Рішення № 25252964, 13.07.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.07.2012 Справа № 2-3523/11

Номер провадження 2/814/491/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шульженко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору та підвищення процентної ставки,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2006р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № zpd0au19040024, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 86685.61 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 15.09.2013р.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 15.09.2006р. був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого в заставу банку було передано автомобіль DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання, кредит та відсотки за ним своєчасно не погашав, за ним утворилася заборгованість, яка станом на 05.09.2011р. становить 49552,00 грн. і складається з заборгованості за кредитом у сумі 36334,85 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12786,71 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 190,06 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 240,38 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань, Банк просить суд звернути стягнення на предмет застави з метою погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 49552,00 грн., шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, сплачені Банком при зверненні до суду.

Відповідач пред'явив зустрічний позов про визнання недійсним пункту кредитного договору та підвищення процентної ставки. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до листа від 06.01.2009 року б/н Банк повідомив його про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним Договором від 15.09.2006 р. до 26,40% на рік з посиланням на підстави прийняття такого рішення. Листом від 16.01.2009 року позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного Договору.

Додатково про причини і підстави збільшення процентної ставки Банк повідомляв позивача у Листах від 26.01.2009 р. № Р.10.00.09-31, від 27.04.2009р. № 30.1.0.0/2-090423/643, від 29.04.2009 року № 30.1.0.0/2-090429/01.

ОСОБА_1 вважає, що вказана умова договору і здійснене Банком підвищення процентної ставки не відповідає законодавству, зокрема, ст. 651 ЦК України, згідно з якою зміна договору в односторонньому порядку не допускається, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка містить аналогічну норму, та ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова Договору, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного Договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

З наведених підстав просить визнати недійсною умову пункту 2.3.1. кредитного договору, який було укладено 15.09.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» щодо права банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку. Визнати незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк» . щодо підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року до 26,40%, та зобов'язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором враховуючи, що розмір відсоткової ставки за кредитом складає 15% річних.

У судовому засіданні представник банку позовні вимоги Банку підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач проти позову банку заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 1049 , 1050 , 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Для належного виконання зобов'язань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судом установлено, що 15.09.2006р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № zpd0au19040024, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 86685.61 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 15.09.2013р.

Відповідно до рішення Банку від 25.12.2008р. розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.02.2009р. збільшено до 26,4%.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 15.09.2006р. був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого в заставу банку було передано автомобіль DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Виконання Банком зобов'язання за кредитним договором щодо надання позичальнику кредитних коштів у сумі 86685,61 грн. відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, і не оспорюється сторонами, відповідач має заборгованість за кредитним договором, погашення якої фактично ним виконується з порушенням розміру щомісячних платежів.

Про підвищення процентної ставки з 01.02.2009р. позичальник був повідомлений відповідно до умов кредитного договору, що ним не заперечується. Зазначена обставина та надані ОСОБА_1 копії чеків по оплаті кредиту, які містять дані щодо суми залишку по кредиту, спростовують доводи позивача про його необізнаність про фактичне підвищення процентної ставки без його згоди на це, і про розмір заборгованості за кредитом.

Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 05.09.2011р. становить 49552,00 грн. і складається з заборгованості за кредитом у сумі 36334,85 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12786,71 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 190,06 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 240,38 грн.

Сума заборгованості підтверджується наданим розрахунком, визначена з додержанням умов кредитного договору, будь-які розрахунки у її спростування відповідачем не надані.

За змістом ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Договором застави, укладеним між сторонами, передбачено право заставодержателя звернути стягнення на заставне майно у разі затримання сплати частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць та в інших випадках.

Оскільки відповідач тривалий час порушує умови кредитного договору, заборгованість існує понад один календарний місяць, тому з огляду на зазначені положення закону та договору, звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду ґрунтується на чинному законодавстві та укладеному між сторонами договорі.

Згідно договору звернення стягнення та реалізація предмета застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору в тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосування однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений позивачем.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору та підвищення процентної ставки не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до умов кредитного договору № zpd0au19040024 позичальник отримав кредит в розмірі 86685,61 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 15.09.2013р.

Згідно п. 2.3.1 кредитного договору Банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого на момент укладання кредитного договору, зміні облікової ставки НБУ і зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до рішення Банку від 25.12.2008р. процентна ставка за кредитним договором № zpd0au190400, укладеним між Банком і ОСОБА_1, з 01.02.2009р. збільшилася до 26,4% річних.

Підставою підвищення процентної ставки за спірним кредитним договором стало Розпорядження Банку №3.40.0.0.0/1-20 від 25.12.2008, згідно з яким підвищена доходність по кредитах активів, виданих у гривні бізнесів "Іпотечне кредитування" та "Авто в кредит" до 30% річних.

Як повідомив Банк, прийняття цього рішення зумовлено настанням декількох обставин для зміни відсоткової ставки, передбачених п. 2.3.1 кредитного договору, а саме: зміна облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р., що підтверджується Постановою Правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008 р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку», підвищення курсу долару США у порівнянні з курсом, встановленим на дату укладення договору, на 52,5 %. За таких обставин процентна ставка за укладеним з позивачем договором була нижчою собівартості банківської послуги, чим порушувалися вимоги ст. 53 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якою Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що вказана умова договору і здійснене Банком підвищення процентної ставки не відповідає законодавству, зокрема, ст. 651 ЦК України, згідно з якою зміна договору в односторонньому порядку не допускається, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка містить аналогічну норму, та ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, набрав чинності 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Кредитний договір з ОСОБА_1. укладений 15.09.2006р., тобто до набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Таким чином, до набрання сили вказаним Законом заборони збільшення в односторонньому порядку розміру процентів за кредитними договорами не існувало. Внесення даного пункту до договору у момент його укладання відповідало умовам діючого законодавства.

Згідно з умовами договору про підвищення процентної ставки з 01.02.2009р. ОСОБА_1 був повідомлений Банком листом від 06.01.2009р. При цьому даним листом запропоноване часткове погашення заборгованості за тілом кредиту та вказані суми погашення, що нададуть змогу встановити підвищення ставки на більш низькому рівні.

Отримання цього повідомлення Банку за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки, незгоду з прийнятим рішенням і відмову від запропонованих шляхів для встановлення підвищення ставки на більш низькому рівні, підтверджується матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_1

Враховуючи, що і прийняття рішення про підвищення ставки, і відправлення повідомлення про прийняте рішення, відповідали договору, були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності Закону України від 12.12.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI, дії Банку відповідають вимогам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги зустрічного позову про визнання недійсним п. 2.3.1 кредитного договору і визнання незаконними дій Банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором з 01.02.2009р. до 26,4%, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з розрахунку 15% річних, необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № zpd0au19040024 від 15.09.2006р. в сумі 49552,00 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 00 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 36334,85 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 12786,71 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 190,06 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 240,38 грн.,

звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені від подача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАБ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 495,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору та підвищення процентної ставки, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна