Рішення № 25264751, 12.07.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2403/12

Номер провадження 2/2025/773/12

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2012 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Гура О.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Тетяни Василівни, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Спадкоємцями померлого за законом являлись: вона - дружина, малолітній син - ОСОБА_5, батьки -ОСОБА_3, ОСОБА_6. ОСОБА_6 відмовилася від своєї частини спадщини на користь ОСОБА_3 На спадкове майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Руденко Т.В. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом: їй та ОСОБА_5 -по 1/4 частці кожному; ОСОБА_3 -на 1/2 частку. Через деякий час їй стало відомо, що вона мала і має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя. З цього приводу вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири, як майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу, але 06.03.2012 року нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з чим позивач не згодна, вказуючи на те, що постанова не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, методичним рекомендаціям щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки нотаріусом їй не було своєчасно роз'яснено про право подання заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні; спірна квартира набута померлим під час шлюбу на підставі договору міни і не є особистою приватною власністю її померлого чоловіка; також в постанові невірно зазначено: рік у даті померлого, по батькові матері померлого, дата звернення позивачки до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.03.2012 року позивач просить визнати незаконною та зобов'язати нотаріуса видати їй свідоцтво про право власності на 1/2 частину спірної квартири і внести зміни в свідоцтва про право на спадщину за законом, які були видані на ім'я всіх спадкоємців.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, додавши, що під час відвідання нотаріуса, на її думку, нотаріус був відсутній, а була присутня інша особа.

Представник позивачки ОСОБА_7 підтримав вимоги своєї довірительки, просив позов задовольнити, вказуючи на порушення нотаріусом вимог законодавства, не роз'яснення позивачки її права подання заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Відповідач позовні вимоги не визнала в повному обсязі, посилаючись на відповідність постанови вимогам діючого законодавства. Категорично заперечила ствердження позивачки, що під час відвідання нотаріуса останній був відсутній, вважаючи його помилковим та безпідставним.

ОСОБА_3 вимоги позивачки вважав необґрунтованими, а її нові ствердження про відсутність нотаріуса направленими на затягування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб/а.с.24/.

Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_5/а.с.25/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер/а.с.8/.

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_3, ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 38,3 кв.м., загальною площею 64,6 кв.м.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.

21.12.2011 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. видано свідоцтва про право на спадщину за законом: на 1 / 4 частку спадкового майна ОСОБА_1, на 1 / 4 частку - ОСОБА_5. В свідоцтвах зазначено, що квартира належала спадкодавцю на підставі договору міни від 18.06.2005 року, свідоцтво про право на спадщину на 2 / 4 частки ще не видано. Видача ОСОБА_1, ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину зареєстрована в Спадковому реєстрі, їх права власності зареєстровані в Лозівському бюро технічної інвентаризації/а.с.9-14/.

17.02.2012 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2 / 4 частки спадкового майна ОСОБА_3 /а.с.94/.

05.03.2012 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Руденко Т.В. із заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, як набутої подружжям за час перебування в шлюбі і зареєстрованої на ім'я чоловіка, який помер /а.с.7/.

Постановою приватного нотаріуса Руденко Т.В. від 06.03.2012 року було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії. У відповідності до постанови після смерті ОСОБА_4 нотаріусом було зареєстровано спадкову справу №35/2011 на підставі поданої 24.03.2011 року заяви про прийняття спадщини малолітнім сином спадкодавця ОСОБА_5 Також спадкоємцями померлого являлися дружина спадкодавця -ОСОБА_1, яка спадщину прийняла фактично, що підтверджувалося довідкою Комунального підприємства Панютинської селищної ради «Панютинське виробниче господарство житлово-комунального господарства»№72 від 09.02.2011 року; мати спадкодавця -ОСОБА_6, яка 24.03.2011 року відмовилася від спадщини на користь сина спадкодавця -ОСОБА_5, а потім 17.06.2011 року відкликала цю заяву та відмовилася від спадщини на користь батька спадкодавця -ОСОБА_3; та батько спадкодавця -ОСОБА_3, який 24.03.2011 року відмовився від спадщини на користь сина спадкодавця - ОСОБА_5, а потім 17.06.2011 року відкликав цю заяву та спадщину прийняв. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом по 1 / 4 частці квартири кожному. Згодом за заявою ОСОБА_3 17.02.2012 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1 / 2 частку квартири. Підставами для відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріус вказав, що право власності померлого ОСОБА_4 на зазначену квартиру підтверджувалось договором міни квартири від 18.06.2005 року, з якого вбачалось, що до обміну ОСОБА_4 належала квартира на праві особистої власності, обмін проводився без доплати, тобто під час обміну не виникло право спільної сумісної власності подружжя та правовий режим обмінюваного майна не змінився. Нотаріус також зазначив, що якщо майно чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, то воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; або якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак нотаріус не може вирішувати питання, що виключають безспірність, і законодавством передбачений тільки судовий розгляд таких справ. Також зважив на те, що раніше ОСОБА_1 не було подано заяви про видачу свідоцтва про право власності на 1 / 2 частину квартири, і видача свідоцтва про право власності не є можливою без порушення прав власності інших спадкоємців./а.с.6/.

Згідно статті 7 Закону України "Про нотаріат" від 2.09.1993 року N 3425-XII /далі -Закон N 3425-XII/, п. 6. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 р. N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3.03.2004 р. за N 283/8882/далі - Інструкція/, яка діяла на час прийняття постанови, нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства юстиції України; нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, нотаріус роз'яснює такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та порядок його видачі.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначає Сімейний Кодекс України/далі -СК України/.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя наведені в ст. 60 СК України. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим ст. 57 СК України визначає майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. До цього майна відноситься: майно набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З матеріалів справи убачається, що 18.06.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 був укладений договір міни, за яким ОСОБА_4 зобов'язався передати ОСОБА_8 у власність належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_8 взамін також зобов'язався передати ОСОБА_4 у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Міна проводилася без доплати/а.с.15/.

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка була предметом договору, належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації центру «Украспецвагон»30 червня 1999 року, зареєстрованого в Лозівському бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 12 під реєстраційним № 2749, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 11090185, та договору дарування 1 / 2 частки квартири, посвідченого Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області 08.11.2003 року, за реєстром 1-2011, зареєстрованого в Лозівському бюро технічної інвентаризації 14.11.2003 року в реєстрову книгу 12 за реєстровим №2749, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 11090185.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.07.2005 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 на приватній формі власності у 1 / 1 частці /а.с.17/.

За змістом ст. 57 СК України квартира за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_4

Питання щодо виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові, врегульовані статтею 62 СК України. За вимогами цієї статті якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Докази виникнення права спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру, що належала ОСОБА_4, за ст. 62 СК України позивачем не надані, за поясненнями останньої ці питання взагалі не вирішувалися.

Докази, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності за домовленістю подружжя або за рішенням суду, ОСОБА_1 також не надані.

Стаття 49 Закон N 3425-XII передбачає, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Враховуючи вищезазначені норми законів та Інструкції, викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 розглянута приватним нотаріусом у відповідності до вимог закону, оскільки в поданій ОСОБА_1 заяві від 05.03.2012 року нотаріус правомірно не убачала правових підстав для видачі позивачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Стосовно стверджень заявника щодо допущення нотаріусом невірного зазначення року у даті смерті померлого, по батькові матері померлого, дати звернення позивачки до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, суд звертає увагу на те, що вони не призвели до неправильного вирішення нотаріусом заяви по суті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»роз'яснено, що при вирішенні питання про обгрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.

Інші ствердження позивачки не були нею доведені у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України при розгляді справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що суттєвих порушень норм та вимог законодавства при розгляді заяви ОСОБА_1 від 05.03.2012 року не встановлено. За результатом розгляду заяви приватним нотаріусом прийняте правильне по суті і справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Тетяни Василівни, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: К.Ш. Харабадзе