Постанова № 2526881, 07.10.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.10.08 Справа № 11/47

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів:  Галушко Н.А.

 Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” від 12.08.2008 р. № 6666/08

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008 р.

у справі № 11/47

за первісним позовом ЗАТ КБ “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк”, м.Ужгород

до суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, смт.Буштино Тячівського р-ну Закарпатської обл.

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003 р., відшкодування 43 976 грн. залишкової вартості, затраченої на поліпшення орендованого майна

і за зустрічним позовом суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, смт.Буштино Тячівського р-ну Закарпатської обл.

до ЗАТ КБ “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк”, м.Ужгород

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003 р., відшкодування 413 297, 74 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди

За участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача -ОСОБА_3. (начальник юридичного відділу, довіреність № 2148 від 05.05.2008 р. в матеріалах справи);

від відповідача - ОСОБА_2. (представник, довіреність за № 2761 від 31.03.2008 р. в матеріалах справи)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008 р. у справі № 11/47 (суддя Якимчук Л.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено за безпідставністю, зустрічний позов задоволено частково за обгрунтованістю, а саме: розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003 р., стягнуто з ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” на користь суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 69 063 грн. упущеної вигоди.

Позивач за первісним позовом з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю, з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що саме відповідачем за первісним позовом неодноразово ставилось питання про звільнення орендованого приміщення, що і було зроблено позивачем за первісним позовом в середині січня 2008 року, проте акт приймання-передачі знову ж таки відповідачем не підписано без жодних поважних причин; господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 43 976 грн. вартості поліпшень орендованого приміщення; судом першої інстанції неправомірно задоволено зустрічний позов у частині стягнення 69 063 грн. неотриманого прибутку, оскільки саме суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 здійснювала перешкоди в користуванні приміщенням, що і слугувало підставою звернення до неї апелянта в грудні 2007 року про дострокове розірвання договору та звільнення приміщення в січні 2008 року, що і не заперечується самим відповідачем за первісним позовом; господарським судом неправильно застосовані норми процесуального права, зокрема, ст.ст.15, 80 ГПК України, оскільки філія - Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ “Приватбанк” не є юридичною особою, а структурним підрозділом, то не може бути відповідачем у справі, ЗАТ КБ “Приватбанк” не надавало філії повноважень представлення його інтересів в якості відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач за первісним позовом просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 грудня 2003 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Закарпатське регіональне Управління” ЗАТ КБ „ПриватБанк” та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди частини вбудованого приміщення площею 155,3 кв.м, що знаходиться за АДРЕСА_1, строком дії до 31 грудня 2013 року. Окрім того, 01.06.2007 р. та 22.10.2007 р. укладено додаткові угоди до зазначеного договору.

Майно передано в оренду з метою надання банківських послуг населенню.

Розділом 3 договору (орендна плата) з врахуванням додаткової угоди від 01.06.2007 р. орендна плата на весь об'єкт оренди становить 750 євро за один календарний місяць. Оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ, який діє на момент оплати (п.3.1).

Оренда сплачується орендарем кожного місяця не пізніше 30 числа звітного місяця, починаючи з 1 травня 2005 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

У п.6.4 договору вказано, що орендодавець зобов'язується відшкодовувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що зміни та доповнення чи розірвання цього договору допускається за взаємною згодою сторін, а у пункті 9.3 зазначено, що за ініціативою однієї з сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач за первісним позовом надіслав відповідачу пропозицію про дострокове розірвання договору від 25.12.2007 р. за № 6865/24, на яку отримав негативну відповідь від 18.01.2008 р., тобто орендодавець не дав згоду на дострокове розірвання договору, зазначивши про відсутність законних підстав у зв'язку з тривалістю строку дії договору до 31.12.2013 р. та виконанням ним сумлінно своїх обов'язків згідно з договором.

У зв'язку з недосягненням згоди з орендодавцем щодо розірвання договору оренди орендар звернувся до суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008 р. у справі № 11/47 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову про стягнення 69 063 грн. відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б його на інших умовах (п.1).

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не впливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як на підставу розірвання договору позивач посилається на істотну зміну обставин, зокрема, укладення ним договору оренди приміщення з іншим орендодавцем на більш взаємовигідних умовах.

Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції вважає, що вказана позивачем обставина не є істотною в розумінні ч.2 п.1 ст.652 ЦК України. Тим більше, що він не пропонував відповідачу змінити умови договору, а також не вказав у позові, які саме вигідні умови передбачені договором, укладеним з іншим орендодавцем. Позивачем не подано доказів істотної зміни обставин, які б дали підставу для розірвання договору оренди, а тому відсутні також підстави для задоволення і іншої позовної вимоги про відшкодування залишкової вартості, затраченої на поліпшення орендованого приміщення, в сумі 43 976 грн., до того ж реконструкція, переобладнання приміщення проводились у зв'язку з тим, що воно використовувалось під кафе, а позивач використовував його для розміщення банку. Крім того, судам обох інстанцій позивачем за первісним позовом не представлено письмової згоди орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти, в матеріалах справи є лише акт модернізації, добудови, дообладнання, реконструкції орендованого приміщення по Мукачівській філії КБ “Приватбанк” від 20.08.2004 р. (а.с.14) та акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с.15-21).

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області в частині відмови в задоволенні первісного позову відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині.

Разом з тим, суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 подала зустрічний позов про розірвання договору оренди з підстав, передбачених ч.2 ст.651 ЦК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов'язань містить і стаття 526 ЦК України.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом і не заперечено апелянтом, останній з січня 2008 року перестав сплачувати орендну плату орендодавцю, оскільки уклав договір оренди з іншим підприємцем і перейшов у інше приміщення, не передавши позивачу за зустрічним позовом по акту прийому-передачі приміщення, орендоване згідно з договором оренди від 29.12.2003 р.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.06.2007 р., передбачена орендна плата у розмірі 750 євро за один календарний місяць оренди. Оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ, який діє на момент оплати.

До подачі зустрічного позову (11.06.2008 р.) орендар заборгував орендодавцю 28777 грн., що є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку на вимогу орендодавця. Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення даної зустрічної позовної вимоги.

Що стосується зустрічної позовної вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, то, на думку колегії суддів, вона є безпідставною та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В даному випадку спірний договір розривається в судовому порядку в зв”язку з невиконанням орендарем п.3.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.06.2007 р., а саме: несплатою орендної плати під час дії договору.

Згідно з п.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Оскільки підставою для розірвання оспорюваного договору в судовому порядку є невиконання орендарем встановленого п.3.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.06.2007 р., обов”язку по сплаті орендної плати, а не істотне порушення договору, під яким частина 2 статті 651 ЦК України розуміє таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то застосування до спірних правовідносин п.5 ст.653 ЦК України є помилковим. На момент звернення суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду з зустрічним позовом спірний договір був чинним, тому про які збитки може йти мова.

Покликання апелянта на те, що філія - Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ “Приватбанк” не є юридичною особою, а структурним підрозділом, а тому не може бути відповідачем у справі, є безпідставні, так як позов подано не до філії, а до ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії, а в уточненні до зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначив відповідачем Закарпатське акціонерне товариством комерційного банку „ПриватБанк” (м.Дніпропетровськ). Крім того, з врахуванням приписів статті 60 ГПК України зустрічний позов розглядається одночасно з первісним.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області в частині стягнення 69 063 грн. упущеної вигоди не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на неправильний розподіл судових витрат, що проведений місцевим господарським судом без обгрунтованого розрахунку.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за N 50, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п.4.5 роз”яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 р. N 02-5/78 з наступними змінами та доповненнями).

Так, первісний позов містить дві вимоги: 1) розірвання договору; 2) відшкодування 43 976 грн. шкоди.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93 з наступними змінами та доповненнями ставка державного мита з заяв майнового характеру встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 25 500 грн.), а з позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 85 грн.).

Отже, ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” повинен сплатити 524, 76 грн. (85 + 439, 76) державного мита, а фактично сплатив тільки 439, 76 грн. (а.с.8), тобто з нього Господарському суду Закарпатської області слід достягнути в дохід держбюджету 85 грн.

Зустрічний позов складається з двох вимог: 1) розірвання договору; 2) відшкодування 413 297, 74 грн. збитків.

Отже, суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 повинна була сплатити 4 217, 98 грн. (85 + 4 132, 98) державного мита, а фактично сплатила тільки 102 грн. (а.с.73), тобто з неї суду першої інстанції слід достягнути в дохід держбюджету 4115,98 грн.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції по первісному позову залишаються за ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк”, а по зустрічному позову в разі його часткового задоволення покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, тобто з банку на користь суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 слід стягнути тільки 85 грн. на відшкодування державного мита.

Виходячи з вимог апеляційної скарги, за подання останньої ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” повинно було сплатити 650, 19 грн. (262, 38 + 345, 31 (69 063 х 1 %/ 2) + 42, 5) , а фактично сплатив тільки 350 грн., тобто з нього Львівському апеляційному господарському суду слід достягнути в дохід держбюджету 300, 19 грн.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі філії -Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ “Приватбанк” задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008 р. у справі № 11/47 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову про стягнення 69 063 грн. відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Стягнути з ЗАТ КБ „ПриватБанк” (код 14360570) на користь Державного бюджету України (код 22108040, МФО 812016, р/р 31115095700002, банк одержувача ГУДКУ в Закарпатській області) 85 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції по первісному позову.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код 22108040, МФО 812016, р/р 31115095700002, банк одержувача ГУДКУ в Закарпатській області) 4 115, 98 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції по зустрічному позову.

Стягнути з ЗАТ КБ „ПриватБанк” (код 14360570) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 85 грн. на відшкодування державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції по зустрічному позову.

Стягнути з ЗАТ КБ „ПриватБанк” (код 14360570) на користь Державного бюджету України (код 22389406, МФО 825014, р/р 31119095700006, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області) 300, 19 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк” (код 14360570) 345, 31 грн. на відшкодування державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя  Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин