Ухвала суду № 25256282, 21.06.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2281/2012 Головуючий по 1-й інстанції Савічев В.О.

Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,

при секретарі - Філоненко О.В.,

за участю: представника ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»Король І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2012 року

за матеріалами заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання частки у спільній сумісній власності на нерухоме та рухоме майно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2012 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5, а саме: нежитлове приміщення площею 280,8 кв.м., колишнє приміщення гральних автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1.

Заборонено приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»(08606, Київська область, м. Васильків, Військове містечко 11, буд. 16, кв. 27; Полтавська філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, к.313, ідентифікаційний код 32277680) проводити прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення площею 280,8 кв.м., колишнє приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

Ухвалу в частині забезпечення позову допущено до негайного виконання.

Із вказаною ухвалою не погодилося ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»(ПФ ПП «СП «Юстиція»), яке в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу місцевого суду скасувати в повному обсязі.

Зазначають, що на примусовому виконанні Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №30377296 від 14.04.2011 року про стягнення з ФОП ОСОБА_5 боргів на користь юридичних осіб. 21.03.2012 року між ВДВС та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що є власністю боржника-іпотекодавця ФОП ОСОБА_5, а саме нежитлового приміщення (колишнього приміщення гральних автоматів), загальною площею 280,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вважає, що суд, заборонивши реалізацію вказаного майна з прилюдних торгів, забезпечив позов шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є неприпустимим.

У судовому засіданні представник ПФ ПП «СП «Юстиція» доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримала та прохала її задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ПФ ПП «СП «Юстиція», вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, у квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із прозовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину спільно нажитого майна. У позовній заяві зазначала, що у період з 2002 року по 2010 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем та за час спільного проживання ними набуто право власності на майно: телевізор Toshiba 42WP66R, комп'ютер та периферійні пристрої до нього, речі домашнього вжитку -меблі, посуд, електротовари та інше майно.

Окрім того, за час спільного проживання із ОСОБА_4, останній став власником вбудованого приміщення магазину №34, що знаходиться в АДРЕСА_1, нежилою площею 264,46 кв.м., яке було переобладнано під приміщення для ігрових автоматів, та площа якого збільшена до 280,8 кв.м.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Установлено, що Полтавська філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»проводить прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення (колишнього приміщення гральних автоматів), загальною площею 280,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.2 ст. 388 ЦК України витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, заборонено.

Таким чином, реалізація майна з прилюдних торгів створює реальну загрозу позбавити позивачку її права власності, оскільки вона не зможе витребувати об'єкт нерухомості у добросовісного набувача.

Окрім того, оскаржувана ухвала жодним чином не порушує права та законні інтереси ПФ ПП «СП «Юстиція».

З урахуванням викладеного, районний суд обґрунтовано задовольнив клопотання про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правильним є судження ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»про те, що, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, заборонено, однак суд першої інстанції виконання рішення не зупиняв, а лише наклав арешт на майно, яке гіпотетично може бути власністю позивачки.

Враховуючи, що ухвалу судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п. 1ч.1 ст.312, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», - відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2012 року, -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О.Кривчун

СУДДІ /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун