Рішення № 25269028, 05.07.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/9386/12

Провадження №: 2/2601/2936/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,

при секретарі Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР», третя особа: Венчурний пайовий інвестиційний фонд «Київщина-житло»про стягнення грошових коштів за інвестиційним договором та збитків за неналежне виконання договору,

в с т а н о в и в:

у квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР», третя особа: венчурний пайовий інвестиційний фонд «Київщина-житло»про стягнення грошових коштів за інвестиційним договором та збитків за неналежне виконання договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що 19 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР», що діяла в інтересах та за рахунок венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-житло», було укладено інвестиційний договір № ОЗ-19/02/09, предметом якого визначено інвестування будівництва об'єкту інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 Київської області, з метою отримання у власність вказаної квартири після введення будинку в експлуатацію та за умови повної оплати її вартості.

23 квітня 2009 року між ним та ОСОБА_2 була укладена нова додаткова угода до інвестиційного договору № ОЗ-19/02/09 від 19 лютого 2009 року, відповідно до п. 1.2 якої ОСОБА_3 передає йому як новому інвестору право вимагати від інвестиційного фонду належного виконання всіх обов'язків за договором № ОЗ-19/02/09 від 19 лютого 2009 року й, крім того, до нього перейшли всі права та обов'язки, передбачені вказаним договором.

Зазначив, що проінвестував повну вартість будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_1 Київської області на виконання п. 5.2 інвестиційного договору та сплатив відповідачу грошові кошти на інвестування об'єкту будівництва в загальному розмірі 277 779,76 грн., проте, після введення будинку в експлуатацію та проведених Обухівським БТІ обмірів квартири виявилося, що площа об'єкта інвестування менша (40,300 кв. м), ніж загальна площа за проектом (41,800 кв. м) на 1,5100 кв. м.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що загальна площа об'єкту інвестування підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних, вказаних к технічному паспорті будинку, що виготовляється відповідним БТІ на замовлення забудовника. У разі якщо фактична загальна площа об'єкта інвестування менша або більша, ніж загальна площа за проектом, інвестиційний фонд (відповідач) повертає їй, як інвестору, або інвестор сплачує інвестиційному фонду кошти в обсязі, що відповідають вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкта інвестування, на яку зменшилась або збільшилась загальна площа об'єкту інвестування.

Згідно із додатком № 5 від 27 листопада 2010 року до інвестиційного договору № ОЗ-19/02/09 від 19 лютого 2009 року ним та ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»було погоджено, що останній повертає йому як інвестору вартість різниці загальної площі в сумі 9 815,00 грн.

Свої зобов'язання по поверненню коштів відповідач не виконав, у зв'язку з чим він змушений звернутись з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 9 815,00 грн., 1 800,50 грн. - 3% річних від простроченої суми та 4 318,60 грн. - інфляційних втрат.

Позивач в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в ході розгляду справи позовні вимоги не визнала та просив суд ухвалити по справі рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, та врахувати при ухваленні судового рішення доводи його письмових заперечень (а.с. 36-39). При цьому зазначала про те, що між дійсно позивачем та відповідачем був укладений інвестиційний договір предметом, якого було інвестування будівництва - об'єкту інвестування однокімнатної квартири АДРЕСА_1 Київської області. 27 листопада 2010 року сторони підписали додаток № 5 до інвестиційного договору, за яким відповідач зобов'язався повернути позивачеві грошову вартість різниці площі 1,5100 кв. м. в сумі 9 815,00 грн., проте, 27 січня 2010 року були складені акт виконання взаємних зобов'язань та додаткова угода про розірвання вказаного інвестиційного договору, що унеможливило стягнення з відповідача будь-яких грошових зобов'язань. Крім того, з приводу заявленої позивачем вимоги про стягнення на користь останнього 1 800,50 грн. - 3% річних від простроченої суми та 4 318,60 грн. - інфляційних втрат зазначала про її не відповідність положенню п. 4 ст. 3 закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Представник третьої особи в ході розгляду справи заперечувала проти вимог ОСОБА_1 та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»було укладено як з фінансовою установою, що діяла за рахунок і в інтересах третьої особи - Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», інвестиційний договір № О3-19/02/09, предметом якого визначено інвестування нею будівництва об'єкту інвестування квартири в секції 8 житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 кількість кімнат - 1 загальна площа - 41,81 кв. м) (а.с. 9-11).

23 квітня 2009 року між ОСОБА_2, ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»було укладено як фінансовою установою, що діє за рахунок і в інтересах третьої особи - Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло»та позивачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до інвестиційного договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року, за умовами якої ОСОБА_1 прийняв на себе всі права та обов'язки, належні інвестору ОСОБА_2 згідно інвестиційного договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року, та став інвестором за вказаним договором (а.с. 12).

Відповідно до умов інвестиційного договору інвестор здійснює розрахунок за об'єкт інвестування шляхом внесення коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок інвестиційного фонду з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці на день перерахування коштів. Проведені розрахунки фіксуються в «Інвестиційному свідоцтві»в якому визначається сума сплачених коштів, кількість сплачених вимірних одиниць об'єкта інвестування, поточна ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування на день інвестування (п. п. 5.1., 5.4. інвестиційного договору, а.с. 9).

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на виконання вказаних умов інвестиційного договору позивачем згідно наявного в матеріалах справи інвестиційного свідоцтва від 24 червня 2009 року до інвестиційного договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року сплачено на інвестування об'єкту будівництва грошові кошти в загальному розмірі 277 779,76 грн. (а.с. 13-14).

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що після введення будинку в експлуатацію, розробки технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 та проведення відповідних обмірів останньої комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації», було виявлено зменшення загальної площі квартири, а саме: з 41,81 кв. м, як було визначено інвестиційним договором, до 40,3 кв. м тобто на 1,51 кв. м (а.с. 15-16).

Пунктом 5.6 інвестиційного договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року передбачено, що загальна площа об'єкту інвестування підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних, вказаних в технічному паспорті будинку, що виготовляється відповідним БТІ на замовлення забудовника. У разі, якщо фактична загальна площа об'єкта інвестування менша або більша, ніж загальна площа за проектом, інвестиційний фонд (відповідач) повертає інвестору або інвестор сплачує інвестиційному фонду кошти в обсязі, що відповідають вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкта інвестування, на яку зменшилась або збільшилась загальна площа об'єкту інвестування (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, придбавши за інвестиційним договором № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року майнові права на об'єкт інвестування - квартиру в секції 8 житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 кількість кімнат - 1 загальна площа - 41,81 кв. м), позивачем, після введення вказаного будинку в експлуатацію, 27 січня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу з відповідачем, за яким ним було прийнято у власність передану ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»квартиру АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області, загальною площею 40,3 кв. м. Продаж квартири за домовленістю сторін була вчинена за 267 964,76 грн. (а.с. 18).

Тобто, з тексту вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що остаточна вартість проінвестованої ОСОБА_1 квартири з урахуванням розміру її остаточної загальної квадратури визначена за мінусом вартості 1,51 кв. м, на які зменшилась загальна площа приміщення порівняно із визначеною інвестиційним договором.

Того ж дня, тобто 27 січня 2010 року, між сторонами було підписано акт виконання взаємних зобов'язань та додаткова угода до інвестиційного договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року, підписанням яких сторони дійшли згоди щодо відсутності у однієї до другої будь-яких матеріальних претензій щодо виконання ними зобов'язань з оплати вартості об'єкту інвестування та припинення прав та зобов'язань за інвестиційним договором, відсутність жодних претензій одна до одної відповідно (а.с. 43, 44).

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, врахувавши вимоги п. 5.6. інвестиційного договору щодо повернення інвестору коштів в обсязі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкта інвестування, на яку зменшилась загальна площа об'єкту інвестування в даному випадку, зменшення мало місце на 1,51 кв. м, у розмірі 9 815,00 грн. (277 779,76 грн. - вартість про інвестованої квартири реально сплачена позивачем - 267 964,76 грн. вартість про інвестованої квартири, визначена у договорі купівлі-продажу) ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»фактичного цього не зробила і доказів на підтвердження зворотного, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, суду не надала.

Проте, сторонами у відповідності до вимог ЦК України у добровільному порядку за взаємною згодою 27 січня 2011 року розірвано інвестиційний договір № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року, що унеможливило стягнення з відповідача будь-яких грошових зобов'язань за ним.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний укладений між сторонами 27 листопада 2010 року додаток № 5 до інвестиційного договору, в якому сторони домовились про те, що загальна площа квартири по інвестиційному договору 41,81 кв. м, загальна площа квартири при обмірах БТІ 40,3 кв. м, різниця загальної площі 1,51 кв. м та про те, що інвестиційний фонд повертає інвестору вартість різниці загальної площі в сумі 9 815,00 грн. (а.с. 17).

Факт укладення вказаного додатку сторонами у справі в ході її розгляду не заперечувався.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На думку суду, вказаний додаток до інвестиційного договору від слід розглядати як окремий самостійний правочин, оскільки зобов'язання по інвестиційному договору № О3-19/02/09 від 19 лютого 2009 року припинені.

Відповідач, заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 та не заперечуючи проти факту існування та укладення зазначеного додатку, в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що останній не підписаний з боку відповідача, на ньому міститься лише відбиток печатки, а тому даний документ не може вважатися належним чином оформленим і таким, що створює дійсність правовідносин між сторонами.

Однак, вказані посилання сторони відповідача судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

По-перше, в ході розгляду справи судом було встановлено та не заперечувалось сторонами про те, що додаток № 5 до інвестиційного договору був укладений сторонами у двох примірниках. Судом було зобов'язано сторону відповідача надати в розпорядження суду для огляду в судовому засіданні оригінал їх примірника додатку № 5 та належним чином завіреної його копії для приєднання до матеріалів справи. Однак, вимога суду стороною відповідача була проігнорована з посиланням на випадкове незнаходження ТОВ «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»належного йому екземпляру.

По-друге, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлює ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідність змісту правочину законам та іншим правовим актам; дотримання відповідної форми; суб'єктний склад; єдність волі та волевиявлення.

Так, з фактом підписання правочину ЦК України пов'язує його дійсність (ст. ст. 207, 215 ЦК України). Наявність підпису органу юридичної особи чи уповноваженої нею фізичної особи є домінуючою умовою при констатації волевиявлення сторони щодо визначеного договором кола істотних умов. Печатка лише слугує доказом дійсності підпису, проте, не волевиявленням. Однак, печатка є атрибутом кожного окремого підприємства, містить ідентифікаційний код підприємства і для неї встановлений особливий порядок її одержання та ліквідації. З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що за наявності печатки умови договору вважаються схваленими. До того ж, стороною відповідача, знову-таки, не заперечувались ні факт укладення додатку № 5, ні факт наявності його обов'язку повернути позивачу вартість різниці загальної площі про інвестованої останнім квартири, останній (додаток № 5) не визнаний недійсним, а грошове зобов'язання ним встановлене, тому, на думку суду, враховуючи те, що на час розгляду справи зобов'язання про повернення коштів відповідачем не виконано, воно підлягає виконанню на загальних підставах.

Тому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI.

За загальними правилами, визначеними ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 614 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно із наданими позивачем розрахунками три відсотки річних від простроченої суми становлять 1 800,50 грн., інфляційні втрати - 4 318,60 грн.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Питання судових витрат по оплаті судового збору слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 205, 215, 509, 526, 611, 614, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР», третя особа: Венчурний пайовий інвестиційний фонд «Київщина-житло»про стягнення грошових коштів за інвестиційним договором та збитків за неналежне виконання договору -задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»(код ЄДРПОУ 33744299) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) загальну суму в розмірі 15 934,10 (п»ятнадцять тисяч дев»ятсот тридцять чотири грн. 10 коп.)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТОКМАСТЕР»(код ЄДРПОУ 33744299) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок