. заборгованості по кредиту, 1449852,94 процентів, 762169,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 279020,48 грн. пені за порушення сплати процентів, 135627,11 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за прострочення повернення кредиту та 52825,69 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за прострочення процентів.

Заборгованість по кредитному договору підтверджена випискою з рахунку № 26008301000148.980, який відкрито позичальнику ТОВ «КІВІТ»(код ЄДРПОУ 20917692) в Миколаївській філії ПАТ «ВТБ Банк», та детальним розрахунком до уточненого позову.

Відповідач власного розрахунку суду не надав.

03.02.2011 позивач на адресу ТОВ «КІВІТ» направив вимогу про погашення боргу, яка залишена без виконання.

Виконання зобов'язань по кредитному договору забезпечено договором поруки № 04КБ/2009/П-3 від 29.09.2009, який укладено між позивачем та ОСОБА_5

Відповідно до умов пункту 1.1 договору поруки поручитель поручився за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору № 04КБ/2009-О від 29.09.2009 або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Сторони договору поруки погодили, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором, не потребує (пункт 1.2 договору поруки).

Згідно із пунктом 2.1 наведеного договору, сторони визначили, що поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Пунктом 2.6 договору поруки встановлено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель зобов'язується виконати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі банку.

На виконання вимог пункту 2.6 договору поруки, позивач на адресу ОСОБА_5 надіслав повідомлення від 03.02.2011 № 282/2200-08-2 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, яка відповідачем була отримана 16.02.2012, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишена без виконання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно частини другої статті 1050 вказаного Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до положень статі 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до статті 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою встановлені статтею 554 цього Кодексу. Відповідно до цієї норми у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (частина перша). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність пред'явлення позову до ОСОБА_5, як поручителя по кредитному договору, укладеного з ТОВ «КІВІТ».

Між тим, суд не погоджується з позовом в частині періоду розрахунку розміру пені, нарахованої за порушення зобов'язань із повернення кредиту та сплати процентів.

У даному випадку, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що штрафні санкції повинні розраховуватися з урахуванням вимог статті 232 ГК України, оскільки позичальником по кредитному договору є юридична особа - ТОВ «КІВІТ».

Так, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені (762169,29 грн.) за несвоєчасне повернення кредиту здійснено за період з 30.11.2009 по 20.02.2012, а пені в (79020,48 грн.) за несвоєчасну сплату процентів з 01.12.2009 по 20.02.2012.

Отже, позов в частині періоду нарахування пені та відповідно її розміру не відповідає вимогам статті 232 ГК України.

Оскільки представники сторін розрахунку пені за період визначений статтею 232 ГК України суду не надали, суд виходить із власного розрахунку відповідно до якого розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту складатиме 207507,46 грн., а за несвоєчасну сплату процентів -17441,45 грн., що в загальній сумі становить 224948,91 грн.

У судовому засіданні представнику відповідача було роз'яснено право на з'явлення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням вимог статті 551 ЦК України, але вказаним правом він не скористався. Обставин та доказів, з урахуванням яких можливе зменшення пені, суду не надав, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 224948,91 грн., яка не перевищує основного боргу.

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

У зв'язку із цим, суд погоджується із вимогами про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, які нараховані відповідно до статті 625 ЦК України на прострочену заборгованість по кредиту та процентам, загальний розмір яких складає 188452,80 грн. (52825,69 + 135627,11).

Виходячи із встановлених судом обставин, а також враховуючи те, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, а відсутність коштів у боржника не є підставою звільнення його від виконання грошових зобов'язань (частина перша статті 625 ЦК України), позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в сумі 3893282,64 грн. (2030027,99 + 1449852,94 + 224948,91 + 188452,80).

Щодо доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_5 договір поруки не підписував, суд вважає їх безпідставними та такими, що направлені на перешкоджання розгляду справи в розумні строки.

Оскільки вимоги вирішено з урахуванням заяви від 15.03.2012 про збільшення ціни позову на 1152327,82 грн., яка не була оплачена судовим збором до максимального розміру, встановленого статтею 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно, на підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеному позову підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та на користь держави 960,82 грн.

На користь позивача відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно задоволеному позову підлягають стягненню витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 99,19 грн.

На таких підставах, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214, 224, 225, 228 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»заборгованість за договором про надання овердрафту № 04КБ/2009-О від 29.09.2009, яка складається із 2030027,99 грн. заборгованості по кредиту, 1449852,94 -процентів, 224948,91 грн. - пені та 188452,80 грн. - трьох відсотків річних, що в загальній сумі складає 3893282,64 грн. (три мільйони вісімсот дев'яносто три тисячі двісті вісімдесят дві гривні 64 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 99,19 грн., разом -1799,19 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять гривень 19 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 960,82 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 82 коп.).

У іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст рішення

підписано 22.06.2012.